Син співака Віктора Павліка, 20-річний Паша, перестав боротися з онкозахворюванням. Про це хлопець написав у своєму Facebook. Судячи з часу публікації, хлопець закінчив писати свою довгу і нескінченно трагічну історію десь о шостій ранку. Мабуть, позаду була безсонна ніч. Безсонна від болю, що виснажує юне тіло, або тому, що просто не спав, не хотів втрачати безцінні спливаючі хвилини життя.
Павло розповів, як два роки тому у нього стали німіти і відніматися ноги. Обстеження на МРТ показало новоутворення, що перетискало спинний мозок. Паші зробили операцію, і він знову зміг стати на ноги. Однак гістологія, зроблена через кілька днів після операції, убила його і рідних наповал: новоутворення виявилося саркомою.
"З тих пір, вже півтора року я борюся з одним із найнебезпечніших і смертельних захворювань у світі. За цей час я пройшов 18 курсів хіміотерапії і курс променевої терапії. Щоразу, перевіряючи кожні кілька місяців свій організм за допомогою МРТ і КТ, я вірив що ця зараза помре від постійного лікування хімікатами, які пошкоджують крім хворих клітин ще й здорові, і залишить мій організм у спокої. Однак цього так і не сталося...", - пише Павло.
Популярні зараз
Місяць тому у нього почала боліти ліва рука – безперервно і сильно. Ще через два тижні хвороба знову всадовила його в інвалідне крісло. А тиждень тому надія покинула його, і сенс в лікуванні пропав.
"Я скінчив своє лікування хіміопрепаратами, але не тому що воно більше не потрібне, а тому що в ньому більше немає сенсу. Нам не вдалося зупинити розвиток моєї хвороби, вона продовжує активно вражати мій організм, руйнуючи його зсередини. А значить, мені залишилося тільки протриматися в живих скільки зможу", - пише син Віктора Павлика.
Він сподівався, що вийде з цієї сутички переможцем. Після школи Павло поступив в Академію СБУ – адже він так мріяв стати військовим. А ще, у довгі, виснажливі періоди боротьби з хворобою, Паша згадував свої шкільні роки. Каже, в школі всіляке бувало, але тепер він згадує своїх однокласників із великою теплотою.
"Я щиро хочу побажати вам усім успішного життя, в якому ви ніколи не зустрінетеся з тими труднощами, які зараз переживаю я. Я хочу, щоб ви усі були щасливі і гідно прожили життя, втіливши усі свої мрії)", - звертається хлопець до своїх однокласників.
Паша каже, що ставиться до свого нинішнього стану на диво спокійно. Хоча, все ж відчуває деякий страх перед незвіданим - переходом за вічну межу. А найбільше переживає за своїх близьких, яких він залишає на цій землі із гіркотою непоправної втрати.
Цей свій довгий пост Павло друкував пальцями однієї руки – друга вже не працює. І ще, він дуже хотів, щоби його прочитало якомога більше людей – тих, які його знають, і зовсім незнайомих. Але нарікав, що напевно так не вийде: адже на нього підписано так мало людей...
Однак сталося диво. Під його постом залишили свої відгуки та слова підтримки вже понад сотню людей. І люди все продовжують писати. Просять не здаватися, лікуватися далі, сподіватися і вірити в диво. Одного разу воно вже сталося...