"Конфлікт між Зеленським і Будановим неминучий, тому що обидва хочуть стати наступним президентом", - політолог Віктор Бобиренко

Яким би відірваним від реальності не був кремлівський фюрер, він розуміє, що в нього залишаються лише два стратегічні варіанти - деескалація та пошук дипломатичних  шляхів завершення гарячої фази війни й ескалація, підвищення ставок і спроба переламати хід подій. На превеликий жаль, Путін щиро вірить, що Україна може не витримати першою, тому остаточно обрав другий сценарій. 

Про тенденції та процеси в геополітиці, про питання, які, ймовірно, будуть визначати український порядок денний найближчим часом, а також про багато чого іншого в ексклюзивному інтерв'ю для today.ua розповів керівник експертної групи Бюро аналізу політики, політолог, політтехнолог та публіцист Віктор Бобиренко.

«Росії треба виходить з війни, а таргани в голові Путіна кажуть «повоюємо ще»

- Вікторе, ми з вами розмовляємо 2 червня, буквально через кілька годин після чергової страшної атаки по Києву, Дніпру та інших містах. Терор мирних громадян посилюється, це очевидно. Тому дуже дивною для багатьох стала заява голови Офісу президента Буданова, яку він зробив напередодні на форумі «Архітектура безпеки», про те, що «Зеленський доручив якнайшвидше спробувати припинити цю війну, бажано до зими». До цього в інтерв’ю CBS News сам Зеленський сказав, що «до настання зими нам потрібно знайти дипломатичний спосіб — сісти за стіл переговорів і поговорити». Ба більше, нещодавно звідкись зʼявилася купа «інсайдів» про те, що нібито до виборів у Конгрес та Сенат, які пройдуть 3 листопада, закінчиться гаряча фаза протистояння. Мовляв, якщо Трамп щось вирішить, тоді республіканці переможуть.  А ще раніше, 9 травня, Путін сказав, що «справа йде до завершення українського конфлікту». 29 травня він знову це повторив. Навіщо нас занурюють в ілюзії типу «два-три тижні» від Арестовича? Як ви прокоментуєте вал таких новин?

- Ми живемо у світі постправди, де всі намагаються сформувати якесь своє бачення. У нейролінгвістичному програмуванні є фундаментальний принцип «карта — не територія». Тобто наше суб'єктивне сприйняття реальності не є самою реальністю. 

Ми ж пам’ятаємо ще зі школи, що в кабінеті географії був з десяток карт України - ландшафту, густоти населення, адміністративна, корисних копалин, економічних зон. І в сусідньому кабінеті історії теж був десяток карт. Тобто країна одна, але карти й позначки на них різні. От, умовно, в наше бачення світу і Трамп, і Зеленський, і Путін хочуть внести свої позначки, щоб ми розуміли сьогодення саме з їхніх слів. Тому обговорюймо не що вони сказали, а навіщо. 

Щодо Зеленського. У політтехнологів є таке поняття, як димова завіса - переб'ємо скандал іншою новиною. От всі хочуть спитати: «Володимире Олександровичу, ми трьох фігурантів справи про хутір «Династія» знаємо, це Чернишов, Міндіч та Єрмак, а хто ж четвертий? Хто той  таємний Вова, ви не в курсі?» А він пропонує: «Поговорімо про серйозні питання. Поки ви, блін, займаєтесь дурницями, я тяжко працюю. Скоро вам принесу мир». Це перший момент.  

Другий. Погані новини можуть виходити від кого завгодно, а від Зеленського  - тільки файні. Ми найбільше хочемо чого? Щоб настав мир, щоб наші міста та села перестали атакувати ці ракети й шахеди. І Зеленський нам говорить, що от-от це може статися.    

Третій момент - це намагання вангувати. А якщо все вийде? І тоді ми почуємо: «Я ж казав». Знаєте, поламаний годинник двічі на добу все одно показує правильний час. Якщо Зеленський буде кожного місяця говорити «через пів року все закінчиться», то рано чи пізно вгадає. 

Тепер про Путіна. Путін це говорить для Трампа. Типу «всегда готов, Дональд Фредович» і процитує пісню «Хотят ли русские войны?» 

А от Трампу дійсно підгоряє, щоб якийсь мирний процес почався під листопадові вибори. От він обіцянками й годує. 

- Західні ЗМІ пишуть, що Путін може погодитися на заморозку тільки під дуже вагомим зовнішнім тиском. А це можуть зробити або Китай, або спільно Китай та США.

