Наприкінці серпня 2025 року в професійній спільноті знову пролунає ім’я українця Олександра Швайкіна: він входить до складу головного журі Vanilla Web Hackathon — онлайн-змагання, де учасники створюють повноцінні продукти на «чистих» HTML/CSS/JS за набору реальних обмежень. Формат максимально конкретний і прозорий: старт — 29 серпня о 18:00 UTC, дедлайн — 1 вересня, розгляд робіт до 15 вересня й публікація результатів 15-го числа. Від команд вимагають витримати одразу кілька дисциплін — від офлайн-режиму й сумісності із застарілими браузерами до ліміту приблизно в один кілобайт і навіть сценаріїв з єдиним HTTP-запитом. Для стороннього спостерігача це може здаватися естетикою «аскетичного» вебу, але по суті йдеться про серйозну інженерну перевірку: в учасника немає можливості сховатися за громіздким стеком, важливі лише розрахунок, акуратність і здатність довести задум до вимірюваного результату. Для Олександра така роль виглядає органічним продовженням траєкторії — суддя тут зобов’язаний мислити категоріями доказів, і саме так він будував свої проєкти останніми роками.
Формально Олександра часто представляють як Senior Salesforce Certified Developer (у нього 6 сертифікатів Salesforce). По суті ж — це програмiст-архітектор рішень на стику даних, інтеграцій і продуктів, про що свідчить один із його сертифікатів — Salesforce Data Architect: де-не-де важливіше «зшити» пласти корпоративних систем, де-не-де — вибудувати чисту доменну модель, де-не-де — забезпечити трасованість змін і передбачуваність релізів. Сертифікаційна лінійка Salesforce якраз і створена, щоб верифікувати такі компетенції: від базової платформеної архітектури до інтеграцій і безпеки; до того ж для роботи на багатьох проєктах обов’язковою вимогою є саме наявність цих сертифікатів.
Щоб зрозуміти масштаб завдання, з яким він справляється в цій ролі, корисно повернутися до витоків. Освіта Олександра — магістр прикладної математики Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «ХАІ». Це школа, де майбутніх інженерів навчають бути точними в постановці задачі, обирати адекватні моделі, перевіряти гіпотези статистикою і тримати в голові граничні умови. Саме цей фундамент задає його професійний характер: будь-яку систему він сприймає як сукупність інваріантів, черг, затримок, метрик. І якщо сьогодні йому довіряють оцінку архітектур за жорстких обмежень, то тому, що він сам багато років звик співвідносити красу рішення з його вартістю володіння.
Першу серйозну витривалість у продакшені він відпрацьовував у компанії Gameloft — одному з піонерів мобільної ігрової індустрії, глобальному видавцеві та розробнику з мережею студій по світу (Монреаль, Барселона, Ханой, Софія тощо), де навантаження вимірюється не «пілотами», а мільйонами користувачів, а якість — десятками релізів, що проходять через телеметрію та A/B-тести. До його завдань входило створення зручних і функціональних сайтів, які забезпечують користувачам комфортний процес купiвлi, а також інтеграція інструментів аналітики для відстеження й аналізу статистики продажів, створення та налаштування систем білінгу та оплат. Окрім клієнтської частини, він розробляв внутрішні інструменти автоматизації, що оптимізували повсякденні процеси співробітників, пришвидшували виконання рутинних завдань і сприяли підвищенню ефективності роботи команди. Для інженера такої школи «супердосягненням» стає сам факт регулярної, безаварійної поставки покращень у продукт, де найменші огріхи миттєво відображаються в метриках утримання та монетизації. І коли він каже, що «надійність вимірюється числом», за цим стоїть реальний досвід урятованих відсотків ефективності рендеру та сотень тисяч стабільних сесій.
