Перед Великоднем щороку виникає одна й та сама плутанина: як правильно говорити: "паска", "пасха" чи взагалі "куліч". Насправді в українській мові ці слова мають різні значення, і тут усе не так складно, як здається.
За словами наукова співробітниці Інституту енциклопедичних досліджень НАН України, кандидатки філологічних наук Олесі Сулими, "пасха" - це назва самого свята, тобто Великодня. А от "паска" - це вже конкретно святковий хліб, який ми печемо і освячуємо. Тобто коли мова про випічку - правильно казати саме "паска".
Цікаво, що слово "паска" має дуже давнє походження і пов’язане зі словом "песах", яке означає "оминання". Воно відсилає до біблійної історії, коли Бог оминув оселі євреїв під час покарання Єгипту.
А от слово "куліч" до української мови не належить - це запозичення з російської. Його іноді можна почути у деяких регіонах, але в літературній українській мові його краще не використовувати. До того ж у деяких місцях "кулічем" можуть називати зовсім іншу випічку, тому це ще більше плутає.
До речі, в Україні існували й інші назви великоднього хліба. Наприклад, "бабка" або "папушник". Але раніше вони не зовсім означали те саме, що сучасна паска. "Бабка" була більше схожа на здобну випічку з родзинками, а "паска" могла бути простішим білим хлібом без глазурі.
Тому якщо коротко: свято - це Пасха або Великдень, а хліб - це паска. І саме цей варіант вважається правильним і найбільш природним для української мови.
І, як кажуть мовознавці, вибір слова - це не лише про граматику, а й про те, як ми самі себе ідентифікуємо. Тож "паска" - це не просто слово, а частина нашої культури.
Раніше ми розповідали, як СРСР “переписував” мову: відродження української та повернення забутих слів.
