Жителі прифронтових регіонів дедалі частіше відмовляються їхати в евакуацію. Навіть якщо вона примусова. Люди шукають способів залишитись у своїх домівках та почали створювати петиції з проханням не евакуювати ні їх, ні їхніх дітей.
Чому люди не хочуть покидати своїх домівок навіть під загрозою щоденних обстрілів, розповів у записаному відео один із жителів Шахтарського — міста, з якого примусово евакуюють дітей.
Влада самоусунулась від вирішення проблем переселенців. Кожна сім’я має на новому місці облаштовуватися з нуля і без будь-якої підтримки, каже чоловік. Водночас жителям трьох громад, утому числі й Шахтарської, вже оголосили, що дітей евакуюватимуть примусово. Звісно, що разом з дітьми мають їхати і їхні батьки. При цьому людям не обіцяють ніякої допомоги на новому місці. Ба більше, навіть місце, в якому вони знайдуть собі прихисток, евакуйовані мають обрати самі.
"Зустрів я вчора знайому дівчину - в неї діти. І вона мені розповідає. Каже, ну прийшли до мене, питають: "Куди ви будете виїжджать? І якого числа?" І всьо. То єсть, приходять з листочком. Ти пишеш: я буду виїжджати в місто там герой Павлоград. Там 25.09.2029. І всьо. Тобто тобі не предлагають ні варіантів житла, ні варіантів роботи, ніякої матеріальної допомоги чи ще чогось", - поділився чоловік.
Людям не пропонують ані остаточного місця призначення, ані хоча б якого тимчасового житла, на кажучи вже про фінансову допомогу на перший час та хоча б якусь перспективу працевлаштування. При цьому вони мають покинути свої домівки, роботу, позбутися налагодженого побуту та власних планів на майбутнє, які вони пов’язували саме з цим містом, а не з якимось іншим.
"Тобто людина тут живе в місті Шахтарську, працю, ходить на роботу. В неї тут своє житло, своя квартира не орендована, є де жити, є де переночувати. Є якісь гроші на існування. А тут виїжджай в нікуди. Ніхто нічого не каже. Просто виїжджай непонятно куди. Взяв чемодан і поїхав", - дивується оповідач.
Та оскільки евакуація примусова лише для дітей, то чоловік припускає ще й такий варіант: батьки мають вивезти своїх нащадків у якийсь тимчасовий притулок, а самі можуть повертатися додому.
"Якось странно. Ілі ви предлагаєте просто поїхать туди, дитину здать в дєтскій дом і приїхать назад людям жить і працювать тут на місці? Чи як це все відбувається?", - цікавиться житель громади.
За такої повної невизначеності люди шукають будь-якого способу, щоб не виїжджати з дому та не розлучатися з рідними. Хтось вже заявив, що евакуюватиметься до сусіднього селища Петропавлівка. Хоч воно й розташоване ближче до лінії фронту, ніж Шахтарське, але звідти нікого не вивозять. Тож чимало жителів Шахтарська вже назвали пунктом своєї евакуації саме Петропавлівку та сподіваються там перечекати лиху годину.
Водночас деякі жителі громади вже створили і підписали петицію, щоб їм скасували примусову евакуацію, а евакуювали лише тих, хто має сам таке бажання.
"Люди багато хто з Шахтарська вже й петиції пишуть відмінити цю евакуацію. Багато хто відео записує... Я не знаю, як воно все не продумано. Просто евакуюють десь кудись. В воздух, чи куди евакуюватися людям? Якось не дуже мені зрозуміло", - резюмує чоловік.
Звісно, евакуація — вимушений захід, до якого вдається влада. Адже, залишаючись у зоні активних бойових дій, люди щодня наражають на смертельний ризик не лише себе, але й своїх дітей. Однак і їх зрозуміти також можна. Покидати власні обжиті домівки, роботу і звичний спосіб життя та вирушати з однією валізою у безвість — також не варіант.
Нагадаємо, із трьох громад Дніпропетровщини мають вивезти близько 3800 дітей. Влада дала на евакуацію сімей з дітьми один місяць.