Наступний рівень — SoftServe — найбільша у Східній Європі аутсорсингова ІТ-компанія з глобальною виручкою, багатотисячною командою та портфелем у хмарах, екосистема з власним різноманіттям доменів: хмарна інженерія, дані, кібербезпека. На цьому майданчику Олександр зміг перетворити «математичну оптику» на практику керованої складності. Він вибудовував рішення так, щоб архітектура залишалася передбачуваною, а ланцюжок поставки — спостережуваним: чіткі межі сервісів; бюджети затримок, оглядна телеметрія й тестові стенди, що ловлять регрес на зльоті. В умовах, коли над кожним продуктом стоїть великий клієнт зі своїми SLA, подібна дисципліна перестає бути чеснотою — це просто обов’язкова умова гри. І, по суті, його головний «суперрезультату» й талану у працi прграмiстом того періоду пов’язаний з e-commerce: для AB InBev — найбільшого пивоварного холдингу світу: 500+ брендів (Budweiser, Corona, Stella Artois тощо), компанія, співставна за масштабом із Coca-Cola, Nestlé чи Procter & Gamble, присутність на десятках ринків, сотні заводів і глобальні e-commerce-ініціативи. У підсумку Олександр створив програмні рішення для оптимізації бізнес-процесів, що дали економію на десятки мільйонів доларів щорічних витрат компанії; це було зроблено в результаті бізнес-подорожi до головного офісу AB InBev, де Олександр занурився в бізнес-процеси компанії й створював необхідні рішення для оптимізації її роботи. У AB InBev будь-які зміни швидко масштабуються на десятки ринків і мільйони чеків.
Коли він перейшов до VRP Consulting — сертифікованого партнера Salesforce і одного з небагатьох у світі PDO Experts (Product Development Outsourcer) — тобто команди, якій Salesforce довіряє повний цикл розробки продуктів для AppExchange, — стало видно, як гранична акуратність переноситься у світ продуктової розробки. Тут будь-який реліз — це не просто «оновлення», а процес, що проходить через аудит безпеки на рівні всієї платформи, де перевіряється те, що неможливо «підправити на льоту». Вiн навчився працювати з цією суворістю без драматизації: проєктувати так, щоб фічі від самого початку відповідали вимогам, а код витримував не лише функціональні сценарії, а й увагу фахівців із безпеки. У цій предметній області «супердосягнення» — це коли ваш застосунок із честю проходить security review, потрапляє в AppExchange і при цьому залишається гнучким для подальших змін. Такий стек вимог робить експертизу Олександра в екосистемі Salesforce особливо вагомою.
Список галузей, де йому вдалося залишити слід, на перший погляд виглядає розрізненим: FMCG-гігант AB InBev, водні оператори Великої Британії, американський енергетичний брокер, великі неприбуткові організації. Однак кожен із цих епізодів упізнається як окрема «вершина» — завдання, у якому він не просто виконав роль, а й поліпшив систему за правилами цієї системи. Для інженера це ідеальна сцена: ви бачите, як архітектурна акуратність перетворюється на зростання ключових метрик, а ваш результат підтверджується не презентацією, а статистикою за реальними покупцями. Таку зв’язку між технічним рішенням і комерційним ефектом рідко вдається показати «в чистому вигляді», і тим цінніше, що саме в цьому домені згодом зафіксована його перемога на ECDMA Global Awards.
Британський водний сектор показує інший бік його підходу — уміння працювати зі «скучною» на вигляд, але вкрай вимогливою транзакційною бізнес-логікою. Echo Managed Services обслуговує водоканали, де RapidXtra відповідає за білінг, а Aptumo — за нове покоління рішень, споріднене із Salesforce і спроєктоване для швидких змін. У цій реальності немає місця ефектним «пітчам»; є щоденна збіжність нарахувань, коректна міграція історичних даних, витримане навантаження кол-центрів і безшовна CRM-картина клієнта. «Супердосягнення» тут — тиха стабільність масових розрахунків, коли мільйони рядків сходяться до копійки, а система переживає пікові періоди без «хвостів» і ручних виправлень. Саме такі ефекти користувачі не помічають — і це найвища похвала програмному коду та архітектурі загалом.
На американському ринку енергетичного брокерингу, де працює Pursuit Energy Solutions, напругу створює вже не обсяг транзакцій, а волатильність зовнішнього середовища: тарифи стрибають, правила різняться від штату до штату, договори допрацьовуються в останню мить. У таких умовах перемагає не найвишуканіша схема, а система з правильно винесеними бізнес-правилами, чіткими контурами конфігурування й надійними процесами погодження. Олександр проєктує це «із запасом на ріст»: робить так, щоб застосування нових правил не перетворювалося на переписування ядра, а пікові тижні не руйнували акуратно вибудувані ланцюжки розрахунків. Це не виглядає як «героїчний подвиг» на демо, але для бізнесу саме така стійкість і є вершиною — здатність передбачувано працювати в хаосі, де багато що змінюється поза вашим контролем.
