Держави дедалі частіше розцінюють доступ до води як інструмент впливу на інші країни. Спрага може стати новою зброєю, передусім у регіонах, де існує дефіцит прісної води. Зокрема, знову обговорювати подібні сценарії експертів змусила атака Ірану на об'єкти інфраструктури Кувейту. Під час ракетного удару були пошкоджені електростанція та комплекс із опріснення морської води, від роботи яких значною мірою залежить водопостачання держави.
Про це повідомляє видання The Associated Press.
Як стало відомо, обстріл призвів до пошкодження великої кількості енергогенерувальних установок. Оскільки енергетичні потужності та опріснювальні установки функціонують як єдина система, будь-які перебої в роботі електростанцій можуть безпосередньо вплинути на виробництво прісної води.
Аналітики нагадують, що більшість держав Перської затоки практично не мають альтернативи опрісненню морської води. У Кувейті цей процес забезпечує близько 90% потреб у питній воді, в Омані — приблизно 86%, а в Саудівській Аравії — майже 70%. Саме тому пошкодження подібних підприємств здатне швидко перерости у масштабні проблеми для мільйонів людей.
Ще одним фактором ризику є місце розташування таких комплексів. Вони здебільшого знаходяться на узбережжі Перської затоки, що робить їх легкою мішенню для ракетних атак або ударів безпілотників. У разі тривалого простою цих об'єктів великі населені пункти можуть зіткнутися з гострим дефіцитом питної води.
Експерти зазначають, що під час останнього загострення між Іраном та США міжнародна спільнота передусім приділяла увагу можливим наслідкам для світового нафтового ринку та судноплавства через Ормузьку протоку. Водночас питання безпеки водної інфраструктури залишалося менш помітним, хоча саме вона є життєво важливою для населення регіону.
Протягом останніх місяців це вже не перший випадок, коли робота опріснювальних комплексів опинялася під загрозою. Раніше влада Кувейту повідомляла про пошкодження комплексу Doha West, які, за попередніми висновками, могли виникнути через уламки збитих дронів або вибухи під час ударів по сусідньому морському порту.
Особливість інфраструктури країн Перської затоки полягає в тому, що системи виробництва електроенергії та опріснення морської води здебільшого працюють як єдиний технологічний комплекс. Саме тому пошкодження енергетичних потужностей може мати непрямі, але критичні наслідки для водопостачання, навіть якщо опріснювальні установки не стали безпосередньою ціллю атаки.
Експерти застерігають, що зупинка роботи великих підприємств із виробництва прісної води становить серйозну загрозу для населення регіону. Як зазначають в американській розвідці, у разі масштабного виведення з ладу таких об'єктів окремі міста можуть залишитися без основних запасів питної води вже протягом кількох діб. Водночас відновлення роботи подібних комплексів є складним процесом, який може тривати кілька місяців.
Нагадаємо, на тлі суперечки з Індією через спільні річки Пакистан закликав світ захистити право країн на воду.