-  Так Трамп і просив приєднатися Сі Цзіньпіна, бо у самого не виходить. 

Це все суб'єктивний погляд на те, що нам хочуть нав'язати. Тепер про об'єктивний і в чому є частка правди в словах Зеленського.

Річ у тім, що Росії давно пора заморожуватися. У них  тотальний туапсець всього. Стоять буквально всі російські галузі - будівельна, автомобіле- та суднобудування, металообробка, металопрокат, вугледобувна і далі за списком. Чому їм доводиться продовжувати видобувати нафту? Тому що в умовах низьких температур, якщо не качати, починається парафінізація, тобто вона застигає. Вони скорочують виробництво - воно впало за рік на 10%. Та й нікуди ту нафту подіти. Плюс НПЗ горять.  

Навіть ОПК вийшов на плато показників і далі не росте. Умовно, танки вже не потрібні, це  відіграна іграшка, як колись кавалерія - гусари, улани, драгуни, кірасири. І артилерія вже не грає тої ролі, бо йде дронова війна. 

Загалом у них все погано. Я спеціально дивився, там прибуткова лише хімічна галузь. Європа ж свої хімпроми позакривала, тому досі купує мінеральні добрива у Росії.  

З іншого боку, Путін непублічно вимагає у Заходу скасування в першу чергу гуманітарних санкцій. Це щоб їхній балет їздив по світу з гастролями, щоб їхня збірна брала участь в чемпіонаті світу з футболу. Це для них не менш важливо, ніж повернення можливостей торгувати газом і нафтою.

В банківському секторі теж швах, бо люди не повертають гроші за іпотеки та кредити. Дефіцит федерального бюджету Росії за перший квартал склав 4,58 трильйона рублів, це майже 62 мільярди доларів. Цей показник став одним з найвищих в історії цієї країни. І очевидно, що він ще збільшиться за підсумками першого півріччя. 

- При цьому російський уряд виділив близько 26 мільярдів доларів на ініціативу «Нові технології збереження здоров'я». Ці безпрецедентні витрати пов'язані зі страхом Путіна перед фізичним занепадом. Розробки для уповільнення процесів старіння однієї персони це тепер державний пріоритет. 

- Це дійсно так. А решті - «денег нет, но вы держитесь».

На фронті склалась патова ситуація - жодна сторона не може вести наступальні дії. Фронт змінився повністю. Лінії зіткнення фактично немає. Там kill zone вже 15-20 кілометрів вглиб. 

Я мешкаю в Сумах. А це 27 кілометрів від фронту. У нас до околиць долітають FPV-дрони. 23 травня в мікрорайоні Баранівка БПЛА атакував траурну колону.  У прифронтовій зоні вже все в антидронових сітках. 

Але продовжу про Росію. Наступний важливий фактор – це фактор Китаю. Путін їздив до товариша Сі у вересні минулого року і нещодавно, 19-20 травня. Головна мета - попросити гроші. Росіяни  хочуть, щоб китайці побудували за свій кошт «Північний потік – 2», а потім кілька років  качали безплатний газ. А китайці відмовляються. Путін попросив кредит на 50 мільярдів доларів, якщо перерахувати з юанів. Навіщо? Щоб купувати китайські товари. Однак Сі не дав йому цього займу. 

То що ми бачимо? На фронті успіхів немає, в тилу розруха, Китай такий собі союзник. 

Є ж ще і людський фактор. Нещодавно «Левада-Центр», це їхня типу незалежна дослідницька аналітична організація, опублікував результати опитування. Так от, на питання «если Путин решит на этой неделе закончить СВО,  поддержите ли вы его решение?» 68%, тобто дві третини росіян, відповіли - «да, обязательно поддержим». Менше ніж 20% – «за войну до победного конца».  Інші вагаються. Тобто суспільна думка вже суттєво качнулася. 

До того ж дуже поганий настрій у невиїзних олігархів, які під санкціями. От бабло є, а потратити нема де. Треба ж десь в Мілані по бутиках пройтися або в Париж та  Куршевель злітати. А нікуди не поїдеш. І навіщо то бабло було накопичено? Тому більшість російського суспільства налаштована на мир. 

- Але при цьому Путін не може отак просто все завершити, бо це не зрозуміють ані народ, ані еліти. Такий крок означатиме, що він неймовірно слабкий. А цього на Росії не пробачають.

- Звісно. 

