У 2022 році індустрія подій остаточно переросла формат «людина з мікрофоном». Ринок вимагає від організатора навичок кризового менеджера та системного аналітика.
Євген Бушинський — один із небагатьох, хто використовує в організації заходів принципи суворого, практично корпоративного менеджменту. Поки глядачі спостерігають за «Шоу Велетнів», за лаштунками діє жорсткий регламент, який виключає будь-які помилки.
Ми поговорили з Євгеном про те, як його авторська методологія перетворює творчий процес на зрозумілий бізнес-алгоритм.
— Євгене, за 20 років ви пройшли шлях від популярного ведучого заходів до системного продюсера. У який момент робота над проєктами почала вимагати більшої точності?
— Це сталося, коли почали надходити замовлення на організацію івентів для кількох тисяч людей. Майданчики стали більшими, побільшало глядачів, залучених артистів та обслуговуючого персоналу — отже, зросла і відповідальність.
Тоді я займався організацією проєкту «I Love KPI» для Київського політехнічного університету, і в процесі стало зрозуміло, що на самому натхненні масштабуватися не вийде. Потрібна структура.
На таких майданчиках працюють десятки людей, кожен відповідає за свої завдання. Я обрав роль людини, яка налагоджує весь механізм. Для мене це легше, оскільки я від початку був занурений у проєкт на 100% як ведучий.
Організатор — це насамперед той, хто бачить логістичні розриви до того, як вони сталися, а в разі їх виникнення здатний імпровізувати. Це також творча робота, а отже, я у своїй стихії.
— Розкажіть більше про ваш стиль управління. Як суворі стандарти роботи можна застосувати до творчого простору івент-майданчиків?
— Є команда професіоналів, яка знає, що вона робить, від початку все будується на людях, які вболівають за цей процес. Так склалося, що мій колектив формувався роками. Хтось приходив, хтось нас залишав, але тепер це єдиний механізм.
Серйозним замовникам не потрібні помилки в комунікації між персоналом, затримки в роботі звукорежисера або неточності в сценарії, і цього можна досягти лише взаємодіючи в унісон один з одним.
Перед кожним проєктом обов'язково репетируємо до того моменту, поки ми не переконаємося, що все працює як годинник: від зустрічі хедлайнера в аеропорту до фінального салюту.
Ми аналізуємо кожен крок у процесах, після кожного проєкту я провожу аудит. Дивимося, де виник затик і як змінити регламент, щоб це не повторилося. Це дозволило мені п'ять років утримувати позиції в топ-3 індустрії. Стабільність результату — це головна ознака добре налагодженої системи.
— Що у вашому розумінні гальмує якісну організацію івенту?
— Будь-які дії, які не приносять користі клієнту. Наприклад, нескінченні наради без протоколу або переробка сценарію через те, що хтось не зафіксував вхідні дані на початку.
Щоб такого не було, моя команда працює за чек-листами, де прописано все: від тонкого налаштування обладнання до температури води у артистів у гримерках.
— Ваш проєкт першого в Україні театру на ходулях «Шоу Велетнів» став помітним явищем у культурі. Це більше про творчі амбіції чи пошук нової форми управління увагою?
— І те, і інше. Проєкт «Шоу Велетнів» спочатку замислювався як експериментальний театр. Лише через деякий час він став інноваційним для регіону.
Для мене це був, грубо кажучи, випробувальний стенд. Там я відпрацьовував управління складною творчою командою в умовах відкритих міських майданчиків. Напрацюваннями з психології мас та законів драматургії я згодом почав користуватися і в організації серйозніших заходів.
— Ви працювали на одній сцені зі світовими зірками, наприклад, з діджейкою Miss Monique. Як такі колаборації впливають на ваші стандарти якості?
— Робота з артистами світового рівня привчає до дисципліни райдерів. Там немає поняття «приблизно», все має відповідати технічному завданню.
Цей досвід я також потім переніс на свої авторські проєкти, такі як серія вечірок «Слабо». У різний час ми проводили їх у кількох київських клубах: у Bionica, Forsage, Saxon, Indigo, Queens і так далі. Там також завжди брали участь артисти масштабу країни.
Ми створили середовище, де творчий процес обмежений жорсткими рамками безпеки, таймінгу та високого рівня організації.
— Ви берете на себе контроль над усіма блоками — від світла до кейтерингу. Навіщо потрібне таке глибоке занурення в процеси?
— Щоб виключити ризики. Я повинен бачити всю карту процесу: тільки так можна усувати проблеми непомітно для гостей. Для мене важливо, щоб замовник не думав про турботи, а просто отримав очікуваний ним результат нашої роботи.
— Як ви перевіряєте якість роботи підрядників?
— У нас є внутрішній стандарт. Ми не просто наймаємо людей, ми інтегруємо їх у свою систему на час проєкту. Я дивлюся не на портфоліо, а на те, як швидко команда реагує на зміни в техзавданні.
Тим не менш, незважаючи на те, що досить часто нам доводиться звертатися до сторонніх підрядників, я намагаюся працювати з людьми, вже знайомими з нашими порядками.
Професіонала видно з того, як він поводиться в нештатній ситуації. Моє завдання — зробити так, щоб таких ситуацій було мінімум.
— Люди — найбільш непередбачуваний фактор. Як змусити велику команду працювати як єдиний механізм?
— Насамперед це має бути цілісний організм. Люди мають бути на одній хвилі.
Кожен повинен знати свою зону відповідальності. Ми створюємо робоче середовище, де помилка неможлива технічно. Коли регламенти зрозумілі, люди можуть просто робити свою роботу.
— Як ви думаєте, українському ринку підходить така суворість у підході до івентів?
— Ринок дорослішає, змінюється, європейська інтеграція вносить свої корективи. Через важку ситуацію в Україні клієнти почали цінувати передбачуваність та ефективні рішення. Я бачу, що наш підхід знаходить відгук у серйозного бізнесу.
— Що залишається найскладнішим в організації масштабної події, чого ніколи не побачить клієнт?
— Комунікація. Узгодження сотень дрібних деталей між різними командами та службами. Це величезний обсяг даних, який потрібно профільтрувати та перетворити на просту інструкцію до дії. Це і є моя основна робота.
Від клубної сцени до системних стандартів індустрії
Внесок Євгена Бушинського в індустрію полягає у зміні парадигми від інтуїтивного ведення до суворого управління.
Його досвід доводить, що системний підхід і увага до деталей дозволяють перетворювати будь-яку творчу подію на зрозумілий алгоритм дій.
Після початку війни така експертиза стає критично важливою для збереження стабільності та якості в секторі професійних послуг.
