Глава держави Володимир Зеленський в інтерв'ю британській телерадіокомпанії ВВС запевнив, що Київ успішно бореться з корупцією, тому це неправда, що її рівень в Україні вищий, ніж в інших європейських країнах, і назвав протилежні твердження “брехнею”. Водночас його соратники та друзі регулярно попадають у серйозні корупційні скандали та викриття цілих схем розкрадання державних коштів.
“Це брехня, що в Україні корупції більше, ніж в інших європейських державах. Є, але вона є і в кожній країні Європи. Хочеться, щоб ми визнавали наші слабкі місця, але при цьому не втрачали гідності й не говорили, що у нас є, а в інших немає. Те, що ми з нею боремось, я вважаю, що ми молодці”, – заявив Зеленський.
Однак питання корупції для України – не просто внутрішня дискусія. Це одна з ключових умов на шляху до членства в ЄС. Брюссель регулярно оцінює прогрес у цій сфері, і від цих оцінок залежить не лише темп переговорів про вступ, а й обсяги фінансової підтримки.
За останні роки в Україні справді була створена ціла система антикорупційних органів, яких у європейських державах взагалі не існує:
- НАБУ (Національне антикорупційне бюро України) — спеціалізований орган досудового розслідування корупції серед топчиновників, створений у 2015 році.
- САП (Спеціалізована антикорупційна прокуратура) — незалежна прокуратура, яка підтримує обвинувачення у справах НАБУ.
- ВАКС (Вищий антикорупційний суд) — спеціалізований суд для розгляду антикорупційних справ, запроваджений у 2019 році.
- НАЗК (Національне агентство з питань запобігання корупції) — орган, що контролює декларування майна чиновників та здійснює антикорупційну експертизу.
- ДБР (Державне бюро розслідувань) — розслідує злочини, вчинені посадовцями правоохоронних органів, прокурорами та суддями.
Така інституційна вертикаль виглядає вражаюче на папері й часто подається як доказ реформаторських зусиль. Проте більшість цих структур з’явилися безпосередньо під прямим тиском західних партнерів – ЄС, США та МВФ.
Розслідування щодо зловживань у державних компаніях, підозри у розкраданні коштів на потреби армії, скандали навколо закупівель продовольства, розкрадання сотень мільйонів гривень на постачанні питної води для ЗСУ – усе це формує картину, яка суттєво дисонує з тезою про “звичайний європейський рівень” проблем.
Окрім цього в рамках спецоперації “Мідас” було викрито масу схем з розкраданням коштів через “Енергоатом” на тлі жорстокої війни за виживання України як такої, а також численних проблем в енергетичній сфері країни внаслідок постійних атак Росії. Зокрема, підозру в корупції отримав екс-міністр енергетики Галущенко, а після обшуків НАБУ президент був змушений звільнити свого найближчого соратника Андрія Єрмака.
Формулювання на кшталт «у всіх є корупція» частина міжнародної аудиторії може сприймати по-різному: як констатацію загальної проблеми або як спробу порівняти масштаби цього явища в різних країнах. Водночас у контексті євроінтеграційного курсу України важливим орієнтиром залишаються саме високі показники та стандарти інших держав, зокрема таких країн, як Данія, Фінляндія чи Естонія, які традиційно демонструють низькі показники сприйняття корупції на міжнародному рівні.
В умовах війни Володимир Зеленський особливо чутливо реагує на звинувачення, оскільки його репутація та імідж мають значення для рівня міжнародної підтримки України. Водночас саме воєнний час підвищує суспільну увагу до питань прозорості та звітності. На тлі регулярних повідомлень антикорупційних органів про підозри та викриття можливих правопорушень дискусія щодо рівня української корупції та його співвідношення з показниками інших європейських країн залишається предметом публічного обговорення.
Нагадаємо, Володимир Зеленський розказав, чи готова Україна піти на територіальні поступки в обмін на режим припинення вогню.