Коли Зеленський каже, що, можливо, в листопаді все закінчиться, може, він десь і правий. Тому що все до того йде. Росії об'єктивно вигідно вийти з війни. Тільки треба буде пояснити якомусь дяді Вані з Рязані, що Берлін колись взяли, а Малу Токмачку і Куп'янськ – ні, але це все одно перемога. Втім Соловйов та Симоньян зі Скабєєвою з цим завданням впораються.  

Єдине, що грає проти того, щоб заморозка відбулася, це таргани в голові Путіна, з якими не договоришся. 

В них з Зеленським є одна величезна схожість. 

- Яка конкретно? 

- Що одного падишаха, що другого обдурюють підлеглі. Обидва постійно чують стару добру пісню «все хорошо, прекрасная маркиза». Володимиру Олександровичу доповідають тільки те, що все добре і на фронті, і з мобілізацією, і корупції немає, і проблем, а народ відданий і дуже його любить. Приблизно те ж саме доповідають і Путіну. От ще одну-дві дивізії доб'ємо, і фронт посиплеться, і ВСУ вже готові драпати,  а українці втомилися від влади, від корупції, їх всіх дістала бусифікація. Путіну приносять неправдиву інформацію, і він на її основі приймає рішення. Його стратегічна помилка була почати велику війну. Росіяни були дуже здивовані, що замість квітів і короваїв їх зустріли коктейлями Молотова. І зараз цей обман продовжується. Тобто у Путіна є впевненість, що ще трошки - і буде перемога. 

Він своєї мети не змінив. Йому потрібні й Костянтинівка, і Слов'янськ з Краматорськом, і Одеса, і головне - Київ, «мать городов русских». Тобто вся Україна. Хоча,  можливо, він з задоволенням віддав би сім західних областей. Оскільки він імперець, то думає, що є ще такі ж, хто теж хоче відновити свої імперії. Що раз Орбан хотів забрати Закарпаття, то поляки можуть хотіти забрати Львів, й не тільки.  

Таким чином всі дані свідчать про те, що Росії треба виходить з війни, а таргани в голові Путіна кажуть «повоюємо ще». 

На що світу ще треба обов'язково акцентувати? На військовий фактор. Весняно-літня кампанія давно йде, правда для росіян вона невдала, однак час готуватися до осінньо-зимової. І Путіну зараз треба приймати рішення - заходить в зиму або довоювати десь до Покрова й пошабашить.  

Тут варто включити математику. Чисельність їхньої армії має бути постійно десь до двох мільйонів. Якщо їм буде треба добрати півмільйона бійців, чого постійно вимагає їхній Генеральний штаб, це значить, що кожному слід  забезпечити три пари взуття – літнє, осіннє і зимове. А це вже шість мільйонів пар. Росія сама не зможе пошити стільки, в них руки не з того місця. Тому будуть замовляти, щоб це пошили китайські діти на уроках праці або на літніх канікулах. І наша розвідка буде це все моніторити. 

Наприклад, навесні минулого року я теж думав, що вони вирішили зробити паузу. А тут - хоп, у мене з’явилася інформація, що якась китайська фірма отримала тендер на виготовлення мільйона комплектів термобілизни. Висновок очевидний - все-таки готовляться зимувати в окопах. 

Думаю, що по якихось таких даних буде зрозуміло, збирається Путін заходити в зиму з війною чи ні. І витече десь в пресу. Якщо не в нашу, то в іноземну. Плюс будуть дані розвідки. 

Він сподівається, що наступною зимою ми точно здамося. От в минулий сезон не додушив,  а  в цей точно вийде, тому треба ще тиснути. Не розуміє він нічого про українців.  

У хворій уяві Путіна росіяни - вища раса. От тільки вони могли витримати блокаду Ленінграда, виграти Сталінградську битву тощо. Тобто вони здатні воювати вічно, а всі інші - ні. Рашизм – це ж відросток фашизму. Він базується на теорії про їхню велич, високодуховність, що росіяни сильніші за всіх, от просто незвичайні люди.

Тому тяжко Путіну прийняти рішення, що все – досить. Хоча йому всі навколо натякають, що пора.

«Де тепер монобільшість, де Разумков, де браття Шефіри, де Баканов і вся ця славна когорта?»

- Бункерний дід живе у своєму Задзеркаллі. Він не користується інтернетом, не знає, як працює Google. А Зеленський сучасна людина. Він постійно в соцмережах,  спілкується з журналістами,  виїжджає на фронт. Ви дуже різко висловилися, що йому доповідають не про те, що дійсно відбувається. Впевнені, що в нього немає чіткого уявлення про справжній стан справ? 

