Одна з основних бід української армії — відсутність спадковості поколінь воєначальників, які керують військом. Із приходом кожної нової владної команди в країні відбувається кардинальне оновлення вищого командного складу. Так на поталу політичній кон’юнктурі з армії "вимиваються" справжні патріоти та професіонали.
Такими міркуваннями поділився колишній начальник Генерального штабу та головнокомандувач Збройних Сил у 2014–2019 роках, доктор військових наук, генерал армії України Віктор Муженко в ексклюзивному інтерв’ю для Today.ua.
Головнокомандувач, як і начальник Генштабу — посади не політичні. Однак в Україні їх зробили такими. Насправді ж, причетність до певної політичної сили тільки шкодить ефективності роботи воєначальника. Адже йому доводиться не лише думати, як організувати стратегію та розбити ворога, а ще й турбуватись, чи сподобається він черговому можновладцю. І це надзвичайно шкодить справі, вважає генерал Муженко.
"У мене колись була розмова з журналісткою "Радіо Свобода". Вона наводила приклади кадрових призначень. Я тоді сказав: "В мене така ж ситуація - звільнили одразу після виборів". - «Ну, це було політичне рішення, ви ж політична фігура", - пригадав Віктор Муженко.
Втім, він щиро не розуміє, з якого дива головнокомандувач має бути політичною фігурою. Адже те, чим він має досконало володіти, а саме - загальною оцінкою ситуації на фронті, ухваленням стратегічних рішень і правильною передислокацією військ, аж ніяк не залежить від його політичних уподобань, а тим більше — від причетності до якоїсь політичної сили. Однак саме з таких міркувань виходить кожна нова владна команда, що здобула можливість покермувати у країні.
"Я ніколи не був політичною фігурою. Ми служимо державі, а не особистостям і не партіям, складаємо присягу на вірність українському народові, а не Петренку або Іваненку. То чому такі підходи? І це якраз призвело до створення іменних команд - Залужного, Сирського, інших", - зауважує генерал.
За таких умов на перший план виходять не професійні навички воєначальника, а його уміння показати свою вірнопідданість черговій партійній верхівці.
"Купу професіоналів, які служили не Муженку, Хомчаку, Залужному, Сирському, а Батьківщині й народу, було звільнено з посад. А тепер ми говоримо про якість оперативного управління. Це все похідна від недолугих кадрових рішень", - переконаний ексголовком.
До речі, у своїх міркуваннях він наводить доводи, які комусь можуть видатися спірними, а комусь і неприйнятними. Генерал армії згадав про досвід поствоєнної ФРН, яка зуміла зректися політичних табу та призначити на багато ключових посад у своїй країні не "нові обличчя", а досвідчених професіоналів, навіть якщо у них в шафі на вішаку ще припадала пилом есесівська форма.
"Це все сталося внаслідок того, що зберігся середній апарат держави. Навіть ті, хто проходив службу у військах СС або був партійним функціонером, повертались через два-три роки після так званої денацифікації на свої посади й керували, в тому числі формували збройні сили. Тому що вони були професіоналами. А в нас кажуть, що "він фахівець, але представник іншої партії". Хоча всі українські політичні сили мають бути орієнтовані лише на збереження і розквіт держави, на підвищення обороноздатності та спроможностей армії", - зауважив воєначальник.
Отже, доки в Україні добиратимуть людей на ключові посади не за професійними ознаками, а за принципом політичної доцільності, нам не уникнути досадних прорахунків у війську та й не тільки у ньому, але й у цивільній сфері, переконаний не політик Віктор Муженко.
Нагадаємо, ексголовком також вважає, що оцінити реальну ситуацію на фронті, жодного разу там не побувавши, неможливо. Тож регулярно бувати на лінії зіткнення мають не тільки польові командири, але й штабні функціонери.
