Нова хвиля масованих ракетно-дронових атак Росії у лютому демонструє, що оголошений Кремлем "мораторій" на удари по енергетичній інфраструктурі був лише тактичним маневром, а не кроком до деескалації чи підтримки мирних ініціатив США.
Про це зазначається у свіжому звіті Інституту вивчення війни (ISW). За словами аналітиків, Москва погодилася на коротку паузу лише після того, як уже завдала суттєвих руйнувань українській енергосистемі. Ба більше - навіть у період формального "перемир'я" російські війська продовжували бити по логістиці та критичній інфраструктурі.
"Короткострокова пауза не була поступкою і не свідчила про готовність Кремля до реальної деескалації", - підкреслюють експерти ISW.
Остання масована атака РФ по енергетиці Україні
У ніч проти 7 лютого Росія здійснила один із наймасштабніших ударів останніх місяців. Основною ціллю стали енергетичні об’єкти заходу України, зокрема Бурштинська та Добротвірська ТЕС. Під атаками опинилися підстанції та повітряні лінії 750 кВ і 330 кВ.
За даними Міненерго, через пошкодження мереж українські атомні електростанції були змушені знизити генерацію. Балансування системи відбувається за рахунок імпорту електроенергії та масштабних відключень.
Водночас Укренерго повідомило про збільшення обсягів аварійних відключень у більшості регіонів. Причина - наслідки ударів по електростанціях і ключових вузлах передачі та розподілу струму.
Трамп і його команда хочуть помирити РФ з Україною вже у березні
Команда Дональда Трампа наполягає на пришвидшенні мирного процесу між Україною та Росією, пропонуючи вже в березні укласти угоду про припинення вогню, а в травні провести вибори та референдум щодо спірних територій. Такий графік американські перемовники називають "амбітною метою", однак в Україні його вважають нереалістичним через небажання Москви йти на компроміси та значні технічні обмеження, пов’язані з організацією виборів.
Київ наголошує, що жодних домовленостей із Росією не може бути без надійних гарантій безпеки від США та партнерів, адже Москва неодноразово порушувала власні обіцянки. Крім того, запропоновані строки виборів суперечать реальним можливостям: ЦВК потребує щонайменше пів року на підготовку. Українська сторона фактично дала зрозуміти, що поспіх у цьому питанні лише заморозить процес і не приведе до стійкого миру.
