Мільйони з бюджету: скільки отримують мери окупованих міст України

Тимчасово окуповані українські міста, які на картах давно позначені як території без контролю України, продовжують отримувати фінансування з державного бюджету. Мова йде про мільярдні суми, які спрямовуються на роботу місцевих адміністрацій, релокованих установ, шкіл, що здебільшого працюють дистанційно, а також на утримання управлінського апарату. Частина цих коштів іде на заробітні плати чиновників, які фактично працюють у вигнанні. Про це розповідає OBOZ.ua.

Попри те, що багато з цих міст зазнали масштабних руйнувань або повністю знищені, місцева влада продовжує функціонувати у форматі військових адміністрацій. Вони ведуть документацію, готують звіти, підписують меморандуми та координують гуманітарну допомогу для переселенців. Однак саме рівень витрат на утримання цього апарату регулярно викликає суспільні дискусії.

За даними аналізу декларацій, найбільшу зарплату серед керівників окупованих громад отримав Олексій Рева, керівник Бахмутської міської військової адміністрації. Минулого року його дохід склав близько 1,5 млн грн, що після податків становить орієнтовно 98 тис. грн на місяць. Сам Бахмут з середини 2023 року перебуває під окупацією та фактично зруйнований, однак адміністрація продовжує роботу в релокованому форматі, зосереджуючись на допомозі переселенцям та планах майбутньої відбудови міста після деокупації.

На другому місці за рівнем доходів опинилася очільниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко. Її річна зарплата становила близько 1,2 млн грн. Місто Олешки на Херсонщині перебуває в окупації з перших днів повномасштабної війни та стикається з гуманітарною кризою, про що неодноразово повідомляли міжнародні та українські організації. Водночас декларація чиновниці також викликала додаткові запитання через різницю у вартості задекларованого автомобіля та ринкових цін.

"У місті - катастрофічний дефіцит питної води, відсутні стабільні електро- та газопостачання, обмежена медична допомога. Люди змушені економити кожен ковток води та кожну крихту їжі. А спроби доставки продуктів обертаються загибеллю водіїв або зривами перевезень через смертельну небезпеку на дорогах", - написав на своїй сторінці в Facebook омбудсмен Дмитро Лубінець.

Олешківську міську військову адміністрацію очолює Тетяна Гасаненко, яка раніше працювала на посаді заступниці міського голови. За даними декларації, її заробітна плата за минулий рік склала близько 1,2 млн грн, що після сплати податків дорівнює приблизно 77 тис. грн на місяць.

У документі також зазначено, що її чоловік Віталій Гасаненко не декларував жодних доходів за минулий рік, як і за 2023 та 2024 роки.

Окрему увагу привертає інформація про придбання автомобіля. Згідно з декларацією, у травні 2024 року чиновниця придбала Volkswagen Tiguan 2014 року випуску за 100 тис. грн, що на той момент становило близько 2,4 тис. доларів США.

Саме ця сума викликає запитання, оскільки ринкова вартість такого авто зазвичай є значно вищою - приблизно 12 тис. доларів.

Третю позицію займає керівник Генічеської міської військової адміністрації Євгеній Родіонов із доходом понад 1 млн грн на рік. У громаді продовжують вести дистанційне навчання, інформаційну роботу та адміністративну діяльність, попри окупацію території.

На сайті Генічеської міської військової адміністрації нещодавно повідомили про початок обговорення перейменування вулиць в населених пунктах, які наразі перебувають в окупації.

У звіті за 2025 рік зазначається, що учні ліцею Генічеської міської ради продовжують навчання в дистанційному форматі. Також у межах інформаційної роботи на ресурсах громади було опубліковано понад 3500 матеріалів.

Серед інших керівників окупованих міст також виділяються очільники Енергодара, Пологів та Бердянська, чиї річні доходи перевищують мільйон гривень. Частина посадовців, як і їхні підлеглі, продовжують отримувати зарплати з державного бюджету, навіть перебуваючи в релокації.

Окремо звертає на себе увагу ситуація із Соледарською міською військовою адміністрацією, де частина декларацій недоступна у відкритих реєстрах. Водночас деякі посадовці вказують у звітності нове місце проживання та майно, придбане вже під час війни.

У публічному реєстрі НАЗК не вдалося знайти декларацію начальника Соледарської міської військової адміністрації Сергія Гошка. Ймовірно, інформація прихована. Водночас, як стало відомо, у 2026 році він став власником невеликого будинку в Ірпені Київської області.

Попри це, фінансування органів влади окупованих громад продовжується, а разом із ним і виплати посадовцям та їхнім підлеглим. Частина чиновників відкрито декларує доходи. Зокрема, начальниця юридичного відділу Соледарської МВА Олександра Ляднова за минулий рік отримала близько 913,2 тис. грн зарплати, що становить понад 58 тис. грн на місяць після оподаткування.

Її чоловік, Антон Ляднов, який очолює управління освіти, також задекларував доходи: близько 130 тис. грн від міської ради та ще 614,7 тис. грн від управління освіти. У сумі це становить приблизно 47,7 тис. грн щомісячно після сплати податків.

Водночас Соледар не є найбільшим отримувачем державних трансферів серед окупованих громад. Значно більші обсяги фінансування передбачені, зокрема, для Енергодара. У бюджеті громади на 2026 рік закладено близько 451,5 млн грн. Частина цих коштів спрямовується на освіту та медицину, а також і на утримання органів місцевої влади.

Навіть в умовах окупації продовжує працювати, зокрема, відділ культури, молоді та спорту Енергодара. Його керівниця Катерина Мороховець у декларації зазначила, що проживає в Запоріжжі та отримала за рік близько 870,7 тис. грн зарплати, що становить приблизно 56 тис. грн на місяць після податків.

Раніше цим відділом керувала Наталія Криковцова. Згідно з деклараційними даними, зараз вона проживає в Ірпені Київської області, обіймає посаду в Енергодарській МВА та отримує близько 67,1 тис. грн щомісяця.

Питання доцільності фінансування адміністрацій окупованих громад обговорюється вже не перший рік. Особливо воно загострюється на тлі того, що багато переселенців з цих міст змушені відновлювати своє життя фактично без підтримки держави.

Раніше ми писали, Чому Тимошенко дозволили виїзд за кордон, а Шуфрича звільнили з СІЗО: що стоїть за "м’якими" рішеннями суду.