"Ми не таксі": як поліцейські покинули ветерана зі зламаним протезом уночі напризволяще

Історія, яка сталася в столиці напередодні комендантської години, викликала хвилю обговорень у соцмережах і знову підняла питання про межі службових обов’язків та елементарну людяність. Ветеран, який отримав важкі поранення на фронті та ампутацію, опинився безпорадним просто на вулиці, але замість допомоги почув від правоохоронців відмову.

Про цей випадок розповів на своїй Facebook-сторінці режисер і оператор Ярослав Грубич, який і сам є ветераном та втратив руку під час війни.

Інцидент стався в середині березня. За його словами, військовий має складні травми: ампутацію руки, протез на одній нозі та лише два пальці на іншій руці. Фактично повноцінно функціонує лише одна кінцівка. Коли чоловік повертався додому з магазину, у його протезі зламався куксоприймач. Це спричинило падіння, після якого він не міг підвестися самостійно.

Ситуація ускладнювалася тим, що до початку комендантської години залишалися лічені хвилини. Перехожі не поспішали втручатися, а викликати таксі у цей час було проблематично. У безвихідному становищі ветеран звернувся до патрульних поліцейських, які перебували неподалік.

Однак замість допомоги він почув коротку відповідь: "Ми не таксі".

Ярослав Грубич емоційно відреагував на цю ситуацію, наголосивши, що йдеться не про формальні обов’язки, а про базові людські цінності.

"Це не про таксі. Це про людяність. Це про те, що ветеран, який віддав частину себе за країну, не може розраховувати на елементарну допомогу в критичний момент", - написав він.

У воєнний час роль поліції не повинна обмежуватися лише контролем і виконанням інструкцій. Вона також має передбачати підтримку тих, хто опинився у складних обставинах, особливо коли йдеться про поранених військових.

Історія викликала резонанс, адже порушує ширше питання: наскільки система здатна реагувати на людські ситуації, які не вкладаються у формальні правила. У подібних випадках варто не лише дотримуватись інструкцій, а й бути здатними проявити елементарне співчуття та допомогти тому, хто цього потребує найбільше.

Раніше ми розповідали, як військового ветерана обікрали односельці на 270 тисяч гривень.