- Він теж живе в міфічному світі, який йому створюють. Особливо це відбувалося при Єрмаку. Доповідали тільки те, що хотілося чути. 

- Але Єрмака нема вже понад пів року.

- Ми ж прослідковуємо весь період великої війни. У 2023-му, коли Залужний говорив, що треба зупинитися, що Зеленський йому відповів? «Ми маємо просуватися по 500 метрів кожного дня». А Єрмак та Подоляк розповідали про смачну каву на набережній Ялти. 

Це все від викривлення реальності. Тому що у нас, на жаль,  часто просуваються по службі командири, які доповідають нагору неправдиву інформацію. Комбат трошечки прикрашує доповіді комбригу, комбриг – командиру корпусу, комкорпусу - Сирському, Сирський  - Зеленському. Приблизно так, як в Росії про взяття Малої Токмачки та Куп'янська. Сподіваюся, що останнім часом ця тенденція зникла.  

До речі, це стосується й інших аспектів. Які у нас дві найбільші проблеми зараз? Це корупція і мобілізація. Це ті фактори, на які зважає Путін, коли йому кажуть типу «у украинцев все плохо с мобилизацией и все хорошо с корупцией, потому ждем, что они посыпляться изнутри». 

Я в одному своєму відео різко висловився про ухилянтів. Щоб ви розуміли, відписалось одразу пів тисячі людей. Так що нас системно і свідомо зіштовхують. От з ТЦК зробили монстрів. Ними вже дітей лякають. Знаєте, які ігри у сучасних дітлахів? Грають в тецекашників і ухилянтів і ловлять один одного. Неодноразово бачив таке.   

- Путін веде Росію до прірви, намагаючись зберегти своє обличчя. Відключення інтернету, ріст цін, паливна криза, яка вже відчувається навіть у Москві. Нема бензину, немає дизеля. На заправках великі черги, щоб отоварити талони. В Севастополі аплодують, побачивши  на трасі два бензовози. Цей народ не ставить запитання - навіщо ми так довго воюємо? От щоб що?

- Вже багато хто ставлять питання на кшталт «скільки можна воювати за Малу Токмачку?» В тому числі в середовищі так званих Z-блогерів. Це нові лідери громадської думки. Не якісь там Міхалков або Машков. І  навіть щирі патріоти типу Гіркіна (Стрєлкова), які дуже переживають за долю Росії, теж кричать, що «не вихід з війни - це провалля для імперії».  

- Тепер про ситуацію всередині нашої країни. 26 травня Зеленський вперше за час свого президентства провів серію особистих зустрічей з усіма лідерами парламентських фракцій та груп. Головною темою обговорення став внутрішній політичний діалог. Про що свідчить цей крок?

- Це було два дні роботи напоказ. До цього він більше по Європах їздив, бо стався скандал, журналісти можуть погані питання поставити, тому треба кудись поїхати. А потім з’явилася ідея - давайте президент десь тут публічно попрацює. «Слугам» він нічого такого особливого не сказав. Ані по кадрових питаннях, ані про їхнє власне майбутнє, що перш з все вони хотіли почути. Що ж далі, Володимире Олександровичу? Як перемагати будемо? Що буде після війни? Тобто зустріч відбулася формально. В той же день, 25 травня, він поспілкувався онлайн з молодими українцями, які зараз мешкають у Берліні, Варшаві, Празі, Мадриді. Тема діалогу – «вдома краще». Ну, показали дітям президента. І все.  

На наступний день він брав участь у міжнародному саміті міст і регіонів і зустрівся з лідерами парламентських фракцій. Про що говорили? Ні про що. Багато експертів кажуть, що «от бачите, прикрутило Зеленського, почав спілкуватися, тому що немає голосів для прийняття важливих законів». А це насправді була розмова для галочки. І для того, щоб на Заході сказали: «Дивіться, він готовий розмовляти з опонентами, він все-таки комунікативний». Щоб він звітував західним партнерам, мовляв, зробив все, що міг, а депутати провалили голосування за законопроєкт №12360 та правки до нього, які передбачали скасування податкових пільг та запровадження 20% ПДВ на міжнародні посилки вартістю до 150 євро. І от як би нам невдобно тепер, тому що брали на себе зобов'язання ухвалити пакет з чотирьох ключових  законів для отримання траншів та продовження фінансування за програмою МВФ, а проголосували лише один - про продовження військового збору. А ще три якось ніяк. Тому депутатів, звісно, у відпустки не відправлять. 

