Нове виборче законодавство: ризики та переваги для основних гравців

Новий Виборчий кодекс, успішно, хоча і «зі скрипом» пройшовши перше читання у Верховній Раді, на даний момент «завис» через величезну кількість поправок, за якою ховається небажання низки депутатів та політичних сил реально ухвалювати нові «правила гри» для українських виборів. Цим документом, пропонується застосувати виборчу систему, яка дозволяє персоніфікувати голосування ("відкриті" списки кандидатів), з запровадженням регіональних виборчих округів. На практиці це означає, що кожен виборець має голосувати за політичну партію, а потім ще обирати у списку даної політичної партії, який складений саме для його регіону, того кандидата, якого він вважає найдостойнішим. Передбачається, що під час виборів Україна поділиться на 27 виборчих регіонів. Крім того, даний документ передбачає навчання та сертифікацію членів виборчих комісій, а також нові обмеження щодо політичної реклами. Найголовніше – виборчий кодекс означає уніфікацію «правил гри» для виборів різних рівнів.

Петро Олещук, політолог

Треба відзначити, що вимоги зміни виборчого законодавства фіксувалися у передвиборчих програмах більшості обраних до діючого складу парламенту політичних сил. Більше того, саме «відкриті списки» були найбільш популярною передвиборчою обіцянкою 2014 року. На думку прихильників подібної моделі, вона буде означати ліквідацію політичної корупції, адже, з одного боку, місце в списках партій більше не продаватимуться, а з іншого боку – не буде вестися підкуп «гречкою» на мажоритарних округах.

Хоча, загалом, не можна сказати, що зміна виборчої моделі у даному випадку є такою вже панацеєю, адже все одно політичні партії формуватимуть перелік кандидатів на регіональних округах. Отже, вплив партійних лідерів на перелік кандидатів нікуди не зникне. Те саме стосується і корупційних схем, направлених на підкуп виборців, адже, в принципі, нова модель жодним чином не завадить кандидатам «обробляти» свої регіони на предмет підтримки за допомогою у тому числі і класичного підкупу.

Крім того, критики законопроекту наголошують на тому, що його ухвалення на даному етапі наближення країни до виборів є неможливим через неможливість зміни правил гри перед самими президентськими виборами.

Якщо подивитися глибше на сутність проблеми, то на практиці зміни виборчого законодавства для парламентських виборів можуть призвести до наступних наслідків.

По-перше, зменшення впливу партійних лідерів, які раніше справляли вирішальний вплив на списки партій. Хоча не можна сказати, що це позбавить влади партійні центри.

По-друге, поява фактору не лише міжпартійної, але і внутрішньопартійної конкуренції на виборах, адже політики будуть змушені конкурувати між собою в рамках одного партійного списку. Відповідно, залишиться питанням, яка конкуренція буде більш заповзятою, і чи не призведе це до внутрішньопартійних війн компроматів.

По-третє, суто з технічної точки зору вибори будуть відбуватися значно складніше. Результати виборів будуть встановлюватися центральною виборчою комісією у 4 кроки, у тому числі - за рейтингом кандидата в регіоні, партії та на загальноукраїнському рівні. Час на підрахунок голосів суттєво зросте. І це при тому, що результати виборів в Україні завжди встановлювали значно довше, ніж у кранах з розвиненими демократичними традиціями. Отже, це відкриє можливості для постійних взаємних обвинуваченнях у фальсифікаціях. Знову ж таки, не лише фальсифікаціях міжпартійних, але і внутрішньопартійних.

Чому БПП – проти?

Хоча формально авторами законопроекту про новий виборчий кодекс виступали представники Блоку Петра Порошенка та Народного фронту, особливої підтримки зміни виборчого законодавства у даних політичних силах не має.

Як свідчать результати голосування у першому читанні, за новий виборчий кодекс із фракції БПП проголосувало 68 нардепів із загальної кількості в 138. У НФ – 56 з 81. Власне, це і обумовило проходження закону «зі скрипом». А також обумовлює сумніви у його подальшому успішному затвердженні.

