В Україні знищується фермерство. Фермери змушені згортати свій бізнес, через те що не можуть конкурувати на ринку. Цьогоріч, за прогнозами експертів, наша країна може втратити до 20% молочного тваринництва. А загалом Україна втрачає свої позиції аграрної держави на світовому ринку.
Що стало причиною нерентабельності молочної галузі, йдеться в матеріалі agroreview.
Україна може зазнати відчутних збитків у молочному скотарстві. Одна з головних галузей аграрного сектору летить у прірву через нерентабельність. Так, за даними поточного моніторингу цін, закупівельники сировини беруть у фермерів молоко за середньою ціною 13,5 грн/кг. При цьому собівартість кілограма молока нині в Україні становить 15,5-16 грн/кг. Таким чином, фермерам доводиться працювати собі на збиток.
Аналітики ринку кажуть, що восени ситуація може поліпшитись. Але, по-перше, тут ключове слово "може", а отже не факт, що це насправді так буде. А по-друге, у більшості дрібних фермерів немає фінансової подушки, щоб пережити весну і літо і зберегти від знищення молочне стадо. Через це багато хто з них вже згортає свій бізнес. За прогнозами експертів, Україна цьогоріч втратить 10-15% від загального обсягу молочної галузі. У гіршому випадку втрати становитимуть й усі 20%.
Аналітики кажуть, що українські фермери стали заручниками не лише війни та супутніх їй процесів, але й глобальної тенденції. На світовому ринку зараз спостерігається перевиробництво молока та молокопродуктів.
Крім того, Україну нині заполонили імпортні сири. Імпорт вже становить половину вітчизняного ринку цього виду продукції. Закордонні сири дешевші за наші, і через це їх купують активніше.
Найважче виживати невеликим фермерським господарствам, в яких кількість голів молочного стада не перевищує 400. На таких фермах собівартість виробництва вища, ніж на великих тваринницьких комплексах, де все автоматизовано і затрати на виробництво сировини значно нижчі.
Крім того, не додають українським фермерам упевненості в завтрашньому дні і вимоги, повязані з євроінтеграцією України. Вже до 2028 року утримання корів на фермах має відповідати високим ветеринарним стандартам щодо благополуччя тварин. Це, звісно, потребуватиме переоснащення ферм, подекуди докорінного. А отже й великих капіталовкладень, яких у дрібних фермерів катма.
Виходом могло би стати пільгове кредитування із частковою участю держави та з відтермінуванням погашення боргу. Але реально його немає. А брати звичайні кредити під шалені відсотки фермери не можуть.
Крім того, вітчизняні переробники також нині зірок з неба не хапають і також змушені скорочувати обсяги виробництва, а відповідно й закупівель сировини.
Через це багато українських фермерів вже оголосили про свій вихід з ринку і згортання свого виробництва. За цим банкрутством фермерських господарств стоять податки, які будуть недоплачені в бюджет, а також втрачені робочі місяця.
Таким чином, Україна активно втрачає свої позиції та реноме аграрної країни. Звісно ж, святе місце порожнім не буває. На зміну дрібним фермерам прийдуть великі аграрні монополії, які будуть рентабельними і фактично візьмуть під себе весь ринок.
А на українців, споконвічних хліборобів та годувальників, чекає інша доля: банкрутство, рекрутство (шлях до ТЦК) і, в ліпшому разі, повоєнне виживання. Без власної землі, без добре знайомого та зрозумілого бізнесу і без перспектив усе це відновити та передати хоча би своїм нащадкам.
Нагадаємо, через низький попит на вирощений товар деякі українські фермери попередніми роками навіть не збирали вирощений врожай, а залишили його на полі.