У Зеленського немає такої конче необхідної будь-якому керівнику риси, як комунікаційні здібності. Тому що він нарцис, він звик до оплесків. Він має виступати на сцені або на телеекрані, а ми - сидіти й аплодувати. Хоча зараз в нього амплуа не коміка, а трагіка. Але все одно для нього це вистава або серіал. От нам дводенне «кіно» і показали. Що Володимир Олександрович тяжко працює в ім'я України, що де він і де оці лідери фракцій, але він все-таки з ними поспілкувався. І ми, і західні союзники мусимо це оцінити. Уявляєте, що людина, яка щиро вважає  себе найвеличнішим лідером сучасності, рівною де Голлю і Черчиллю (саме так він про себе думає),  спілкується з Тимошенко або з Порошенком? Я ж кажу, що дуже багато сходиться у них з Путіним. Той теж  вважає себе найвеличнішим. 

Вінстону Черчиллю приписують вислів «Івану показали Європу, а Європі - Івана». Це про те, як під час Другої світової війни, коли радянські солдати вперше масово потрапили до Європи, там побачили, якими насправді є радянська армія та культура. Думаю, так і у нас вийшло на минулому тижні, що Зеленському показали народ,  а народу - Зеленського. Всі залишились помірно задоволеними. Кожен робить свої висновки. Але я закликаю всіх, хто буде читати цей матеріал, - не вірте, це був зрежисований вихід в люди.

- Перший глава Офісу президента під санкціями, другий фігурант кримінальної справи. Про поради «Вероніки феншуй офіс» почула вся країна. Хтось пожартував у Facebook, що хоч бери та пиши книгу «Битва екстрасенсів на Банковій».   Чому Зеленський мовчить про цю ганебну історію? Ані пару з вуст. 

- Це технологія замовчування скандалів. Їх просто перебивають новинами. Тобто щоб не говорити про Єрмака, ми розкажемо вам про мир, зустрінемося з Порошенком та поговоримо з юнаками. Цей метод давно відомий. Якщо у вас знайшли якийсь скелет у шафі, то намагайтеся про це не говорити. Якоюсь мірою це працювало раніше, але зараз, думаю, не спрацьовує. 

- Кажуть, що помітно відрізняється робота Офісу президента, яким керував Єрмак, і яким керує Буданов. Що відбувається сьогодні всередині будівлі на Банковій? Що скажете про роботу тандему Зеленський - Буданов? У вас же багато інсайдів.  

- Можу з впевненістю сказати, що є непублічний замовчуваний конфлікт між Будановим і Зеленським.

Буданова запросили на цю роботу в ультимативній формі - або йдеш з посади, або в Офіс. Навіщо? Тому що на початку року вони закинули кілька інформаційних хвиль, що Володимир Олександрович вже інший, оточення  інше, що Міндічі та Єрмаки - то минуле, а зараз бойовий генерал  командує Офісом, в нас жінка-прем'єр, а це гендерний баланс, Європі подобається, розумний і креативний Федоров очолює оборонний сектор, Шмигаль займається енергетикою, а це ледве не єдина людина, яка реально розуміє, як ходять папери по країні. Тому ми ближче до Перемоги. 

Таким чином нам продавали тезу, що є нова команда. І частково це вдалося. Тому що перестав падати рейтинг Зеленського. Тобто в них вийшло виправити ситуацію, хоча все одно людей, які не вірять йому, вже більшість. А повністю довіряють близько 25% українців. Це кожен четвертий. 

Але! Яка користь Буданову підставляти плече Зеленському й бути його попихачем? У самого Буданова є президентські амбіції. Він теж готується до участі в перегонах. І навіть якщо не стане президентом цього разу, то буде  основним претендентом на наступний. 

Його майбутня фракція в парламенті може бути як мінімум третьою за чисельністю. А можливо, і другою.

- Але в нього ж немає політсили. А партії створюють роками.

- У Зеленського теж не було. Потім же набрали когось. Де тепер монобільшість, де Разумков, де браття Шефіри, де Баканов і вся ця славна когорта? 

