Українці мають ще рік, аби приватизувати житло, яке вони колись отримали від держави у користування. Після цього терміну державне житло вже не підлягатиме приватизації. У ньому можна буде жити, але його не можна буде передати у спадок, подарувати або продати. Тобто це вже не буде власністю користувача.
Такий момент містить закон "Про основні засади житлової політики", який нещодавно був ухвалений Верховною Радою і тепер чекає на підпис президента.
Цей закон має замінити Житловий кодекс, який ухвалювався ще за радянських часів, і який, звісно ж, уже давно не відповідає реаліям сьогодення.
Що передбачає новий закон
За словами його головної ініціаторки, голови Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олени Шуляк, цей закон має навести лад у житловій політиці держави. Адже в Україні досі існує такий архаїзм як квартирна черга, яка фактично десятиліттями не зрушує з місця, позаяк держава практично вже давно не будує житла для своїх громадян.
Настав час із цим покінчити. Як запевняє Шуляк, впровадження норм нового закону зробить житло для українців доступнішим.
"Кожен українець, який потребує поліпшення житлових умов і стоїть для цього на квартирному обліку, зможе отримати житло у власність завдяки запуску одразу кількох державних іпотек, оновленого механізму житлово-будівельних товариств", - каже Шуляк.
Водночас не всі громадяни зможуть скористатися іпотекою, оскільки не всім доходи дозволяють віддавати щомісяця значну суму за житло. Тому новим законом передбачені такі механізми як соціальна оренда та службове житло. Що стосується соціальної оренди, то вона передбачатиме нижчу орендну платню, ніж на вільному ринку оренди житла.
"Її вартість не перевищуватиме 30% доходу родини", - запевняє депутатка.
Службове житло не даватимуть у власність, і проживати у ньому можна буде лише тимчасово – також за орендну плату.
Відсутність власного житла робить людину соціально вразливою
Отже, усі ці механізми, крім іпотеки, не передбачають отримання житла у власність. Тобто, доживши до віку та стану непрацездатності, багато українців не матимуть власного кутка, тієї самої "фортеці", в якій можна було би спокійно доживати віку. Водночас і те, що колись їм дала держава, і що вони з якихось причин не встигли або не змогли приватизувати, також їм уже не належатиме. За словами Шуляк, це – європейський досвід. А оскільки ми йдемо до Європи, то й закони маємо приймати, що відповідають нормам ЄС.
"У країнах ЄС немає практики роздавати житло у власність. Тому і в Україні приватизацію такого житла скасують - через рік після того, як закон набуде чинності", - підсумувала депутатка.
Тобто, фактично новий закон залишає право на власне житло лише за заможними громадянами або принаймні громадянами, які належать до так званого середнього класу. Хоча новітня українська історія знає немало прикладів, як можна швидко втратити і фінансову стабільність, і перспективи, вилетівши із середнього класу та поповнивши армію людей, які існують за межею бідності.
Водночас люди, які не мають власного кутка, зазвичай найбільше соціально вразливі і такі, якими найлегше управляти. Адже вони не зуміли реалізувати одного з базових людських прав – права на житло.
Щоб не грішити упередженістю, процитуємо, що думає з цього приводу ШІ:
"Відсутність власного житла робить людину більш вразливою до зовнішнього впливу та залежною від власників нерухомості, оскільки вона може бути швидко виписана, виселена або обмежена у правах користування, що часто потребує лише судового рішення. Таке становище обмежує незалежність і створює фінансову та адміністративну залежність".
Втім заради справедливості слід сказати, що ШІ не перший, хто висловив таку думку. Її авторство приписують бгатьом політикам, у тому числі й сумнозвісним. Отже сама по собі ця ідея не нова і давно та успішно апробована.
Нагадаємо, українці стали масово відмовлятися від купівлі власного житла на користь орендованого.
