У перші години надзвичайної ситуації люди рідко помиляються через «нестачу інформації». Частіше — через надлишок шуму: суперечливі повідомлення, панічні чутки, фрагментовані команди та відсутність простого маршруту дій. Коли інфраструктура вже «просідає», а зв’язок нестабільний, суспільству потрібні не гасла й не героїчні промови — потрібна зрозуміла структура, яка тримає ситуацію в межах керованості.
Саме з цією «зоною невизначеності» працює Елвін Крупа — експерт із цивільної безпеки, кризового реагування та гуманітарної координації. Він є співголовою Комітету з питань цивільної безпеки та міжнародної взаємодії в асоціації UDASI, консультує щодо взаємодії місцевої влади та гуманітарних структур, а також розробляє прикладні підходи у сферах евакуації, інформаційної стійкості та протидії дезінформації.
Безпека як «людська інфраструктура»
У підході Крупи безпека — це не абстрактне слово з державних документів. Це дуже конкретні речі: хто ухвалює рішення, як передається інформація, де точки збору, які маршрути вважаються безпечними, що робити з уразливими групами, як зменшити хаос там, де часу немає.
«Цивільна безпека — це не про страх і не про контроль. Це про ясність і дію», — пояснює він.
У цій формулі є важливий нюанс: ясність — це не «все пояснити». Ясність — це зробити так, щоб люди могли діяти, навіть коли бракує даних, а ситуація змінюється щогодини.
Евакуація — це керування потоками, а не транспорт
У масовій свідомості евакуація часто зводиться до одного питання: «чим вивозити людей?» Але в реальності проблема зазвичай інша: як не допустити колапсу й заторів, як уникнути небезпечних «стихійних маршрутів», як розділити потоки, як запустити пріоритезацію — і при цьому зберегти довіру.
«Евакуація — це управління потоками людей та інформації», — каже Крупа.
Тобто мова про координацію: хвилі руху, узгоджені маршрути, короткі команди, чіткі ролі, мінімум двозначностей. Саме так хаос переводиться в організований процес — не ідеальний, але працюючий.
Інформаційна стійкість: коли фейки стають ризиком безпеки
Окремий блок його роботи — протидія дезінформації в кризових умовах. У ситуації, де паніка поширюється швидше за офіційні повідомлення, інформація стає ресурсом. А неправдива інформація — фактором ризику.
Коли люди орієнтуються на чутки, евакуація може «зламатися» навіть без фізичних перешкод. Саме тому Крупа говорить про інформаційну гігієну: обмежену кількість ключових каналів, стабільний ритм оновлень, короткі формулювання без «можливо/ймовірно», швидке спростування небезпечних чуток і пояснення логіки дій.
«Я називаю це інформаційною стійкістю — здатністю громади зберігати керованість, коли навколо багато шуму», — додає він.
Технології як частина процесу, а не «дорогий аксесуар»
Крупа також працює на стику цивільної безпеки й технологій: безпілотні системи, зв’язок, аналітичні моделі. Але ключова теза тут проста: технологія не рятує сама по собі. Рятує процес, у який вона вбудована.
«Якщо є дрон, але немає відповіді, хто приймає дані, як їх перевіряють і яке рішення ухвалюють далі, — це просто картинка», — пояснює він.
Саме з цієї логіки виникла концепція AirGuard / UAS-Rescue Grid — модель, де безпілотні системи працюють як мережа підтримки цивільних і гуманітарних місій: оцінка маршрутів, моніторинг ризиків, пошук, швидка передача даних у перші години.
Координація як головне «вузьке місце»
У кризі часто одночасно працюють місцева влада, гуманітарні організації, волонтерські ініціативи, інколи — структури з різних країн. У кожного свої правила, своя мова комунікації й свої протоколи. Найслабкіша ланка зазвичай не в ресурсах, а в узгодженості.
У межах своєї ролі в UDASI Крупа фокусується саме на цьому: будувати механізми взаємодії між структурами — так, щоб «міст» між командами був не бюрократичним, а прикладним.
Формула, яка підсумовує все
Коли його просять сформулювати головне, він повертається до двох слів: довіра та ясність.
Безпека — це структура, яка дозволяє суспільству діяти. Якщо є структура і довіра до неї — навіть у невизначеності люди тримаються купи, а рішення залишаються керованими.