Зрозуміло, що Буданов буде діяти, враховуючи помилки Зеленського. Зараз створюють всеукраїнську громадську організацію «Громадсько-військовий рух», яку ймовірно пов’язують з Будановим. Що це буде його проєкт. Ця організація активно розбудовується і структурується. Вже є офіси в обласних центрах, потім в містах та районах з’являться місцеві команди. А згодом це просто трансформують в політичну партію, переназвуть якось красиво. Таки процеси ми бачимо не вперше. 

Тобто робота на перспективу йде. Вони ж розуміють, що в нашій ментальності пролідерський тип. Щодо ідеологічних партій, такими були, звісно, КПУ і Партія регіонів, яка була відверто проросійською. А всі інші лідерські. Тільки «Європейська солідарність» як би структурована на ідеології, але все одно це партія лідерського типу. От «Голос» базується на ліберальній ідеології. Але де він? Розсипався. Тому що немає електоральної бази. 

Хто в нас лідери симпатій? Реальних чотири - Залужний, Буданов, Зеленський, Порошенко. 

- Зараз дуже активно розкручують Білецького.

- Його політична сила впевнено набирає 5% відсотків, тобто пройде в Раду.  

- Я про його президентські амбіції. 

- Звичайно, він спробує.

«Ця влада не розуміється на жодній стратегії» 

- В Україні немає суб'єктного парламенту і суб'єктного Кабміну. Відомо, що все вирішується на Банковій. Чи є сьогодні в українській політиці ознаки формування нових центрів впливу?

- Центрами впливу наразі є посольства. Сім послів дуже суб'єктні й до них прислухаються. У нас суб'єктна місія МВФ. Вони приїжджають - і всі наші сидять навпроти з рівними спинами. Тому що гроші потрібні. 

Їх не любить Зеленський. Взагалі він не любить всіх союзників. І це взаємно. Один з міфів, що Зеленський дружить з Макроном, ще з якимись лідерами. Це не так. Вони терплять його тільки тому, що треба допомагати Україні. Ніяких теплих стосунків у Зеленського з Макроном нема. Це міф, створений на Банковій. Вони справжні міфотворці. 

Центри впливу у Зеленського зараз хаотичні. Ми мусимо розуміти, що досі залишається якийсь вплив Єрмака. Його люди як і раніше працюють в Офісі й в багатьох структурах. 

Зеленський не довіряє Буданову. І це погано для України, що немає глибокої щирості між ними. Буданов зараз більше виглядає в ролі весільного генерала. Конфлікт між ними неминучий. Тому що в одному приміщенні сидять двоє чоловіків з президентськими амбіціями. Обидва хочуть стати наступним президентом. 

Зеленський побудував таку систему, що гарний тільки той, хто щось шепоче йому на вухо. Можливо, зараз посилився вплив Литвина з Подоляком. Тому що якщо буде заморозка, то будуть вибори, й тоді політтехнолог стає рідним братом. 

Щодо армії, вона працює сама по собі. І це дуже добре, що, крім кадрових призначень, більше немає якихось великих впливів на неї. 

- Кілька місяців тому була на заході, де дуже серйозні відомі люди говорили про проблеми повоєнної України. Аудиторія була вражена тим, скільки всього на нас чекає. Зрозуміло, що ніхто не знає, коли закінчиться цей жах і якими ми вийдемо з нього. Чи є у нашої влади якесь уявлення про те, куди рухається країна? Хоча б якась стратегія? 

- Кабмін же презентував стратегію до 2035 року. Але в ній лише загальні фрази, немає ніякого змісту. Ця влада не розуміється на жодній стратегії. Вони не бачать її. Щоб розробити якусь стратегію, треба спочатку правильно діагностувати ситуацію, як це роблять лікарі, або  провести розвідку, як військові, і визначитися з ключовими проблемами. На післявоєнний період це корупція та безпека, тому що мордор нікуди не подінеться. Гоголь казав, що в Росії дві біди – дураки й дороги, а я ще до всіх цих подій 2014 року жартував, що  в Україні їх три - дураки, дороги й Росія. 

Демографічна катастрофа в нас проглядалася ще з 2013-го, а після повномасштабного вторгнення її можна ставити в один ряд з безпекою (маю не тільки військову безпеку, а й енергетичну та інші). В нас через 15 років на одного працівника буде три пенсіонери. І це дуже гальмуватиме наш розвиток. Пенсійний фонд сам себе не витягне, його треба буде поповнювати з державного бюджету. І де ми будемо брати гроші на пенсії? Крім того, треба буде міняти купу законів, виходячи з такої ситуації. 

