Олександр Лукашенко прибув з неоголошеним візитом до Китаю. Терміновий візит білоруського лідера до КНР відбувся відразу після його зустрічі з Путіним у резиденції на Валдаї. Після спілкування із Сі Цзіньпіном Лукашенко зробив кілька гучних заяв, водночас не розкривши ніяких подробиць зустрічі в Пекіні.

Як ця зустріч може вплинути не геополітику в цілому та на події в Україні, йдеться у публікаціях ЗМІ.

Особливу увагу викликає те, що Лукашенку, якому наприкінці цього літа вже виповниться 72 роки, авіаперельоти даються дедалі важче. У ЗМІ не раз просочувались відео, де білоруський лідер ледь не вмлівав від спеки. У Мережі також можна знайти кадри, як під час святкування Дня перемоги у Москві білоруський президент не зміг пішки здолати шлях від Красної площі до могили Невідомого солдата, хоча там — зовсім невелика відстань. Тому до двох поспіль закордонних вояжів - спочатку на Валдай і відразу по тому до Китаю — немолодого лідера могли спонукати лише виняткові обставини.

Що або хто змусив Лукашенка облетіти пів світу 

Ймовірно, вирішальну роль тут відіграла зміна ситуації у російсько-українській війни. Скільки би Путін не бравував, що в Росії все гаразд, і українські удари по російських НПЗ погоди не роблять, зрештою й він мусив визнати, що українські дрони добряче пройшлися по російських тилах, і це дедалі відчутніше відображається на економіці РФ. 

За таких обставин репутацію Путіна та його СВО може врятувати тільки стрімке просування російської армії на полі бою. Однак людський ресурс у росіян починає вичерпуватись. Контрактників, навіть із числа ув’язнених, вже не вистачає. А оголошувати мобілізацію господар Кремля боїться. Адже підігрітий стрімким зниженням рівня життя різношерстий російський соціум може збунтуватись і, чого доброго, почне об’єднуватись. Тож нині для Путина чи не єдиний вихід — втягнути у війну Білорусь. Причому не як плацдарм для наступу росіян, а як повноцінного учасника війни — із повним залученням білоруських військових.

За такої ситуації Лукашенко, і тут слід віддати йому належне, пручається з останніх сил, не даючи втягнути білорусів у війну. Чого лише вартує його публічне звернення до російського посла Бориса Гризлова.

"І не треба нас підштовхувати до того, що Борис В'ячеславович (Гризлов) організовує процес, щоб втягнути нас у війну", - відчайдушно заявив білоруський лідер.

Хто б там і що не говорив про Лукашенка, але в його становищі — а він вже давно перебуває між молотом і ковадлом — треба мати залізні... зуби, щоб заявити таке посланцеві Путіна, а по суті самому господареві Кремля.

Ймовірно, що його поспішний візит до Путіна на Валдай став логічним наслідком цієї заяви. Або Путін викликав його "на килим", або Лукашенко й сам зрозумів, що треба зустрітися зі "старшим братом" віч-на-віч, аби з’ясувати стосунки.

Розмова на Валдаї тривала два дні, і, як можна припустити, не була легкою для обох лідерів. Обидва розуміють, що настав момент, коли Росія самотужки вже "не вивозить" цю війну. А отже, їй треба негайно заручитися підтримкою сильного партнера. США, на які у Кремлі покладали великі надії, вже не виглядають сильним партнером. Принаймні, для Росії. 

Заява Рубіо про примарний "дух Анкориджа" може стати поворотним моментом у стосунках Вашингтона і Москви

Для росіян стала холодним душем заява Рубіо, що ніяких офіційних домовленостей в Анкориджі не було. А отже, дух Анкориджа, на який упродовж року посилалась Москва, остаточно розвіявся. 

Втім, і на користь Києва, крім заяви Рубіо, поки що ніяких реальних зрушень не видно. Трамп поки що відмовчується, очевидно ще остаточно не вирішивши, кого він буде "карати", а кого "милувати". Не виключено, що він віддав остаточне рішення на відкуп своєму держсекретареві. 

Принаймні саме так виглядає анонсована зустріч очільника німецького МЗС Йоганна Вадефуля та Марко Рубіо. Як повідомили, розмова точитиметься навколо дольової участі країн у фінансуванні НАТО, а також йтиметься про подальшу підтримку України. І очевидно, що другому питанню приділять не менше уваги, ніж першому. Іншими словами, у НАТО намагаються повернути Трампа, а разом з ним і США, "в сім’ю". 

Путін почав "перекличку" партнерів в усіх кінцях світу

Зваживши увесь цей "броунівський рух" у західному таборі, Путін очевидно вирішив з’ясувати позицію Китаю. Адже досі, хоч у Піднебесній приймали російського лідера з належними почестями, розкривати обійми назустріч Москві не квапились, демонструючи перед світом показний нейтралітет. Але сьогодні Москві цього явно вже замало. Путіну треба точно знати, на чиєму боці Сі Цзіньпін. 

Тому Лукашенка з його несподіваним візитом до Китаю можна розглядати як "гінця" від Путіна. А його заяви після розмови із СІ про "історичний пік" у білорусько-китайських відносинах, про "нерозлучних друзів" та "глобальне співробітництво з Китаєм" - не більше ніж димова завіса над справжньою метою цього поспішного візиту та справжньою темою переговорів.

Одночасно з цим росЗМІ публікує інтерв’ю заступника глави білоруського МЗС Ігоря Секрети, який заявляє, що Білорусь дасть гідну відсіч, якщо українські військові перетнуть її кордон. Навряд чи вихід такого інтерв’ю може бути випадковим, зважаючи на політичні події останніх днів.

Втім, ані офіційний Мінськ, ані Пекін поки що не відзначились заявами про російсько-українську війну. Відомо лише, що після візиту до Піднебесної Лукашенко має намір відвідати ще три країни Східної та Південно-Східної Азії. Очевидно Путін почав шукати якщо не союзників, то хоча би партнерів по всьому світу.

Які наслідки може мати ця зустріч для України

Багато залежить від того, яку відповідь Сі Цзіньпін передасть для Путіна. Якщо це буде рішуче "ні", то це означатиме, що Москві годі розраховувати на підтримку Пекіна і рано чи пізно їй доведеться йти на мирні перемовини, так і не досягнувши заявлених цілей своєї СВО. Якщо ж Китай скаже Росії "так" і надасть їй потужну технологічну підтримку, то війна може затягнутися ще на невизначений термін. 

Втім, є ще й третій варіант: хитрі китайці знову не дадуть вичерпної відповіді і постараються одночасно "дружити" з обома таборами. Тим більше, що такий варіант для них зараз найбільш прийнятний: дружити з Росією проти США вони поки що не готові, так само як і дружити зі США проти Росії.

У першому випадку це означало би неминучу військову ескалацію, причому вже на глобальному рівні. У другому — рвати тісні і вигідні економічні зв’язки з РФ Китаю також не до снаги. Тим більше, що Росія, хоч і в знекровленому стані, усе ж залишається державою із найбільшим у світі ядерним потенціалом. А стосунки між росіянами та китайцями не завжди були безхмарними. 

Нагадаємо, після ударів безпілотників по Москві, частина російської еліти почала виявляти дедалі більше невдоволення політикою Путіна. Російський бізнес втрачає свої гроші, і вже заявляє, що СВО треба закінчувати.