2026 рік не є високосним, однак "зайвий" день у лютому традиційно викликає багато запитань. Чому 29 лютого з'являється лише раз на чотири роки і навіщо потрібна така поправка?
Раз на чотири роки календар змінюється: у лютому з'являється 29 число. Дехто думає про нього як про додатковий день, а хтось звертає увагу на прикмети та цілий рік переживає, щоб нічого поганого не сталося. Але причина "зайвого" дня зовсім не в містичних явищах. З його допомогою вдалося узгодити календар з рухом Землі навколо Сонця.
Щоб зрозуміти, навіщо додали 29 лютого, можна уявити календар як лінійку. Вона повинна бути настільки точною, щоб не зміщувалися пори року, дати сонцестояння і рівнодення, які залежать від астрономії.
Рік насправді довший за 365 днів
Звичні для нас 365 днів у році – умовне число. Астрономічний рік насправді триває 365 днів, 5 годин і 49 хвилин. Щороку цей "хвіст" у кілька годин накопичується. Якщо його не компенсувати, календар почне відставати від циклу сезонів. Через кілька десятиліть зсув вже був би помітним, адже календарні дати перестали б відповідати природним сезонам.
Щоб не допустити такого зміщення, у календарі вирішили зробити високосний рік, у якому 366 днів. Додатковий день додали до лютого, оскільки цей місяць вважали найзручнішим для календарних змін.
Хто придумав високосний рік?
Першу спробу навести лад у літочисленні зробив Юлій Цезар. До цього римський календар був нерівномірним і заплутаним. Іноді його змінювали, вставляючи цілі місяці. Щоб система стала зручною і зрозумілою, ввели правило: додавати один день раз на чотири роки.
Але спочатку цей день не був сучасним 29 лютого. Використовувався підхід з повторенням певної дати в кінці місяця. Традиційно це був "бісекстус" – друге 24 лютого. Згодом систему спростили, і додатковий день остаточно закріпився 29 лютого – так легше рахувати.
Чому юліанський календар довелося виправляти?
Така система стала проривом, але все ж не була ідеальною. Різниця між календарем і астрономічним часом зменшилася, але не зникла повністю. Помилка накопичувалася повільно, але стабільно. Уже до XVI століття важливі астрономічні точки (наприклад, весняне рівнодення) "зсунулися" майже на 10 днів від звичних дат.
Тому була проведена григоріанська реформа, після чого ми отримали той календар, яким користуємося й зараз. Її метою було зробити систему високосних років якомога точнішою, щоб зсув у часі не накопичувався.
Як визначити високосний рік?
Найпростіше правило, яке всі пам'ятають зі школи: високосний рік буває раз на чотири роки. Тому, щоб визначити, чи буде додатковий день, потрібно просто розділити число на 4. Але в григоріанському календарі є уточнення, яке прибирає довгострокову помилку. Роки, які завершують століття (як 1900 або 2100), зазвичай не є високосними. Винятком є тільки кожне четверте століття. Наприклад, 2000 рік був високосним, тому що ділиться на 400, а ось наступний такий ювілейний рік – 2100 – матиме стандартні 28 днів у лютому.
Але навіть така система – компроміс. Вона точна для повсякденного життя і довгих проміжків часу, але ідеальної лінійки календаря немає. Астрономічні величини не підлаштовуються під числа.
Чому ми боїмося високосних років?
Незважаючи на просте наукове пояснення, існує багато прикмет, пов'язаних із високосними роками. У слов'янській традиції 29 лютого пов'язували з легендами про "Касьянів день", вважаючи цей час несприятливим. Тому існував цілий список заборон: не міняти житло чи роботу, не вступати в шлюб, не починати ремонт чи свою справу, не планувати далекі подорожі.
Але тут потрібно відділяти культурну традицію від реальності. Навіть у високосний рік Земля так само обертається навколо Сонця. Просто ми інакше розподіляємо дні в календарі, щоб синхронізуватися з сезонами.
Високосний рік – не "важкий" і не "містичний". Це просто спосіб зробити календар точнішим. А додатковий день можна сприймати не як загрозу, а як бонус – ще одну добу, яку ми отримуємо раз на 4 роки.
Раніше ми писали про свята, які пережили століття, і як українці досі бережуть обряди предків.
