Аналітики видання Foreign Affairs проаналізували можливість відновлення миру в Україні шляхом територіальних поступок. Як зауважують експерти, такий формат завершення війни матиме певні переваги.
Як зазначають автори публікації, український лідер Володимир Зеленський та союзники України відмовляються офіційно визнавати захоплені РФ території російськими. Така позиція Києва та європейських лідерів ґрунтується на непохитності міжнародного права та потребі забезпечення безпеки для українського народу. На Заході вважають, що поступки РФ загрожуватимуть усій міжнародній системі. Адже вони стануть прикладом безкарності для агресорів. Водночас противники територіальних поступок переконані, що такий крок буде рівнозначним капітуляції України. Натомість невизнання окупованих територій російськими збереже шанс на їхнє повернення у майбутньому.
Проте аналітики вважають таку політику хибною. Експерти зауважують, що попри позицію міжнародних партнерів України щодо існування загрози світовому порядку через будь-які територіальні поступки, історія свідчить про протилежне. З 1945 року зміна кордонів країн відбувалася неодноразово. Зокрема, у 1967 році Ізраїль захопив Голанські висоти під час Шестиденної війни. У 70-х роках минулого століття Північний В'єтнам завоював Південний В'єтнам, а Індонезія встановила контроль над Східним Тимором. Однак розпаду міжнародної системи після окупацій територій та змін кордонів не відбулося.
Водночас автори публікації додають, що РФ вже порушила територіальну цілісність України. Наразі Росія нібито має певні переваги на фронті як у чисельності особового складу, так і в матеріальному забезпеченні. Отож, на думку аналітиків, існує ймовірність, що РФ з часом окупує нові території.
До того ж у Foreign Affairs зауважують, що відмова від територіальних поступок навряд чи якось вплине на поведінку Москви та інших агресорів у світі. Адже подібні прецеденти, на думку авторів матеріалу, не мають жодного впливу на військово-політичні рішення в інших куточках світу. Автори наводять у приклад Близький Схід та Східну Азію, де ситуація досі залишається напруженою попри відмову європейських лідерів обговорювати територіальні поступки в Україні. Аналітики визнають, що всі успіхи РФ на фронті в Україні за чотири роки були досить скромними. Однак навряд чи це стане повчальним прикладом для інших агресорів.
Вважають хибним експерти й твердження, що визнання окупованих територій російськими означатиме капітуляцію України. Адже, на їхнє переконання, першочерговим у війні є збереження не територіальної цілісності, а незалежності та суверенітету України. Водночас Україна під час війни суттєво посилила економічні, політичні та стратегічні зв’язки з ЄС, чим лише підтвердила "європейський вибір" українського народу.
У матеріалі також зауважується, що насправді шанси на інтеграцію України із Західним світом після юридичного визнання нових кордонів по лінії фронту лише зростуть.
Зрештою, на думку авторів публікації, визнання або невизнання територій російськими не впливатиме на можливість їхнього повернення у майбутньому. Адже усе залежатиме від розподілу сил та дипломатичних процесів. Як приклад аналітики наводять Захід, який протягом половини століття не визнавав окупацію Естонії, Латвії та Литви Радянським Союзом. З часом ці країни мирно відновили свою незалежність. Однак політика невизнання анексії жодним чином цьому не сприяла.
Аналітики, посилаючись на численні дослідження, зауважують, що найвища ймовірність виникнення військових конфліктів існує саме на тлі територіальних суперечок. Водночас юридичне визнання зміни кордонів, хоча й є болісним кроком, суттєво підвищує шанси на мир у майбутньому. Знову ж у матеріалі наводиться історичний приклад Європи. Новий порядок на континенті після Другої світової війни розпочався саме з масштабних змін кордонів. Ще одним прикладом слугують прикордонні угоди між Киргизстаном, Таджикистаном та Узбекистаном. Після їхнього укладання у 2017 році стабільність регіону та його економіка лише зросли.
Україні ж територіальні поступки нібито надали б певні безпекові переваги. Адже з’явилася б можливість чітко визначити відповідальність за поновлення військових дій однією зі сторін. Водночас це тією чи іншою мірою могло б позбавити РФ прихильності її союзників у випадку поновлення бойових дій.
У Foreign Affairs зауважують, що шлях України до членства в ЄС буде у будь-якому випадку складним. Однак якщо територіальне питання залишатиметься тривалий час невизначеним, це суттєво ускладнить євроінтеграцію та знизить інвестиційну привабливість країни, що заважатиме відновленню та економічному зростанню.
"Будь-яка мирна угода, яка зберігає невідповідність між де-юре претензіями та де-факто контролем, перешкоджатиме зусиллям з відновлення та збільшуватиме ймовірність поновлення конфлікту. Після чотирьох років виснажливої війни найвірнішим шляхом до тривалого миру є угода, в якій і Україна, і Росія визнають реальність на місцях і відмовляються від юридичних претензій на території, які вони не контролюють", — пишуть у Foreign Affairs.
Нагадаємо, в Інституті вивчення війни розкрили справжні вимоги Москви щодо припинення війни.
