Продюсер національних телепроєктів про закулісся популярних реаліті-шоу, секрети економії ресурсів у ТВ-виробництві та про те, чому «жіночий погляд» стає головним секретом успіху в медіа.
За даними Центру вивчення жінок на телебаченні та в кіно (SDSU), у 2025 році частка жіночого представництва у виробництві стримінгового контенту досягла рекордних 36%. Для індустрії це не просто цифри, а серйозний зсув, який означає, що жінки більше не просто «доповнюють» команди. Вони починають формувати сенси та візуальну мову глобальних хітів, обіймаючи ключові позиції в ухваленні рішень. Однак ситуація на традиційному ТБ досі нагадує закритий чоловічий клуб, адже жінок у «вищій лізі» продюсування на телебаченні ледве набирається 20%. Пробити цю «скляну стелю» вдається одиницям. Марина Лазоренко є однією з тих самих «залізних леді» з м'яким поглядом. Починаючи свій шлях в індустрії задовго до того, як гендерний баланс став глобальним порядком денним — з позиції адміністратора на проєктах «Крок до зірок» і «Фабрика зірок» ще на першому курсі університету, — сьогодні вона успішний продюсер, володарка премії «Телетріумф» та член журі міжнародного кінофестивалю в Маямі.
— Марино, ви в індустрії вже майже 20 років. Чому, на вашу думку, медіасфера, яка транслює прогресивні ідеї, сама так повільно розлучається зі стереотипом про те, що великим виробництвом має керувати «жорстка чоловіча рука»?
— Корінь проблеми не в упередженнях як таких, а в природі ТБ-виробництва. Це зона колосальних ризиків, де на кону — величезні інвестиції та репутація каналу. Десятиліттями вважалося, що керувати такими процесами може лише людина з безкомпромісною, іноді навіть агресивною моделлю поведінки. Індустрія змінюється повільно, бо на багатьох ключових посадах досі залишаються прихильники «старої школи», які просто не звикли до іншого формату управління. Але світ став швидшим, і сьогодні гнучкість важить більше за тиск.
— Ви ламаєте ці патерни власним прикладом. Який стиль управління використовуєте ви? Чи доводилося вам колись ставати тією самою «жорсткою рукою», щоб завоювати авторитет у чоловічих командах?
— Секрет у тому, що мені ніколи не потрібно було «завойовувати» авторитет через силу. Я спираюся на досвід та експертизу. В сучасному ТВ-виробництві більше не працює директивне лідерство — перемагає стратегія та експертиза. Коли ти знаєш роботу кожного цеху зсередини — від того, як працює інженер ПТС, до нюансів світлових схем, — тобі не потрібно підвищувати голос. Твій авторитет будується на повазі до праці команди та на твоїй здатності прогнозувати виклики ще до того, як вони стануть критичними.
— Ваша університетська історія вражає: курс із 68 людей скоротився до всього 13 випускників, а ваш власний куратор колись намагався вас відрахувати через нібито «професійну непридатність». Як цей досвід сформував вас як продюсера?
— Це була історія не про відсутність хисту, а про те, що мій погляд просто не вписувався у звичні шаблони куратора. У великому потоці з 68 студентів легко залишитися непоміченою, якщо твоя візія хоч трохи відрізняється від «стандарту». Те, що спочатку назвали «професійною непридатністю», насправді було пошуком власного голосу. Зрештою, цей самий куратор пізніше публічно визнав мою правоту, і ми неодноразово співпрацювали. Ця ситуація навчила мене головного: ніколи не плутати складний старт із відсутністю потенціалу. Якщо ти знаєш, що твоя робота хороша — стій на своєму.
— Ваша кар'єра розвивалася стрімко: на проєкті «МастерШеф» у медіагрупі StarLightMedia вас підвищили до виконавчого продюсера всього за чотири місяці. Що стало вирішальним фактором у такому ривку?
— По-перше, я завжди намагалася максимально глибоко занурюватися у виробничі цикли — мені було важливо розуміти не лише «що» ми робимо, але й «як» це працює на кожному технічному та творчому етапі. Я вивчала стандарти великих холдингів, де системність і жорстка дисципліна є фундаментом, і впроваджувала їх у свою роботу. Вірогідно, вирішальну роль зіграла моя готовність без вагань брати на себе відповідальність за складні, високоризикові процеси. «МастерШеф» — це величезний, дорогий механізм, де ціна помилки вкрай висока. Здатність зберігати холодну голову, структурувати хаос і організувати роботу величезної команди у найкоротші терміни стала тим аргументом, який переконав керівництво.
