Китай уже розпочав підготовку до епохи після Володимира Путіна. Якщо раніше Пекін концентрувався переважно на співпраці з чинним керівництвом РФ, то тепер активно налагоджує контакти з представниками політичної та управлінської еліти, які в перспективі можуть визначати майбутній курс країни. Такі зміни відбуваються на тлі дедалі більшої залежності Москви від Китаю, що посилилася через міжнародну ізоляцію Росії.
Про це повідомляє видання The Wall Street Journal із посиланням на джерела серед чиновників обох країн і незалежних аналітиків.
Експерти зазначають, що Пекін уже давно не робить ставку виключно на чинне керівництво РФ та його найближче оточення. Китайська влада поступово розширює мережу контактів із ширшим колом російських посадовців, які можуть обійняти впливові посади після можливої зміни влади в країні.
Співрозмовники видання стверджують, що в Росії дедалі частіше виявляють діяльність китайської розвідки. Аналітики додають, що йдеться не лише про розвідувальну діяльність, а й про спроби вербування чиновників середньої ланки. Попри це російська влада уникає публічних заяв із цього приводу, не бажаючи створювати напруження у відносинах із Пекіном, який залишається одним із ключових партнерів Москви.
Водночас аналітики наголошують, що зміна керівництва навряд чи означатиме кардинальну зміну зовнішньополітичного курсу Росії. За понад два десятиліття правління Путіна протистояння із Заходом стало невід'ємною частиною державної політики та значною мірою впливає на настрої всередині російського суспільства.
"У Китаю є справді чудовий шанс перетворити Росію на своєрідний гігантський Лаос чи гігантський Пакистан — країну, яка набагато більше залежить від Китаю, міцніше з ним пов'язана і значно більше сприймає його як модель сучасності", — зазначив директор Берлінського центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії Олександр Габуєв.
Паралельно Китай зміцнює свої позиції й у Центральній Азії — регіоні, який Москва традиційно розглядала як власну сферу впливу. Незважаючи на небажання Кремля поступатися своїми позиціями, Пекін останніми роками значно розширив там економічну й політичну присутність.
Одним із прикладів такого посилення позицій КНР стало рішення Росії підтримати використання китайського юаня як основної валюти Банку розвитку Шанхайської організації співробітництва. Автори публікації зауважують, що цієї поступки Пекін домігся протягом останнього року.
Ще донедавна Володимир Путін категорично виступав проти такого кроку, побоюючись надмірного посилення китайського впливу. Проте санкції, економічний тиск і міжнародна ізоляція змусили Кремль змінити свою позицію.
Після цього Кремль зосередився на тому, щоб діяльність Банку розвитку Шанхайської організації співробітництва не потрапила під вплив західних санкцій. Для Москви це питання стало одним із ключових, адже від нього залежить можливість зберегти доступ до фінансових механізмів в умовах міжнародних обмежень.
Натомість Пекін завдяки таким домовленостям отримав додаткові інструменти для посилення свого впливу не лише на російську економіку, а й на політичні процеси всередині країни.
Аналітики вважають, що посилення ролі Китаю не є тимчасовим явищем. За їхніми оцінками, Пекін розраховує на довгострокову присутність у російській політиці та економіці. Китайське керівництво вже сьогодні закладає основу для співпраці не лише з нинішньою російською владою, а й із тими представниками еліти, які можуть визначати розвиток Росії після завершення епохи Путіна.
Нагадаємо, РФ і Китай розширюють військово-технічну співпрацю та готують удар по супутниковій мережі Starlink.