Окремою лінією в нього йдуть проєкти з відчутним соціальним ефектом. PDS Foundation у США — це і «Dentists for Special Needs» у Фініксі, де людям з особливими потребами допомагають без черг і зайвих бар’єрів, і стипендії для асистентів стоматолога, які буквально відкривають вхід у професію. У подібних організаціях хороше ІТ-рішення — це не «красивий сайт», а непомітна механіка запису, нагадувань, безпечного зберігання даних і звітності, яка витримує аудит. «Супердосягнення» тут — коли технологія стає прозорою й допомагає робити свою справу лікарям і волонтерам, не додаючи їм зайвої складності. На прикладі InterVarsity Christian Fellowship/USA — великої загальнонаціональної мережі кампусних спільнот США— та сама логіка: безшовні інтеграції, сувора робота з ролями та доступами, стабільна реєстрація і підтримка подієвої активності по всій країні. Ця робота рідко потрапляє в заголовки, але саме вона робить можливими тисячі маленьких людських історій, а це і є серйозний результат.
Якщо говорити про визнання, то 2025 рік стає для Олександра точкою фіксації — він отримує золото ECDMA Global Awards у номінації Outstanding Achievement in Cloud Technology. Ця нагорода не винагороджує за «гучність» особистого бренду; вона відзначає стабільно досягнуті результати в хмарних архітектурах — там, де ефект підтверджується і метриками, і відгуками реальних замовників. Для нього особливо важливо, що нагорода доводить: методична робота дає вимірюваний результат і помітна на рівні міжнародного порядку денного. Разом із професійним статусом - Senior Member IEEE — це складається у профіль талановитого фахівця, якого обирають до журі не з ввічливості, а по суті: рекомендації колег і накопичена репутація стають формальним підтвердженням його компетенцій.
Щоб не сплутати тон оповіді, варто уточнити: у послужному списку Олександра Швайкіна «супердосягнення» - це не гучні презентації, а конкретні властивості систем, які витримують експлуатацію. Він принципово ощадний у виборі інструментів і не соромиться відмовлятися від модних рішень, якщо платформа дозволяє обійтися «ванільним» вебом або простою інтеграцією. У його словнику часто трапляються слова «ідемпотентність», «трасованість», «спостережуваність», «бюджет затримок», «межі сервісів» — і кожне з них описує характеристику, якою можна керувати. На практиці це означає, що в будь-якій предметній області — від білінгу до e-commerce — він досягає одного й того ж: передбачуваної поведінки під навантаженням, ясної картини інцидентів і готовності до змін без руйнування основ. Ця якість рідко помітна сторонньому оку, але саме вона перетворює проєкт «для презентації» на продукт «для життя».
Повертаючись до Vanilla Web Hackathon, доречно сказати й про його «суддівську філософію». Цей конкурс від початку вимагає поваги до платформи: тут не заохочуються «дива» заради ефекту, а цінується прискіпливість, завдяки якій слабкий інтернет, старий браузер і обмеження на розмір не стають перешкодою для користувача. Олександр не просто поділяє ці принципи — він до них звик, бо саме так будував власні рішення. Оцінювати архітектуру він збирається крізь призму відмовостійкості та чесних компромісів: якщо учасник свідомо відмовляється від чогось заради швидкості й стабільності, але робить це осмислено й пояснювано, такий вибір, найімовірніше, отримає високу оцінку. «Суперрезультатом» на цьому полі стає не хитромудра «магія», а зрілість — уміння залишити лише те, що справді працює на ціль, і показати це в демо, метриках і коді.
Втім, суддівський досвід у нього не перший: раніше він працював у журі британського XHackathon від Raptors із механікою Domain Collision. Там учасникам доводиться зводити в одному продукті дві далекі предметні області й при цьому не виходити за рамки таймбоксу. Такий формат миттєво перевіряє здатність команди мислити обмеженнями, розподіляти пріоритети та видавати правдоподібний, хай і мінімалістичний, результат. Для Олександра — це ще одне поле, де можна застосувати математичну дисципліну: визначити головне, зафіксувати інваріанти, розрахувати межі, дослідити програмний код і провести продукт вузьким коридором умов. І саме тут стає зрозуміло, чому його кличуть знову: він не намагається «перефарбувати» чужу ідею в модні кольори, а шукає в ній інженерну правду — ту, що витримує перевірку часом і навантаженням.
