Ось уже майже 4 роки клята війна забирає життя найкращих синів і дочок України, залишаючи по собі біль та втрати для родин і держави. Щодня фронт відбирає молодих, відданих патріотів, готових віддати життя за свободу та незалежність. Історія Кирила Руденка із позивним "Козир" - це ще одна історія незламності та любові до Батьківщини.
Так, 13 січня, у Києві попрощалися з 20-річним українським військовим Кирилом Руденком із позивним "Козир", який загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання. Молодий воїн повернувся з США, аби стати на захист України.
Про це в Facebook написала Тетяна Пушкарьова, учнем якої свого часу був молодий хлопець.
Жінка розповіла, що Кирило народився та виріс у Києві, дитинство провів у столичному районі Позняки, навчався у Скандинавській гімназії, мав багато друзів і щиру любов до свого міста та країни.
Згодом разом із родиною він переїхав до Сполучених Штатів Америки, де навчався у місцевій школі. Втім, за два тижні до свого 18-річчя юнак ухвалив усвідомлене рішення повернутися в Україну, щоб долучитися до її оборони.
Влітку 2025 року Кирило пройшов військовий вишкіл у тилу, після чого добровільно вступив до лав 3-ї окремої штурмової бригади, до розвідувального батальйону Hatred.
Кирило Руденко загинув 11 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Разом із ним поліг його побратим на позивний "Адвокат".
Побратими згадують, що Кирило ніколи не шукав легких шляхів і свідомо обрав найскладніший напрям служби.
У розвідці Кирила згадують як небагатослівного, зосередженого й надзвичайно надійного воїна. Він належав до тих, кому не потрібні гучні слова - він говорив справами. Спокійний у побуті, точний у роботі, він умів швидко вникати в суть завдання, уважно працювати з інформацією й не допускати зайвих ризиків там, де була потрібна холодна точність.
Побратими кажуть, що поруч із ним завжди було відчуття порядку й контролю - кожен знав, що свій сектор Кирило тримає бездоганно. Саме тому він став для розвідки прикладом ідеального виконавця: дисциплінованого, відповідального й надійного до останнього.
Один з побратимів, наприклад, розповів про коротку мить тиші між вишколами після важкого підйому в гори: вечір, чисте блакитне небо, Кирило лежить на рюкзаку, курить сигарету й читає англійською історичну книжку.
Цей момент назавжди закарбувався в пам’яті друзів як образ спокою, зібраності та внутрішньої гідності. У таких дрібницях вони бачили справжнього Кирила - людину, яка уособлювала цінності не на словах, а в щоденних вчинках: інтелектуальність, благородство, принциповість, вірність слову та побратимству.
"Дивлячись на нього, я бачив нове покоління "Авангарду" - людини, яка вже стала невід’ємною частиною нашої родини, нашого братства", - згадує один із побратимів, маючи на увазі ідейну спільноту молодих українців, що поєднує військовий вишкіл, інтелектуальний розвиток і цінності честі, дисципліни та відповідальності.
Наразі батько Кирила Руденка також перебуває на фронті - він проходить службу у стрілецькій бригаді Збройних сил України.
Нагадаємо, на війні загинув відомий археолог з Рівного.
