Ринок газу в Україні: монополіст помер. Хай живе монополіст

Через три роки після прийняття Закону «Про ринок газу в Україні», ринок не тільки не з'явився, а й має всі ознаки подальшої монополізації і усунення конкурентів державної НАК «Нафтогаз України». Поки що державної.

Валентин Землянський, економіст

У логіці реформаторів газовий сектор в стислі терміни повинен був трансформуватися з умовно «соціалістичної моделі», коли тарифи для населення субсидуються за рахунок бюджету в ліберальну, коли тарифи для населення і промисловості є єдиними, відсутнє державне дотування тарифів на газ і на ринок виходять нові гравці , які в стані скласти конкуренцію для НАК «Нафтогаз України». Ще в липні 15 року, один з «зухвалих реформаторів» НАК, комерційний директор Юрій Вітренко заявив, що метою нового керівництва Нафтогазу є створення «конкурентного, відкритого вільного ринку» на якому НАКу просто не залишиться місця і він повинен буде піти . Але щось пішло не так.

Спочатку провалилася історія зі збільшенням тарифів. Населення почали активно обробляти з початку 2015 року, коли йшов перший раунд переговорів з МВФ. Планувалося, що буде збережена соціальна норма споживання газу (до 2400 кубометрів на рік), якщо газ використовується для опалення. У такому випадку тариф мав становити 3600 грн. з ПДВ і транспортом. Для всіх інших - 7200 грн за тис. кубометрів. Потім соціальну норму вирішили скасувати, залишивши тільки 200 пільгових кубів по 3600 на опалювальний сезон. Але, правда, він поширювався і на споживачів в багатоквартирних будинках мають тільки газову плиту або газову плиту і колонку.

Передбачалося, що так званий перехідний період триватиме ще в опалювальний сезон 16-17 років. Тобто пільгова ціна буде збільшена, а верхня планка залишиться без змін. Але уряд Гройсмана в кращих традиціях комсомольських ватажків взяв на себе підвищені зобов'язання і на першому ж засіданні нового Кабміну було прийнято постанову №187, якою встановлювалася єдина ціна для населення на рівні 6879 гривень за тис. кубометрів. Пізніше вона була відкоригована ще на 80 гривень, але це підвищення пройшло практично непоміченим.

Але ринок газу так і не почав функціонувати. Зростання тарифів привів до серйозних соціально-економічних проблем. Кабмін був змушений запустити схему субсидій, для того, щоб компенсувати негативний ефект. Але по суті - це були ті ж самі дотації НАК «Нафтогаз України», тільки по більш складною схемою. За попередніми оцінками за період з 15 року на адресу НАК було перераховано близько 200 млрд гривень державних дотацій, включаючи субсидії. При цьому керівництво Нафтогазу продовжує вимагати 110 млрд гривень від уряду в якості компенсації за поставки газу за заниженими тарифами в 16-17 роках.

Поки населення України все глибше пов'язане із субсидійними схемами і «енергетичною бідністю», керівництво Нафтогазу почало змінювати позицію щодо ліквідації НАКу. До середини 17 року в Нафтогаз заговорили про необхідність створення державної вертикально-інтегрованої компанії. Мабуть концентрація фінансових потоків від транзиту російського газу і збільшених в 9,5 разів тарифів на газ для населення суттєво змінили позицію нафтогазових реформаторів. Особливо це стало помітно після рішення Стокгольмського арбітражу, в якому по суті не знайшли відображення основні вимоги Нафтогазу, але позитивне фінансове сальдо за результатами арбітражу дозволило Коболєву і Вітренко говорити про перемогу. Хоча по факту ні обіцяного зниження тарифів, ні виділення Укртрансгазу зі складу НАК так і не відбулося.

Недавня прес-конференція Юрія Вітренка тільки підтвердила побоювання, що реформа газового ринку практично остаточно згорнута і починається повзуча монополізація Нафтогазом не тільки сегмента імпорту газу, а й сегмента поставок газу всім категоріям споживачів в Україні. На базі збанкрутілої дочки НАКу ДК «Газ України» запропоновано сформувати три ТОВ, які повинні будуть постачати газ населенню, підприємствам комунальної енергетики і промисловості. Тобто по суті створюються три приватні компанії які зможуть акумулювати мільярди гривень отриманих від українських споживачів, перепродувати газ державної компанії Укргазвидобування за цінами німецького хаба і ініціювати процедури банкрутства проти комунальних підприємств з метою їх подальшого поглинання.

Хочу нагадати, що подібна спроба агресивного захоплення суміжних секторів енергетики вже робилася Нафтогазом на початку 15 року. Тоді в парламент був внесений законопроект «Про внесення змін до деяких Законів України для стабілізації фінансового стану НАК «Нафтогаз України». Проектом передбачалася можливість продажу права вимоги заборгованості за газ на користь третіх осіб. Продаж права вимоги повинна була проводитися на аукціонах. Аукціони могли бути проведені чотири рази (якщо на попередніх ніхто не купив право вимоги). На кожному наступному аукціоні дисконт зростав і міг скласти 70% від початкового об'єму заборгованості перед Нафтогазом. Саме під цей законопроект Нафтогаз активно почав інформувати широку громадськість про перевищення лімітів газоспоживання всіма категоріями споживачів і, в першу чергу, підприємствами ТКЕ.

Тоді не вийшло. Але борги газорозподільних компаній (облгазів) і підприємств ТКЕ останні кілька років продовжують рости як снігова куля. І варто їм переукласти договори з новоствореними «приватними крамничками» від Нафтогазу, як судові пристави вже на наступний день будуть в офісах цих компаній.

Що можна сказати у сухому залишку? Настільки широко розрекламована кампанія по формуванню ринку газу в Україні стала нічим іншим як грандіозною схемою перерозподілу фінансових потоків в газовій сфері. Із заявлених спочатку цілей, «зухвалими реформаторами» Нафтогазу були досягнуті тільки зростання тарифів для всіх категорій споживачів, зростання енергетичної бідності українського населення і створення умов для недружнього поглинання підприємств газового господарства та комунальної енергетики.

Валентин Землянський