Зараз у нас коефіцієнт фертильності 0,9. Це критичний показник,  який до того ж погіршився через війну. Гірша  ситуація лише в Південній Кореї та на Тайвані. Вчені вважають, щоб нація відтворювалась, коефіцієнт має бути 2,1. Хоча в європейських країнах теж з цим погано. А на Росії він 1,3.

- Відносини між Банковою та Кличком, Філатовим та іншими мерами  складно назвати нормальними. І це в часи, коли влада має діяти як єдиний механізм, бо на кону існування країни. 

- Співпраця Банкової з регіональними владами – це намагання загнати їх в стійло. Для того Верховна Рада переспрямувала військовий ПДФО з місцевих бюджетів до державного. Хоча з початку повномасштабного вторгнення ці гроші залишалися в громадах, і місцева влада використовувала їх на свій розсуд. Голови громад змушенні їздити на поклін в область, обласні – в Київ. Основний критерій успішності або неуспішності керівника – це лояльність до президента. Тому виходить, що Терехов – хороший мер, а Кличко через міфотворчість ходить у двієчниках. Так буде і далі.  

Якщо ми говоримо про продовження децентралізації в повоєнний період, то має бути стратегія, як дати більше повноважень місцевим владам.  

Скажу одне - багатьом головам громад Сумської області треба при житті ставити пам'ятники. Я свідок, як на початку вторгнення з Сум втекли губернатор та його заступники, робітники прокуратури й поліції. А голови громад в Шостці, Конотопі, Білопіллі, Охтирці, в селищах Хотінь, Юнаківка та інших залишились. Це люди з великої букви. Місцеве самоврядування показало себе як дуже ефективне. Це наша перспектива й наша база на майбутнє. 

Нам треба остаточно довести до ума цю реформу децентралізації. І тоді з цього щось може вийти. 

Знаєте, як зараз діють деякі мери? Самі налагоджують зв’язки за кордоном. От мер Конотопа з'їздив кудись, привіз трамваї, з'їздив ще, привіз кілька машин швидкої  допомоги. І це дуже правильно. А що залишається робити? 

Звичайно, я сподіваюсь, що наступна центральна влада буде більш комунікабельною і не продовжить ставити в стрій місцеві влади. Треба з ними спілкуватися. Тоді, можливо, будуть якісь успіхи. Хоча буде дуже тяжко, це всі розуміють. 

- Ставлення до України на Заході, на жаль, міняється. Днями президент Румунії Нікушор Дан заявив, що Росія має змінити тактику обстрілів України, щоб не страждали румунські громадяни. Указ Зеленського про присвоєння окремому центру Сил спеціальних операцій ЗСУ «Північ» імені Героїв УПА розкритикував президент Польщі Кароль Навроцький. Він запропонував позбавити Зеленського найвищої нагороди Польщі - ордена Білого Орла. Навіть легендарний Лех Валенса зняв значок в кольорах українського прапора через рішення Зеленського уславити УПА. Тепер з деяких польських міськрад знімають українські прапори, мовляв, це «ображає польську пам'ять і ускладнює налагодження щирого діалогу». У польських ЗМІ та соцмережах дуже швидко полилася хвиля ненависті до України та українців. Плюс ми пам’ятаємо, як взимку 2024 року під час масштабних протестів на кордоні польські фермери неодноразово висипали українське зерно з вантажівок, забуваючи якою ціною воно було зібране. Українці на відміну від поляків не розповідають на державному рівні, що тим можна святкувати або кого вшановувати. Антиукраїнська істерія в Польщі набирає обертів. Пишуть, що це тільки початок. В голові не вкладається, якщо чесно. 

- Ця історія буде розвиватися. На ній будуть грати й росіяни. 

Візьмемо опозиційну партію Німеччини AfD.  На чому вони зараз мають найвищий у своїй історії рейтинг? На тому, що обурюються: «А навіщо ми даємо стільки грошей Україні? Їх крадуть їхні корупціонери». 

- І це правда. 

- На жаль. 

Німеччина торік окрім внеску в спільну європейську допомогу дала нам ще вісім мільярдів євро від себе. Тому вони мають право запитувати про гроші. І будуть заробляти на цьому бали.   