Причини позиції БПП є очевидними.

По-перше, треба сказати, що лише 63 депутати фракції обрані за пропорційними списками. Інші – депутати-мажоритарники, які, очевидно, не дуже розуміють, чому повинні знищувати систему, яка забезпечила їх мандатами.

По-друге, рейтинги БПП останнім часом не вражають позитивною динамікою. Відповідно, для більшості нардепів даної політичної сили округ може видаватися найбільш прийнятною формою походження до парламенту 2019 року.

По-третє, діюче виборче законодавство було розроблено за часів президента Януковича з виразною орієнтацією на те, аби максимально задовольнити інтереси будь-якої «партії влади». Зокрема, пропорційна частина – це можливість для народу «пограти в демократію», а от уже на рівні мажоритарних округів у гру вступає «адміністративний ресурс», завдяки якому можна забезпечити завжди лояльну будь-якому президенту більшість.

Зрештою, не забуваємо і про те, що БПП, як і більшість «партій влади», є неоднорідним утворенням, яке об’єднує дуже різних за своїм політичним обличчям депутатів. Дехто з них є відомими і публічними діячами, дехто – взагалі не дуже шукає публічності. Очевидно, що нікому не потрібна відкрита конкуренція «публічних» та «непублічних» депутатів.

Тому, з одного боку, БПП публічно підтримує ідею нового закону. З іншого боку – велика частина фракції (близько половини) ніколи реально його не підтримують, бо це суперечитиме їх персональним інтересам.

Якщо звернутися до позиції НФ, то її можна пояснити приблизно таким само чином. Ну і ще додати, що якщо позиції БПП у рейтингах є невисокими, то позиції НФ взагалі виключають можливість проходження по спискам кандидатів від цієї сили. Отже, для них мажоритарні округи є, мабуть, єдиним способом залишитися в політиці.

Виходячи з цього, можна припустити, що новий закон і НФ, і БПП будуть старанно «валити» аж до президентських виборів

«Батьківщина» як основний бенефіціар змін

Щодо того, хто може виграти від зміни законодавства, то тут перелік політичних сил може бути досить широким. Але найбільше впадає в око, мабуть, «Батьківщина».

Ю. Тимошенко завжди була прихильником пропорційної виборчої системи, яка завжди дозволяла максимально повно конвертувати її особистий рейтинг в мандати для її політичної сили.

На даний момент Тимошенко – безумовний лідер президентських перегонів. Її рейтинг знаходиться (за середнім показником різних досліджень) в районі позначки у 20% (або і суттєво її перевищує), а це в рази перевищує рейтинги найближчих конкурентів. В таких умовах перемога Тимошенко видається найбільш реальним розвитком подій.

А для переможця президентських перегонів логічно прагнути закріпити свій успіх і на наступних парламентських виборах. І саме через пропорційну виборчу систему зробити це найлегше.

Не будемо забувати, що Тимошенко – єдиний політик, що має підтримку щонайменше у 7% в кожній з областей. Відповідно, її політична сила може претендувати на успішні результати у кожному з регіональних округів.

Крім того, ідея нового виборчого законодавства є досить популярною. Її підтримка може сприяти утвердженню за Тимошенко образу системного реформатора, який вона зараз прагне закріпити за собою «Новим курсом».

Схема «тріумфу» Тимошенко може бути наступною. Перемога на президентських виборах. Перемога на парламентських та формування стабільної урядово-президентської вертикалі на роки. В принципі, це мають розуміти і інші політичні гравці, що президентські вибори – це перший раунд змагання за контроль над владою.

Відповідно, на даний момент виглядає все так, що тему виборчого законодавства будуть «заговорювати» до президентських виборів, ну а далі у гіпотетичного нового президента Ю. Тимошенко будуть прекрасні можливості утвердити свій реформаторський імідж та закріпити власну перемогу шляхом широкомасштабної зміни виборчого законодавства, яке дозволить перемогти і на парламентських виборах.

Принаймні, зараз це виглядає найбільш реалістичним сценарієм ухвалення все ж необхідних «виборчих змін».

Петро Олещук