Якщо спробувати зібрати всі епізоди його біографії в одну фразу, вийде формула «короткого шляху до цінності». В e-commerce — це стабільні продажі й заощаджені бюджети на оптимізації бізнес-процесів; в аутсорсингу — спостережуваний ланцюжок поставки й керовані залежності; у продуктовій розробці — безпека й відповідність практикам платформи; у комунальній інфраструктурі — збіжна «копійка» й прозора міграція; в енергогалузі — архітектура, що тримає ритм ринку; у соціальних проєктах — технології, які не заважають людям допомагати людям. Кожен із цих епізодів можна назвати «супердосягненням», якщо спиратися на критерії того середовища, де він відбувається: скрізь йому вдавалося вибрати задачу, утримати її рамки, довести до результату й показати ефект у цифрах. І, ймовірно, саме тому його поточна публічна роль виглядає логічно: суддя — це людина, якій довіряють порівнювати обрані іншими шляхи до цінності й не помилятися в оцінці того, який із них справді працює.
Нарешті, важливо відзначити ще одну рису — стійкість до спокуси «перегріти» проєкт заради короткострокового виграшу. В інженерному середовищі немає дефіциту ефектних трюків; дефіцит — у системному мисленні, яке поєднує цілі замовника, реальні обмеження та досвід експлуатації. Олександр діє саме так: охоче береться за задачі з чіткою метрикою успіху, ставить в архітектурі акуратні «шлюзи» для майбутніх змін, вибудовує спостережуваність так, щоб команда бачила систему «зсередини», і не соромиться визнавати, що іноді найправильніше рішення — відмовитися від зайвого. У підсумку ця стриманість і стає його «суперсилою»: проєкти, до яких він доторкається, дорослішають, виходять на робочі ритми і приносять те, заради чого їх запускали. Для ринку це, мабуть, найрідкісніша й найцінніша навичка.
На цьому тлі участь у Vanilla Web Hackathon набуває ще одного сенсу. Тут різко скорочується дистанція між ідеями та реальністю: в учасника є лічені години, набір обмежень і публіка, яка оцінює продукт не за гучністю слоганів, а за тим, як він працює в руках. Олександр, судячи з усього, заохочуватиме саме такі рішення — ясні, чесні, стійкі, де кожен кілобайт і кожен запит виправдані. І якщо у вересні, коли буде опубліковано результати, серед призерів опиняться команди, чий код не лише вражає компактністю, а й живе за правилами експлуатації, — отже, суддівська робота виконана. Це й буде головним підтвердженням його професійної репутації: він уміє відрізнити гарну презентацію від справжнього інженерного досягнення і не боїться вимагати від систем того, що сам звик забезпечувати у своїй практиці.
Окрім проєктної роботи, Олександр створює курси на Udemy — для підготовки до інтерв’ю, сертифікацій і для прокачування конкретних технологій Salesforce. Тут важливі не лише масштаб платформи (85M+ слухачів і 250K+ курсів за даними компанії), а й сам формат: курси, де «вже завтра можна застосувати в задачі», — це прямий внесок у зростання якості фахівців довкола, зокрема й уже досвідчених.
Коли така репутація підкріплена нагородами й статусами, картина стає завершеною. Золото ECDMA — виразний маркер якості хмарних рішень; Senior Member IEEE — знак того, що колеги готові поручитаися за його компетенції. По світу частка Senior-членів у цiй організації тримається на рівні близько ~8–10%. Але за цими рядками резюме все ще стоїть та сама філософія: цінувати докази вище за лозунги, залишати в системі тільки необхідне, налаштовувати спостережуваність і думати про користувача раніше, ніж про вітрину стеку. В епоху, коли в ІТ легко загубитися в безкінечному різноманітті технологій і мод, Олександр нагадує, що програмування й інженерія — це про відповідальність за результат. І, здається, саме тому його ім’я дедалі частіше звучить у контекстах, де від судді чекають саме талановитостi й точної оцінки й уміння побачити за акуратною подачею ту саму «виробничу правду», без якої будь-який проєкт так і залишиться крихким демо.
