Російські війська у 2026 році зберігатимуть головний акцент на бойових діях у Донецькій області, однак у плануванні агресора вперше з’явився пункт щодо створення буферної зони на території Вінниччини.
Про це в інтерв’ю РБК-Україна повідомив заступник керівника Офісу президента, бригадний генерал Павло Паліса.
За його словами, ситуація на фронті не демонструє передумов для перелому на користь будь-якої зі сторін. Паліса наголосив, що російські війська не мають можливостей для змін оперативного рівня на лінії зіткнення, попри задекларовані плани.
Генерал зазначив, що у 2026 році російське командування зосереджуватиме основні зусилля на Донбасі. Водночас за сприятливих умов Кремль може активізувати наступальні дії на півдні, зокрема на Олександрівському та Запорізькому напрямках.
У планах РФ, за словами Паліси, також залишається створення буферних зон у прикордонних регіонах - Харківській, Сумській та Чернігівській областях. Окремо він звернув увагу на довгострокові наміри агресора щодо спроб захоплення Запорізької та Херсонської областей, а також подальших зазіхань на Миколаївщину й Одещину.
"Мало того, у них у планах навіть з'явився пункт щодо створення буферної зони у Вінницькій області зі сторони невизнаного Придністров'я. Це вперше зафіксовано у них плани такого характеру", - наголосив Паліса.
Попри це, він заспокоїв, що підстав для паніки немає: наявні ресурси РФ не дозволяють реалізувати такі масштабні сценарії.
Нагадаємо, раніше український президент Володимир Зеленський у розмові з The Associated Press наголосив, що російська сторона лише створює видимість готовності до компромісів, фактично висуваючи вимоги щодо відступу України з власних територій. Він підкреслив, що така позиція Кремля базується на тиску та ультиматумах, попри значні втрати російських сил.
Водночас він застеріг, що виконання подібних вимог створило б критичні ризики для держави, адже дало б можливість Росії посилити свої позиції та підготувати нові етапи агресії. За його словами, стримати подальший наступ можливо лише поєднанням сили та надійних гарантій безпеки, після чого можна переходити до реальних дипломатичних кроків.
