В Україні вже понад чотири роки триває повномасштабна війна, сотні тисяч громадян пройшли через мобілізацію, а дискусії про посилення призову не припиняються. Однак для народних депутатів ситуація виявилася дещо іншою: в Україні досі немає чітко врегульованого спеціального механізму, який дозволяв би чинним народним депутатам офіційно проходити військову службу за контрактом, зокрема у ЗСУ та Силах територіальної оборони, одночасно зберігаючи депутатський мандат і можливість брати участь у роботі парламенту. І, як з'ясувалося, більшість у Верховній Раді не надто поспішала це виправляти.
Про це розповів народний депутат Юрій Павленко в інтерв'ю на YouTube. За його словами, ще в березні 2022 року парламент підтримав у першому читанні законопроєкт, який дозволяв народним обранцям добровільно вступати на військову службу за контрактом до ЗСУ, зокрема до Сил територіальної оборони. Ні про обов'язкову мобілізацію депутатів, ні про те, щоб усім складом Верховної Ради вирушити в окопи, не йшлося. Лише про право служити за власним бажанням.
Проте навіть до остаточного голосування ця ініціатива так і не дійшла.
"Відповідний закон навіть був ухвалений у першому читанні ще в березні 2022 року, але так і не проголосований в цілому. Щобільше, я особисто навіть подавав відповідні правки до цілої низки законів, які приймалися по змінах мобілізації — поправки, щоб таке право у депутата було. На жаль, більшість його не підтримує", - сказав політик.
На цьому тлі ситуація виглядає особливо контрастно. Поки в Україні не вщухають скандали навколо силової мобілізації, а в соцмережах регулярно з'являються відео жорстоких конфліктів між громадянами та представниками ТЦК, парламентська більшість не змогла підтримати навіть добровільне право депутатів на військову службу. Виходить доволі знайома формула: для звичайних громадян війна є обов'язком, а для народних обранців навіть можливість добровільно долучитися до війська роками залишається десь між першим читанням і політичною доцільністю.
У противників законопроєкту, втім, є своє пояснення. Конституція передбачає безперервність роботи Верховної Ради, яка залишається найвищим законодавчим органом країни. Під час воєнного стану провести парламентські вибори неможливо, так само як і внести зміни до Конституції. Тому масове вибуття народних депутатів теоретично могло б створити проблеми для роботи парламенту.
"Тому певним чином розумію логіку противників закону, який давав би право народним депутатам хоча б на громадських засадах бути в Збройних силах України. В когось там ще є політичні якісь там моменти", - додав Павленко.
Однак законопроєкт №7187, який Верховна Рада підтримала за основу ще 24 березня 2022 року, не передбачав відправлення всіх 450 депутатів на передову. Мова йшла виключно про добровільне право парламентаря укласти контракт і захищати країну під час воєнного стану. Причому без грошового та інших видів забезпечення за таким контрактом.
Павленко переконаний, що безпосередній досвід військової служби міг би допомогти депутатам краще розуміти реальні потреби українських захисників. Адже між голосуванням за закони про мобілізацію у сесійній залі та життям військового під обстрілами все ж існує певна різниця.
"Відчувати, знати, переживати все, що сьогодні переживає солдат, народний депутат повинен. Навіть найгірший солдат сьогодні краще з погляду того, що він робить для збереження державності, захисту незалежності, ніж найкращий чи найефективніший народний депутат України", - підсумував Павленко.
І тут, мабуть, важко не помітити головного парадоксу. Держава роками посилює мобілізаційні правила для громадян, але закон, який просто дозволив би народним депутатам за власним бажанням офіційно стати військовослужбовцями, з березня 2022 року так і залишився на півдорозі. Війна одна на всіх, але законодавчі нюанси, схоже, для всіх все ж таки різні.
Нагадаємо, в Україні хочуть запровадити довічне утримання депутатів: кого стосуватиметься та про які суми йдеться.
