В Україні війна триває вже 12 років, чотири з яких - повномасштабна. За цей час мільйони людей як військових, так і цивільниих пережили обстріли, окупацію, евакуацію, втрату дому, полон, поранення або смерть близьких. Тривалий стрес і травматичні події не минають безслідно. Вони впливають на психіку, змінюють спосіб мислення, реакції, поведінку.
Через постійні жахіття військового сьогодення все частіше говорять про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) не лише у ветеранів, а й у цивільних, які пережили травматичний досвід війни. Про це інформує Міністерство охорони здоров’я України.
Що таке ПТСР та які у нього симптоми
ПТСР – це психічний розлад, що виникає після надзвичайно загрозливих або катастрофічних подій. Це не просто стрес чи розчарування, а цілий комплекс тривожних реакцій, які змінюють мислення, емоції та поведінку людини, іноді ускладнюючи звичайне життя, роботу, навчання чи спілкування з близькими.
Симптоми ПТСР поділяють на чотири групи:
Перша – повторне переживання травматичної події, яке проявляється у вигляді флешбеків, інтрузій (непрошених спогадів) або нічних кошмарів.
“Небезпека флешбеку в тому, що людина не усвідомлює, де перебуває: вона справді вірить, що, умовно, зараз перебуває на полі бою, і буде реагувати так, ніби вона там. Відповідно, може поводити себе не відповідно до ситуації й реального стану подій”, - розповідає травматерапевтка Тетяна Сіренко, яка також є заступницею директора з психологічного напрямку державного закладу «Центр психічного здоровʼя та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» МОЗ України.
Друга група – це навпаки уникання спогадів, ситуацій або людей, що нагадують про травму.
“Один ветеран казав мені, що не хоче спілкуватися з цивільними людьми, бо вони його дратують. Але так само він уникав і всіх, хто мав військовий досвід, його це теж тригерило. Іноді до нас у центр приїздять люди й кажуть, що їм важко тут бути, бо багато військових поряд” - поділилась Тетяна Сіренко.
Третя – когнітивні та емоційні порушення, коли людина може втрачати концентрацію, відчувати провину або безпорадність;
І четверта – підвищена тривожність та гіперзбудження, коли будь-яка несподівана подія може спровокувати страх, паніку або апатію.
“Людина різко реагує на гучні звуки, велику кількість людей, може бути надмірно настороженою й пильною. Одним із проявів гіперзбудження є тотальна нездатність людини розслабитися – це, зокрема, відображається й на сні. Тобто людина або взагалі не спить, або її сон не глибокий”, - зазначає Тетяна.
Статистика показує, що посттравматичний стресовий розлад розвивається приблизно у 20–30% людей, які пережили травматичні події.
Діагноз ставить лише лікар-психіатр, користуючись Міжнародним класифікатором хвороб. Самостійна діагностика неприпустима, так само як і лікування виключно медикаментами. Професійна психотерапія та доказові методи – саме це основа ефективної допомоги. Робота з людьми, які мають ПТСР, потребує спеціальної підготовки, адже неправильні підходи можуть погіршити стан пацієнта.
Жити поруч із людиною з ПТСР складно, адже симптоми можуть з’являтися раптово та непередбачувано. Їх запускають тригери – пускові механізми, які повертають людину до травматичного досвіду. Тригери бувають внутрішніми (думки, емоції, фізичні відчуття) та зовнішніми (місця, люди, звуки, слова). Вплив будь-якого тригера може викликати страх, агресію, паніку або апатію, а у деяких випадках – фізичну реакцію, наприклад, тремтіння, прискорене серцебиття чи відчуття задухи.
