Забута правда 12 століття: перша згадка України і що вона означала

У середньовіччі держава Русь була однією з найпотужніших у Європі – з великими територіями, впливом і сильною владою. Київський князь контролював значну частину Східної Європи, а сама держава об’єднувала різні народи та землі.

В рамках рубрики "Повертаємо українське" сьогодні поговоримо про про те, як функціонувала Русь і як змінювалася її структура. Про це розповів засновник проєкту "Реальна історія" Акім Галімов у своєму відео.

За його словами, вже з кінця 10 століття Русь можна вважати доволі централізованою державою.

"З кінця 10 століття середньовічна українська держава – монолітна єдина імперія із сильною владою київського князя", – пояснив Галімов.

Однак така система не була стабільною назавжди. З часом у князівській династії зростала кількість претендентів на владу, що неминуче призводило до конфліктів і боротьби за престол.

Щоб зменшити внутрішні війни, у 1097 році князі зібралися на відомий з’їзд у Любичі, де домовилися про новий принцип управління державою.

"Щоб уникнути міжусобних війн, у 1097 році князі збираються у місті Любич і домовляються розділити державу на удільні князівства", – зазначив він.

Так з’явилися окремі політичні центри: Київ, Чернігів, Переяслав, Волинь і Галичина. Формально вони стали більш самостійними, але повного розриву не відбулося.

"Руські князівства існують ніби окремо, однак для боротьби із зовнішнім ворогом військо збирають спільне. Очолює його зазвичай київський князь", – додав Галімов.

Останнім правителем, якому вдалося втримати відносну єдність держави, був Мстислав Великий, син Володимира Мономаха.

"Останнім князем, якому вдалося утримувати під владою Києва більш-менш зшиту країну, був Мстислав Великий", – пояснив дослідник.

Після його смерті у 1132 році між князями знову посилилася боротьба, і Русь поступово втратила свою політичну цілісність у звичному вигляді.

Цікавим є й той факт, що саме в цей період уперше з’являється назва "Україна".

"У 1187 році в літописах вперше згадується назва України", – зазначається у відео.

У Київському літописі це слово згадується у зв’язку зі смертю князя Володимира Глібовича:

"І плакали по ньому всі Переяславці, за ним же Україна багато потужила".

Як пояснює Галімов, у цьому випадку мова йде не про "окраїну", а про конкретну територію.

"Тут Україна означає конкретну територію з конкретними мешканцями Київщини, Переяславщини і Чернігівщини", – наголосив він.

Території цих земель суттєво відрізнялися від сучасних меж. Наприклад, Київщина охоплювала значно більшу площу, включно з частинами нинішніх Житомирської та Черкаської областей. Переяславщина простягалася на території сучасних Полтавської та Сумської областей, а Чернігівщина заходила далеко на схід.

Окрему увагу Галімов звернув на зміну політичного центру держави. За його словами, поширена теза про "розпад Русі" після смерті Мстислава Великого є спрощеною.

"У радянських підручниках писали, що після смерті Мстислава Великого руська держава фактично розпадається. Але це неправда. Вона просто зміщується західніше", – пояснив він.

Однією з причин стали економічні зміни в Європі. Зокрема, занепад Візантійської імперії, яка була ключовим торговельним партнером Русі, вплинув на значення відомого маршруту "із варягів у греки".

У результаті політичний центр поступово перемістився на захід до Володимира-Волинського. Саме там правив князь Ізяслав Мстиславич, який, попри титул київського князя, фактично керував державою з іншого міста.

"Ізяслав має титул великого князя Київського, Курського, Полоцького, Туровського, Переяславського та Володимирського. Втім, править не з Києва, а з Володимира", – підсумував Галімов.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, як СРСР “перемалював” кордони: яке українське місто опинилося за межами країни.