Телефонна розмова між Трампом і Путіним, а потім і наступні заяви лідерів обох країн, не залишили Україні жодних ілюзій: США виходять з геополітичної гри, у якій вони були союзником Києва. Тепер — вибір за Європою. Або вона зосередить сили і дасть можливість Україні воювати ще кілька років, або так само, без гучних заяв і непублічно, поступово згорне допомогу країні, яка бореться з РФ.
Про те, які можливі нові варіанти геополітики в трикутнику США-Європа-Україна, йдеться у статті політичного оглядача Bloomberg Марка Чемпіона.
Дональд Трамп фактично відмовився від раніше взятої на себе ролі миротворця. Він міг би допомогти реально завершити війну в Україні, якби посилив санкційний тиск на РФ. Однак Трамп фактично відмовився від цієї ідеї. Про це красномовно свідчать підсумки його телефонної розмови з Володимиром Путіним.
Тепер стало очевидним: для нинішньої команди Білого дому мир в Україні ніколи не був головною метою. Так, Дональд Трамп хотів приміряти лавровий вінок миротворця, однак це виявилося не так легко, як він сподівався. І він вирішив поступово "зійти" з цієї теми. Натомість Трамп зосередиться на розвитку торгово-економічних зв'язків з іншими країнами, і в першу чергу з РФ. Адже Росія — це нескінченні багатства, які ще не освоєні, і на які давно зазіхає Китай.
Тому значна частина телефонної розмови між Трампом і Путіним була про можливі майбутні спільні економічні проєкти. Фактично плани Трампа, що стосуються Росії — з того ж ряду, що і угода по корисних копалинах, укладена з Україною. Президент США в усьому шукає насамперед вигоду для США. Так, це виглядає цинічно, але це так. І тепер Європі потрібно виходити саме з цього. Таким чином, як і натякав вже неодноразово сам президент США, порятунок Європи — справа рук самої Європи.
Багато хто вважає, що ключ до порятунку Європи — в руках України
Сьогодні багато політиків переконані, що ключ до порятунку Європи — в руках борючоїся України. Більше того, європейські політики, вже не соромлячись, говорять про те, що подальший опір України — в їхніх інтересах. Звісно, ніхто з них не бажає Україні нових смертей і нового захоплення територій. Однак сьогодні питання стоїть саме так: або негайне прийняття миру Україною на умовах Росії, або подальший військовий опір агресору, який розтягнеться в часі ще на кілька років.
Цей строк потрібен європейським країнам, щоб підготуватися до можливого нападу Росії на них. Втім, багато хто з них вважає цей напад неминучим.
Грошей на те, щоб озброїти українців, у Європи вистачить, хоча тамтешнім платникам податків доведеться затягнути паски. Однак у Європи немає виробничих потужностей, які б дозволили їй виробляти необхідний обсяг і номінальний ряд озброєння. Втім, якщо грамотно розпорядитися навіть наявним сьогодні колективним потенціалом ВПК, то його має вистачити, вважає автор статті.
Адже на сьогодні, як стверджує президент України Володимир Зеленський, 40% зброї, якою воюють ЗСУ, вже виробляється в Україні. Особливо досяг успіху український ВПК у розробці та виробництві БПЛА, які зараз стали мало не основною стримуючою силою на фронті.
Тобто, Європі потрібно зосередитися на забезпеченні решти 60% озброєння, яке в Україні не виробляють. Йдеться про засоби ППО, літаки, ракети. Так, це складно, проте не так уже й неможливо, якщо європейський ВПК працюватиме як єдиний злагоджений механізм.
"Оборону України можна і потрібно розглядати як каталізатор прискорення європейської безпеки, а не як перешкоду", - резюмує автор статті.
Нагадаємо, Дональд Трамп заявив, що Україна і Росія повинні самостійно знайти спосіб завершити війну.