— Під вашим керівництвом проєкт здобув національну премію «Телетріумф» як найкраще форматне шоу року. Наскільки значущим для вашої професійної репутації стало це визнання на державному рівні?
— Статуетка премії стала підтвердженням того, що обрані нами підходи до створення контенту працюють і знаходять відгук у професійному середовищі. Це висока планка, яка змушує ще уважніше ставитися до якості кожного наступного професійного кроку.
— У професійному середовищі вас називають рідкісним прикладом лідера, який ніколи не допускає перевитрати бюджету, навіть коли йдеться про суми, що перевищують кілька мільйонів доларів за сезон. У чому секрет ваших методів управління фінансами?
— Я справді вірю в силу «жіночого» погляду на ресурси. Для мене проєкт — це як великий дім. Хороша господиня ніколи не дозволить марно витрачати кошти, але й не стане економити на якості продуктів для своєї родини. Я ставлюся до бюджету дбайливо, але стратегічно: якщо ми зекономимо на логістичних витратах завдяки точному розрахунку, ми зможемо вкласти ці гроші в дорожче світло або складну декорацію. Це не просто економія, це творення. Це математика, поставлена на службу мистецтву і підсилена жіночою інтуїцією.
— Окрім розважальних форматів ви успішно працювали над соціальними реаліті. Чому для вас було важливо займатися проєктами з такою глибокою місією?
— Соціальні проєкти дають можливість не просто розважати глядача, але й приносити реальну користь суспільству. Для мене важливо створювати контент, який надихає людей на зміни у їхньому житті і показує шляхи вирішення серйозних проблем.
— Ви виховали десятки медіаменеджерів. Наскільки важливою частиною вашої діяльності сьогодні є менторство?
— Я завжди радію успіхам колег, які професійно зростали на моїх очах. Формування сильної команди та розвиток талантів усередині проєкту є для мене таким самим пріоритетом, як і високі телевізійні рейтинги.
— У січні 2026 року вас як експерта запросили оцінювати найкращі проєкти на міжнародному кінофестивалі Follow Your Heart Miami у США, де склад журі формується виключно з визнаних лідерів індустрії з бездоганною репутацією. Як ви сприйняли цю відповідальність і які ідеї зі своєї практики вважали важливим донести конкурсантам?
— Участь у подібних фестивалях передбачає колосальну відповідальність, адже ти фактично береш участь у формуванні нових векторів розвитку кіномови. Телебачення і кінематограф завжди чутко реагують на те, що відбувається в суспільстві, і у своїй практиці я спостерігаю, наскільки сильно світ втомився від «пластикового» контенту. Люди в різних країнах зараз більше звертають увагу на дослідження свого внутрішнього світу, чесні емоції і вміння з ними поводитися цінуються дедалі більше. І ми, представники індустрії, маємо реагувати на цей позитивний тренд — взаємодіяти з аудиторією через справжні емоції та сенси, а не через маніпулятивний монтаж. Глобальний вектор змістився у бік «нової щирості». Глядач миттєво зчитує фальш, тому виграють формати, де є місце вразливості, чесному діалогу та реальному подоланню себе.
— Чи бачите ви в цьому — як управлінець з міжнародним досвідом роботи — якусь особливу роль жінок-лідерів?
— Це все якраз про жінок. Ми за своєю природою більш емпатичні, ми тонше відчуваємо відтінки переживань, нам легше утримувати фокус на людині, а не лише на сюжетній конструкції. І я думаю, що зараз якраз настає момент, коли ці якості перестають бути «опціональними» або «допоміжними». Вони стають конкурентною перевагою. Раніше вважалося, що жіночий погляд — це «камерна історія», «чутливе кіно» або нішевий контент. Але сьогодні саме чутливість стає мейнстримом. Тому що глядач втомився від гучного і порожнього. Він хоче бути побаченим, зрозумілим, зачепленим. А це те, що жінки в індустрії роблять інтуїтивно і часто віртуозно.
