Назва міста - це не просто табличка на в’їзді. Це маркер пам’яті. Російська імперія, а згодом СРСР системно переписували українську карту: замість козацьких, географічних чи народних назв з’являлися прізвища партійних діячів і чужі символи. Так змінювали не тільки мапу - змінювали уявлення про те, чия це земля.
Сьогодні в рамках рубрики “Повертаємо українське” поговоримо про те, як Україна повертає свої назви і разом із ними свою історію.
Схід і центр
Бахмут (Артемівськ)
Місто виникло на річці Бахмутка і спочатку називалося просто Бахмут. У 1924 році місто перейменували на честь більшовика Федора Сергєєва (“Артема”). Історичну назву Бахмут, відому ще з XVII століття, повернули у 2016 році.
Луганськ (Ворошиловград)
На початку ХІХ століття, коли з’явилось це місто, його назвали Луганка від річки Лугань. Українське місто двічі ставало Ворошиловградом - на честь радянського маршала Климента Ворошилова: у 1935 та у 1970 роках. У період 1958-1970 років місто носило назву Луганськ. У 1990 році назву Луганськ остаточно повернули.
Дніпро (Дніпропетровськ)
Назва Дніпропетровськ поєднувала річку і прізвище радянського діяча Григорія Петровського. У 2016 році місто стало просто Дніпром - без ідеологічного шлейфу.
Кропивницький (Кіровоград)
У 1939 році місто назвали на честь Сергія Кірова. У 2016-му воно отримало ім’я українського драматурга Марка Кропивницького - крок від радянського культу до української культури.
Кам’янське (Дніпродзержинськ)
Радянська назва вшановувала Фелікса Дзержинського, одного з керівників радянських каральних органів. Повернення назви Кам’янське, яке історично з’явилось через кам’янистий ландшафт на Дніпрі, стало частиною декомунізації.
Торецьк (Дзержинськ)
До 1936 року місто мало назву Щербинівка (від назви шахтарського селища). Після чого місто перейменували на Дзержинськ. В рамках дерадянізації у 2016 року місту дали назву Торецьк. Цю назву обрали від річки Кривий Торець, яка протікає в цьому регіоні. Тобто це не відновлення давньої міської назви, а повернення до локальної географічної ідентичності замість радянського імені.
Південь
Олешки (Цюрупинськ)
Місто десятиліттями носило ім’я більшовика Олександра Цюрупи. У 2016 році історичну назву Олешки повернули, вона походить ще з козацьких часів.
Чорноморськ (Іллічівськ)
Назва Іллічівськ прямо відсилала до Володимира Леніна (“Ілліча”). У 2016 році місто стало Чорноморськом - географічна ідентичність замість радянського культу.
Захід
Русифікація зачепила не лише схід чи південь. Навіть у західних регіонах українські назви витіснялися або змінювалися під різні імперські стандарти.
Володимир (Володимир-Волинський)
У 2022 році місту повернули історичну назву Володимир. Додаток “-Волинський” з’явився у XIX столітті для адміністративного розрізнення в межах імперії. Сучасне рішення - це повернення до первісної назви міста, заснованого ще за княжих часів.
Звягель (Новоград-Волинський)
Історична назва Звягель була змінена в Російській імперії. У 2022 році місто повернуло свою давню назву — символічно й важливо для регіону, пов’язаного з Лесею Українкою.
Не просто перейменування
Імперії завжди працюють із топонімічним простором. Вони ставлять свої пам’ятники, свої назви, свої маркери. Коли українські міста отримували імена радянських діячів, це було не про “шанування”. Це було про контроль, русифікацію та переписування нашої ідентичності.
Повернення історичних назв - це не примха і не “війна з минулим”. Це демонтаж штампів колонізації. Це повернення власної історії, без чужих прізвищ на наших мапах.
Бо міста - наші. І назви - теж.
Нагадаємо, які стародавні українські імена знову стають популярними.
