Його ім’я фігурувало у 56 звірячих убивствах, 53 з них — доведені слідством. 12 років йому вдавалося бути не впійманим. А за скоєні ним злочини засудили до страти двох людей, які згодом були посмертно реабілітовані. Його впіймали в 1990 році. У жовтні 1992 засудили до страти, а 14 лютого 1994 вирок було виконано. Андрія Чикатило назавжди увійшов в історію криміналістики як один із найстрашніших серійних убивць, яких знало людство.
Тихий "очкарик" із вищою освітою любив творчість Пушкіна і писав до районної газети статті на теми моралі та виховання молоді. Вдома — зразковий сім’янин із двома дітьми, на роботі — активіст і член КПРС. Усе це — Андрій Чикатило, чиє ім’я стало втіленням виняткової кровожерливості та садизму.
Андрій Чикатило народився у жовтні 1936 року в селі Яблучне на Харківщині. Ріс, як і всі діти тієї епохи — з війною, окупацією, повоєнним голодом і нестатками. Його батька, як військовополоненого, після війни репресували, і діти тривалий час росли лише з матір’ю. Згодом, коли в суді упійманому маніяку почали пред’являти звинувачення у вбивствах, він намагався пояснити свої збочення важким дитинством і пережитими нестатками. Але схожі біографії тоді були у цілого покоління, а Чикатило серед усіх виявився один.
Закінчивши середню школу майже на відмінно, він, як усі хлопці, відслужив в армії і згодом зумів здобути вищу освіту. Перепробувавши декілька спеціальностей, він зрештою зупинився на філології. Любив поезію Пушкіна та намагався прищепити дітям любов до слова.
Однак уже тоді за тихим педагогом стали помічати дивні схильності. Він намагався розбещувати своїх підопічних-дівчаток, а згодом переключився і на хлопчиків. Через це йому довелося кілька разів поплатитися своїм робочим місцем. Та, оскільки за чоловіком ніякого криміналу не було, і він звідусіль звільнявся "за власним бажанням", то Чикатило з легкістю знаходив собі нове місце роботи.
Вбивства дітей, підлітків та молодих жінок почалися в грудні 1978 року і з невеликими паузами тривали до кінця 1990. І хоча у слідства після кількох убивств не було сумнівів, що орудує серійний маніяк, вийти на слід Чикатила їм тривалий час не вдавалося. Андрій Чикатило аж надто не вписувався у хрестоматійний образ убивці із закривавленим ножем та маніакальним поглядом. Зразковий сім’янин — чоловік і батько двох дітей ретельно ховав свій погляд за скельцями окулярів.
Серійника впіймали у 1990 році. Справа, що отримала назву "Лісосмуга", була на особистому контролі ЦК КПРС. Правоохоронцям дали завдання: будь-що знайти убивцю. У 1990 році його заарештували. Маніяк спочатку не зізнавався в жодному з пред’явлених слідством епізодів. Але згодом, під впливом спілкування із психологом, Андрій Чикатило почав давати показання, від яких волосся ставало дибки.
У 1992 році суд у Ростові засудив його до страти. Однак вирок було виконано аж через півтора роки. Увесь цей час Чикатило не вірив, що його стратять, та писав листи про помилування в усі інстанції. Але кара все ж наздогнала душогуба. На світанку 14 лютого 1994 року вирок був виконаний. Після його смерті дружина та діти убивці змінили місце проживання і взяли собі дівоче прізвище матері.
Нагадаємо, на Хмельниччині дорослий чоловік розпив пляшку спиртного із сусідським 9-річним хлопчиком та відправив його самого додому. Дезорієнтований малюк пішов у протилежному напрямку та замерз на смерть на одному з городів.
