Земля може зазнати великих втрат від так званого астероїда-вбивці. Зіткнення з ним не призведе до руйнівних глобальних наслідків, однак може наробити великої шкоди в районі падіння небесного тіла.
Про це заявляють у NASA. Водночас там зазначають, що порятунку від такого лиха сьогодні немає ні в американського космічного агентства, ні в аналогічних агентствах інших країн, які займаються космосом.
Про це, зокрема, заявила співробітниця NASA з питань планетарної оборони докторка Келлі Фаст. Схожу думку висловила і її колега Ненсі Чабот з Університету Джонса Гопкінса. Вона каже, що на сьогодні у людства немає кораблів-перехоплювачів на космічному чергуванні, які могли би оперативно відреагувати на невеликий астероїд, що наближається до Землі.
"Ця ситуація буквально не дає мені спати ночами", — поділилась Ненсі Чабот.
Невеликі астероїди — найбільш небезпечні
Йдеться саме про невеликі астероїди, які в діаметрі становлять менше 100 метрів. Вони менш помітні, ніж великі небесні тіла, які засікаються телескопами ще здалеку. А невеликий астероїд, особливо якщо він летить зі сторони Сонця, нерідко губиться у потоці сонячного світла і стає непомітним.
Звісно, великі небесні тіла на кшталт того, що 65 мільйонів років тому знищило динозаврів, до нашої планети наближаються нечасто, і всі вони потрапляють у поле зору телескопів. А от малі астероїди можна легко проґавити. Глобальної катастрофи від них не буде. Але стерти з лиця Землі велетенський мегаполіс або спричинити цунамі небачених масштабів вони цілком здатні.
Відповідно до статистики, яку ведуть астрономи (зрозуміло, що вона дуже приблизна), зіткнення з такими невеликими небесними тілами трапляється у нашої планети приблизно раз на 10 тисяч років. Останній із таких відомих людству інцидентів трапився у 1908 році. Це був Тунгуський метеорит. Хоча, відповідно до розрахунків, він був меншим за 100 метрів. Але де є гарантія, що наступного разу нам "прилетить" аж через 10 тисяч років, а не раніше?
Виявити, стежити, реагувати — три головні завдання планетарного захисту
За оцінками науковців неподалік від нашої планети літають близько 25 тисяч астероїдів розміром понад 140 метрів. Проте на сьогодні астрономи зафіксували лише приблизно 40% від цієї кількості. Решту ще треба знайти, занести до каталогів та відстежувати.
"Наше головне завдання — знайти астероїди, перш ніж вони знайдуть нас", — каже Келлі Фаст.
Однак суть планетарної оборони — не лише у виявленні потенційно небезпечних небесних тіл. На них ще й треба реагувати, щоб не допустити їхнього зіткнення з нашою планетою. І от тут є найбільша проблема: у нас немає засобів для такого реагування.
Теоретично земна наука вже знає, як це робити, і навіть випробувала такий метод. Йдеться про місію DART, яку здійснило NASA. В ході цієї місії вдалося відхилити астероїд від його курсу, який був направлений до Землі. Астероїду завдали точно розрахованого удару космічним апаратом-камікадзе. Але цей метод недосконалий, через те що він потребує раннього виявлення космічного тіла, у віддаленій точці від Землі. Тоді можна підготувати місію та збити космічного мандрівника з його "неправедного" шляху.
На далекій відстані від нашої планети такий удар ефективний та призведе до значного відхилення від курсу. Та якщо те саме зробити поблизу Землі, то його траєкторія лише відхилиться настільки, щоб точка зіткнення з планетою була іншою.
Іншими словами це виглядатиме так, наче, наприклад, американці спеціально підштовхнули астероїд, щоб він упав не в Каліфорнії, а десь в Африці або в Китаї. Зрозуміло, що це полегшення людству не принесе, а от розв’язати глобальну війну цілком здатне.
Що пропонують науковці
У NASA кажуть, що порятунок планети має стати міжнародною справою. Адже це дуже затратна місія. Її підготовка потребує багато фінансів і часу. Наприклад, місію DART американці готували цілих три роки. Однак у людства може не бути стільки часу до ймовірного зіткнення.
Тому науковці пропонують вже зараз заснувати міжнародний проект, який фінансуватиметься різними країнами. За гроші з цього проекту можна буде побудувати кілька кораблів-камікадзе та розмістити їх у космосі. Наприклад, у точці Лагранжа 1.2. У разі виявлення небезпеки цим кораблям дадуть завдання, і вони відправляться на зіткнення із непроханим космічним гостем.
На жаль, країни неохоче погоджуються на такі глобальні проекти. Адже чомусь усі, хоч і не вважають таку загрозу неймовірною, але переконані, що вона виникне не скоро. До того ж, усі надіються, що "камінь з неба" впаде на голови їхніх сусідів, а ще краще — ворогів, та аж ніяк не на їхні.
На жаль, нині люди із великим завзяттям витрачають сотні мільярдів доларів на виробництво ракет для знищення собі подібних, а не на захист від спільної космічної загрози.
Нагадаємо, американські військові розповіли, як їхній авіаносець Nimitz супроводжували НЛО.
