Муженко — про реальних "робочих конячок" війни і медійних осіб, до яких міцно приросла репутація звитяжців

Війна — це цілодобова, тяжка та виснажлива робота. Але нерідко ті, хто її виконує, залишаються без належної вдячності і вшанування. Натомість весь ефір заполонили медійні особи, яким дістаються всі почесті за відбиті міста або знищені опорні пункти ворога.

У цьому є велика несправедливість і так не має бути, але, на жаль, саме такий інформаційний шум нині супроводжує те, що відбувається на фронті, вважає ексголовнокомандувач ЗСУ, генерал армії Віктор Муженко. 

Військові командири мають бути до певної міри автономними у прийнятті рішень. Принаймні, якщо ці рішення стосуються тактики і мають прийматись оперативно на полі бою. Однак у складі ЗСУ є підрозділи, які взагалі живуть за своїми внутрішніми правилами. Так не має бути. В армії повинна бути чітка командна вертикаль, і впроваджувати власний "устав" кожний бойовий підрозділ не має права, навіть якщо він дуже бойовий і звитяжний.

"Що я маю на увазі? Те, що в складі Сил оборони України є підрозділи, які живуть за своїми правилами. 3-й корпус живе за своїми правилами, в них є свої бази та школи підготовки, своя методика підготовки. "Хартія", "Азов", "Kraken", бригади Нацполіції, штурмові частини – за своїми. Створюється враження, що воюють не структури Сил оборони України, а якісь приватні компанії", - каже Муженко.

Причому вони вже не просто керуються власними правилами всередині своїх підрозділів, а навіть намагаються їх поширити на все військо, хоча ніхто їх до того не уповноважував.

"Може, вони й кращі, питань немає. Але коли командири "Хартії" і 3-го штурмового місяць тому заявили, що разом готують реформу підготовки в армії, яку можна масштабувати на всі Сили оборони України, виникають питання: а хто вам давав такі повноваження? Хто оцінив рівень підготовки ваших корпусів? По публічних заявах чи ще по чомусь?", - зауважує колишній головнокомандувач ЗСУ.

Для всіх армійців головним керівництвом до дії є загальновійськовий статут. І його слід дотримуватися всім, навіть тим, хто встиг усім навіяти переконання про власну винятковість. На сьогодні мало хто говорить про десантно-штурмові війська, які на своїх плечах вивозять найбільший тягар цієї війни. Однак про них згадують нечасто і говорять мало. Зате в медійному просторі незмінно присутні інші підрозділи та командири. Таким чином у пересічного українця створюється враження, що якби не ці військові формування, то Росія вже давно стояла би під польським кордоном.

"В інформаційному просторі присутні 3-й армійський корпус, корпус "Хартія", ще якісь підрозділи, але не ДШВ. А де, до речі, морська піхота - елітний рід військ? Чомусь про них не чути. Де Військово-Морські й Повітряні сили? Де ССО? Не чути також про бригади Сухопутних сил, які достатньо ефективно виконують завдання. Це так звана "піхота" - 30-та, 93-тя, 72-га, 31-ша, 32-га, 33-тя, 150-ті та ряд інших бригад, які на своїх плечах несуть весь тягар цієї війни. Про інженерні війська, частини тилового і технічного забезпечення тощо теж мінімум інформації. А ми акцентуємо на більш медійних, хоча ще треба подивитись на їхню ефективність", - зауважує воєначальник.

При цьому він аніскільки не принижує роль вищезгаданих військових формувань. Вони справді робили і роблять для оборони Україні дуже багато. Однак про решту бойових підрозділів, яких можна назвати "робочими конячками" цієї війни, чомусь майже не згадують. Може тому, що їм дісталися менш спритні командири, які добре вміють робити свою справу, однак не навчені красиво говорити у студіях, ледве встигаючи з одного запису на інший?

Нагадаємо, Віктор Муженко також вважає, що з приходом нової влади з армії було звільнено багато справжніх професіоналів, які могли б іще довго та плідно служити Україні.