Страх як бізнес: хто, як і скільки заробляє на мобілізації в Україні

Повномасштабна війна не знищила корупцію. Вона лише змінила її правила і зробила ставки значно вищими. У сфері мобілізації поступово сформувався окремий ринок, де за гроші пропонують відстрочку, статус або можливість уникнути служби. Про це розповідає "Економічна правда".

Золото, готівка в доларах і євро, ювелірні вироби - це не опис бізнесу, а дані декларації військовослужбовця одного з ТЦК. За 2025 рік Олег Коломієць задекларував активи на мільйони гривень, хоча його офіційний дохід становив трохи більше 360 тисяч.

Походження цих коштів декларація не пояснює. Але вона добре ілюструє іншу річ: навколо системи, яка вирішує питання придатності, відстрочок і фактично свободи пересування, концентруються значні фінансові ресурси, які складно пояснити.

Ринок, що адаптувався до війни

За роки великої війни корупція у сфері мобілізації не зникла. Навпаки, вона пристосувалася до нових умов і продовжує існувати попри спроби правоохоронців її обмежити.

На перетині ТЦК, військово-лікарських комісій, медичних висновків, реєстрів і систем бронювання сформувався цілий ринок. Тут продають не просто "послуги", а час, статус і можливість уникнути контакту з системою.

Формально такі дії караються законом: підкуп службовців передбачає кримінальну відповідальність, як і "вплив" через посередників. Але це не зупиняє попит.

Масштаби і попит

Потенційна аудиторія цього ринку - мільйони чоловіків. За оцінками, мобілізаційний резерв становить понад 4 мільйони осіб.

Саме чоловіки віком від 25 років формують основний попит. У деяких випадках їм пропонують не окремі рішення, а цілі "пакети": відстрочка, бронювання, зняття з обліку, медичні довідки, зміни в реєстрах. У цих схемах фігурують не лише окремі представники ТЦК. У публічних розслідуваннях згадуються лікарі, члени ВЛК, люди з доступом до реєстрів і посередники, які об’єднують усе це в єдиний "сервіс".

Правоохоронці регулярно звітують про викриття. У 2023 році було понад 250 проваджень, у 2025-му - вже менше, але це не означає, що проблема зникла. Попит на "вирішення питання" зберігається.

Скільки коштує уникнути системи

Єдиного "прайсу" не існує, але загальна логіка проста: чим ближче людина до мобілізації, тим дорожче коштує "вирішення питання".

Найдешевший варіант - виправлення даних або зняття з розшуку. Далі йдуть відстрочки, бронювання, рішення ВЛК. Найдорожчі - комплексні "пакети" з медичними документами, змінами в реєстрах і можливістю виїзду за кордон.

У відкритих судових матеріалах фігурують різні суми:

• кілька сотень доларів за базові "послуги";
• тисячі доларів за відстрочку або зняття з обліку;
• десятки тисяч за повний пакет.

Наприклад, за відстрочку могли просити 7 тис. доларів, за зняття з обліку могло вартувати близько 3 тис. У великих містах суми зростають: від 4 до 6 тис. за "уникнення повістки" або доставки до ТЦК.

Найдорожчий сегмент - медичний. Тут фігурують суми до 20-25 тисяч доларів за "непридатність" або фіктивну інвалідність.

Як працюють корупційні схеми

Окремий пласт - посередники, які пропонують "готові рішення". Вони працюють через соцмережі та месенджери, пропонуючи різні сценарії.

Наприклад, один із таких "продавців" пропонував два варіанти:

• виїзд за кордон без зняття з обліку;
• "пожиттєве" виключення з військового обліку.

У першому випадку обіцяли "медичну евакуацію" через інші країни за 10–12 тисяч доларів. У другому - повний пакет документів із медичними висновками, рішенням ВЛК і змінами в реєстрах приблизно за 9 тисяч.

Схема виглядає як сервіс: клієнту обіцяють усе: від аналізів до готових документів і нового статусу. Оплата може відбуватись частинами, часто в криптовалюті.

При цьому стиль комунікації нагадує звичайну комерційну угоду. Використовуються формулювання на кшталт "пожиттєво", "гарантовано", "без ризиків".

Саме ця "бездоганність" і викликає сумніви. Жодних гарантій немає, що після оплати клієнт отримає результат. Частина таких пропозицій може бути звичайним шахрайством.

Ринок, який підриває довіру

Оцінити реальний обсяг цього ринку складно. У публічному просторі звучать цифри в сотні мільйонів або навіть мільярди євро на рік, але без чітких розрахунків. Втім, проблема не лише в масштабі.

Поки держава зберігає монополію на примус, вона поступово втрачає монополію на відчуття справедливості. Паралельно з офіційною системою існує неформальний чорний ринок, де ключовим фактором стають не обов’язки, а можливості.

У такій реальності принцип рівності розмивається. Один шукає посередника і платить, інший - виконує обов’язок.

І чим довше існує цей розрив, тим складніше переконати суспільство, що мобілізація є спільною відповідальністю, а не системою, з якої можна "вийти" за гроші.

Раніше ми писали, чому мобілізація сприймається як "квиток в один кінець": The Independent про кризу мобілізації в Україні.