Дуже часто політтехнології базуються на емоціях. Найефективніша - це ненависть. Орбан намагався перемогти на антиукраїнський істерії. Тепер польська партія «ПіС» так грає. Подібні випадки можуть статися в Румунії,  Словаччині, інших країнах. І їх завжди вміло підігріває  Росія. Умовно,  приплачує якомусь науковцю й той ставить такі глибоко мудрі питання. Таким нехитрим способом Росія підживлює те, що насправді й саме по собі пускає ростки. 

Ще раз повторю, що сучасні політтехнологи чітко зрозуміли, що найкращого методу, ніж ненависть, немає. Згадайте, як Зеленський використав ненависть українців до Порошенка. І брата вбив, і Липецька фабрика в нього, і взагалі якби не Порох, війни не було б. 

- Кремль серйозно розглядає сценарії подальшої ескалації як спосіб виходу з власної стратегічної кризи. Якщо згадати події, що передували вторгненню в Україну, ми й сьогодні бачимо весь набір таких сигналів: концентрацію військ біля кордонів, навчання в Білорусі, агресивну риторику, законодавчу підготовку. Якщо ситуація погіршується, треба ще більше підвищувати ставки. Хоча цей висновок самогубний, Кремль розгорнув масштабну кампанію шантажу та демонстративно погрожує країнам Балтії, Молдові, Вірменії, а також усьому Європейському союзу та колективному Заходу. Військовий аналітик Данського королівського оборонного коледжу Андерс Нільсен сказав: «У російсько-українській війні наближається момент, коли Путіну необхідно зважитися на якийсь крок». Цілком можливо, що ми спостерігаємо підготовку до останнього великого ривка недоімперії. Все зав'язується в якийсь вузол. 

- Річ у тім, що Путіну, навіть якщо він вирішить закінчити війну, треба буде пояснювати, а де ж перемога. Тому він може спробувати перемогти в іншому місці. 

Може статися якась провокація в якійсь з країн Балтії. Вони ж спеціально прийняли днями закон, який надає право Кремлю, тобто Путіну, використовувати збройні сили за межами країни для «захисту» громадян Росії. От умовно поб'ють в Нарві якогось фаната пітерського  «Зеніта». А в цьому місті мешкає 60% росіян, а російськомовних ще більше - до двох третин. І російська армія тепер має право захистити цього фаната. А Путін буде дивитися, як зреагує на це все Європа. Тобто підняти ескалацію до небес, налякати, а далі – «жест доброй воли». Як було на Київщині навесні 2022 року. Ми їх відігнали, а вони заявили, що «это жест доброй воли с нашей стороны». 

Щодо закінчення війни, то нам всім треба розуміти, що миру не буде, може бути тільки призупинення бойових дій. Ця пауза може розтягнутися на роки. Все буде залежати від того, наскільки ми готові до подальшого опору. Якщо росіяни розумітимуть, що можуть отримати по зубах, то не лізтимуть. А якщо вони думатимуть, що на наступному етапі тут всі розбіжаться, то обов'язково спробують піти на нас ще раз. 

- Експерти прогнозують дуже складну геополітичну та внутрішню ситуацію на найближчі місяці. Зрозуміло, що бойові дії та терор мирних громадян будуть продовжуватися. А що ще буде відбуватися влітку? Чого нам чекати, до чого готуватися? 

- Ми, на жаль, дуже залежні від війни в Перській затоці, яка геополітично затулила нашу війну, і ми вже тепер не в пріоритеті. Сьогодні весь світ, коли прокидається, перш за все гуглить, яка ціна на нафту й що там на Близькому Сході. 

Якщо ціна на нафту впаде, то очевидно, що Росія почне видихатися. Але ж, бачите, Путіну прилетів не чорний лебідь, як всі думали, а білий з цінами за барель по 100  доларів і вище. 

Фронт буде більш-менш стабільним. Я впевнений, що проривів в росіян не буде. Фронт не посиплеться. Якщо і будуть у них якісь намагання десь біля Костянтинівки пройти, то вони будуть там товктися так само довго, як і під Покровським. Просто застрягнуть. Одночасно не сподіваюсь і на якісь великі успіхи з нашого боку, якщо дивитися тверезо. Хоча дуже хотілося б, щоб у нас вийшло щось вагоме.   

А кульмінацією сезону стануть листопадові вибори в Сполучених Штатах. Увага всього людства перемкнеться на те, наскільки Трампу вдасться контролювати Конгрес і Сенат. Це важливий фактор. 

Тобто ми будемо в тіні цих подій. Щодо наших справ, очікувано, що стануться нові корупційні скандали. Будемо слухати наступні плівки й обурюватися.