“До мене звернувся один пацієнт, із яким ми працювали тривалий час, його стан був стабільний, симптоми не турбували. Але в певний момент симптоматика повернулася. Ми почали досліджувати, що відбулося, і ніяк не могли знайти причину. А потім він мені зателефонував і каже: «Сьогодні зранку моя дружина одягнула новий фіолетовий светр, і я на неї накричав. Потім мені було соромно, і я не міг зрозуміти, чому я такий агресивний. Але потім я зрозумів, що так само я реагую на фіолетовий колір стін». Тобто цей колір нагадав йому про те, що коли він звільнився з полону, у нього тіло було у фіолетових синцях. Це стало тригером, який було неможливо передбачити, – наводить приклад Тетяна Сіренко. – Ще для однієї пацієнтки тригером стало те, що заклад розташований у лісовій місцевості: травмувальна подія, яка з нею сталася, була пов’язана саме з лісом”, - поділилась досвідом Тетяна Сіренко.
Що робити та як підтримати людину з ПТСР
По-перше, навчіться розпізнавати її тригери та максимально обмежуйте контакт із ними. Не створюйте ситуацій, де вони можуть спрацювати, уникайте різких звуків, несподіваних дій і фізичного контакту без дозволу. Дуже важливо розуміти, що просити людину детально розповісти про травму категорично не можна, це може спричинити ретравматизацію.
Є також ряд речей, яких робити категорично не варто: не знецінюйте її переживання, не героїзуйте та не звинувачуйте. Не вимагайте контролю над собою – людина фізично та емоційно не завжди в змозі це зробити. Уникайте фраз на кшталт “час лікує”, “припини поводитися як на війні” або “тобі пощастило вижити” – це часто шкодить.
У той же час є практичні способи підтримки. Подбайте про базові потреби людини: їжа, побутові справи, безпечне середовище. Допоможіть знайти психотерапевта, групу підтримки чи організацію, яка працює з ПТСР. Будьте готові вислухати її, коли вона захоче говорити, приймайте спротив, не тисніть і не намагайтеся “виправити” стан силою. Робіть разом повсякденні справи, плануйте майбутнє – це допомагає відновлювати відчуття контролю та безпеки.
Дуже важливо уникати алкоголю, наркотиків та куріння у спільному середовищі з людиною, в якої ПТСР, адже вони ускладнюють процес відновлення. Якщо стан людини критичний – не залишайте її на самоті.
Як зрозуміти, що в людини стався флешбек і допомогти їй тут і зараз
Першим симптомом є втрата контакту з реальністю. Коли інші починають із особою в такому стані комунікувати, вона просто їх не бачить. Людина може говорити чи робити певні речі, не відповідні до ситуації. Наприклад, людина з військовим досвідом може розповідати в транспорті про бойові дії чи про полон.
У цей момент важливо допомогти людині повернутися в реальність. За порадами Тетяни Сіренко, для цього варто говорити спокійним, але досить гучним голосом. Якщо ви чужа людина або ж випадковий перехожий, варто звернутися приблизно так:
“Подивіться, будь ласка, на мене. Мене звати [ім’я]. Зараз ми перебуваємо [місце]. Я побачив чи побачила, що з вами сталося [коротко описати ситуацію]. Ми зараз у безпеці. Я з вами поруч, ви не одні.”
Також повернути в момент також можуть різкі запахи: такі, як нашатирний спирт або ароматичні олії з вираженими запахами.
“Зазвичай флешбек триває недовго, від кількох секунд до кількох хвилин. Коли людина починає виходити зі стану флешбеку, зазвичай з’являється контакт очима. Рівень страху людини має знизитися, вона має почувати себе безпечніше. Така реакція нервової системи – це дуже активований, неприємний і болісний стан, тому після флешбеку потрібен певний час, щоби людина стабілізувалася та врівноважилася”, - додає Тетяна Сіренко.
Пам’ятайте: ПТСР потребує часу, терпіння та професійної допомоги. Комбінація підтримки близьких і психотерапії дає змогу людям пережити травму і повертатися до звичного життя, навіть після найважчих подій.
Нагадаємо, українська художниця Tetiana Ridosh створила артбокси, які допомагають при ПТСР.
