Через глобальне потепління людство може втратити головну сільськогосподарську культуру, яка є основою харчового раціону для половини населення планети. Йдеться про рис. Зони вирощування цієї культури дедалі зміщуються на північ. Водночас тропічні та субтропічні регіони, які споконвіку були ареалами вирощування цієї культури стають непридатними для цього.

Якими можуть бути наслідки такої міграції рисових полів на північ, йдеться в публікації zmescience.

Нове наукове дослідження свідчить, що глобальне потепління може поставити під загрозу вирощування рису в ключових аграрних регіонах світу. Автори роботи дійшли висновку: клімат змінюється настільки швидко, що культура, яку людство вирощує вже близько 9 тисяч років, просто не встигає адаптуватися до нових температурних умов.

Науковці з Флоридський музей природознавства проаналізували інформацію із сотень археологічних пам’яток, а також зіставили ці дані з кліматичними моделями та супутниковими спостереженнями. У результаті дослідники встановили, що темпи глобального потепління приблизно у 5000 разів перевищують природну швидкість еволюційного пристосування рису.

Рис не встигає адаптуватися до спеки

Попри те, що рис любить тепло і добре росте у теплому кліматі, надмірна спека стає для нього критично небезпечною. Вчені назвали два температурні пороги, після яких врожайність починає різко знижуватися: середньорічна температура понад 28 градусів Цельсія та середні максимальні показники в теплий сезон вище 33 градусів.

Коли ж температура перевищує 40 градусів, рослина фактично перестає нормально функціонувати. У таких умовах фотосинтез різко пригнічується, а пилок стає стерильним, через що механізм розмноження культури порушується.

Упродовж тисячоліть, відколи людство вирощує цю культуру, рис уже демонстрував здатність пристосовуватися до змін клімату. Приблизно 4200 років тому, під час глобального похолодання та посушливого періоду, виникли сорти, стійкі до нижчих температур. Саме це дозволило поширити вирощування культури до територій сучасних Японії та Південної Кореї.

Однак зі спекою ситуація значно складніша. За словами науковців, у процесі еволюції рис ніколи не стикався з такими екстремально високими температурами, а отже не сформував природних механізмів захисту від них.

Сьогодні близько 90% світового виробництва рису припадає на Азію, а для мільярдів людей ця культура забезпечує приблизно п’яту частину добової калорійності харчування. Однак учені наголошують, що проблема полягає не лише у можливому скороченні врожаїв, а й у соціальних наслідках для густонаселених регіонів.

Без роботи залишаться мільйони людей 

Теоретично вирощування рису можна було б змістити у північніші райони, наприклад до окремих регіонів Китаю чи навіть південних територій Росії. Проте рисові господарства — це складна інфраструктура з терасами, дамбами та системами зрошення, які неможливо швидко відтворити на інших територіях.

Крім того, навіть якщо все це вдасться швидко втілити, і зони вирощування рису підуть на північ, це стане великим соціальним потрясінням для тієї ж Індії або Індонезії, які десятки поколінь займалися вирощуванням цієї культури. Мільйони людей залишаться без роботи, а відтак і без засобів існування.

Водночас науковці підкреслюють, що людство вже працює над створенням нових сортів, зокрема за допомогою технології CRISPR. Також уже існують модифіковані різновиди, як от "золотий рис", збагачений вітаміном А. Однак самих лише нових сортів недостатньо — для адаптації потрібні вода, родючі ґрунти, сучасна інфраструктура, доступ до ринків і значні фінансові ресурси.

Один із авторів дослідження, Ніколас Готьє, зазначив, що процес адаптації буде складним, дорогим і далеко не безболісним для багатьох країн та регіонів.

Нагадаємо, світ входить в епоху керованого голоду. Обмеження доступу людей до продовольства стає одним із інструментів сучасних воєн.