Серйозне перевантаження соціальної інфраструктури не зупиняє активну роботу з інтеграції ромських громад у правове поле України. У листопаді 2025 року в Києві та Житомирі представники Ради Європи зустрілися з українськими посадовцями для обговорення реформ законодавчої бази, спрямованих на захист національних меншин, — оновлених механізмів отримання документів, посилення соціального та правового захисту. Втім, попри ці позитивні зміни, на практиці тисячі ромів і досі стикаються з дискримінацією та відсутністю реальної правової підтримки.
На думку правозахисника Петра Бурлаченка, одного зі співавторів Державної стратегії захисту прав та інтеграції ромської національної меншини в українське суспільство на період до 2020 року, проблема полягає в тому, що механізми реалізації законів не вбудовані в щоденні операційні процеси. Будучи членом правлінь Конгресу ромів України та правозахисної мережі «Мережа правового розвитку» у 2015–2022 роках, Петро вже працював над проблемою взаємодії ромів із державними службами. А як голова Центру безоплатної правової допомоги для малозабезпечених і вразливих груп він регулярно фіксував випадки, коли правові гарантії існують формально, але доступу до них фактично немає.
Стратегія є — доступу немає
Однією з ключових проблем для ромів в Україні залишаються бюрократичні бар’єри. Представники громад на місцях часто стикаються з відсутністю правової та соціальної інфраструктури для реалізації державних програм. У результаті зберігається статус-кво — роми залишаються без доступу до документів, освіти, медичних послуг і соціальної підтримки.
"Навіть якщо закон гарантує права, багато процедур залишаються непрозорими — люди просто не знають, куди звернутися, щоб вирішити свою проблему, — пояснює Петро Бурлаченко. — У такому випадку навіть найефективніша стратегія не виходить за межі декларації".
Будучи членом Громадської ради при Черкаській обласній державній адміністрації та одночасно головою правління ГО «Центр Права» у 2015–2022 роках, Петро зміг змінити цю ситуацію. Він налагодив співпрацю організації з авторитетними державними структурами, що дозволило підписати низку меморандумів і зменшити бюрократичні бар’єри для вразливих груп населення. У результаті понад 500 ромів отримали свої перші паспорти.
Важливу роль у цьому відіграв створений Петром Центр безоплатної правової допомоги, де консультації отримали понад 3500 осіб. Первинна робота зі зверненнями знайомила ромів із доступними соціальними програмами, алгоритмами дій та державними інституціями. Це суттєво спрощувало процес правового супроводу та дозволяло інтеграційним ініціативам України працювати ефективніше.
Довіра через дію
Ще однією проблемою, що перешкоджає інтеграції ромів у правове поле України, є недовіра до офіційних органів влади. Протягом десятиліть взаємодія з державою асоціювалася не з підтримкою, а з ризиком отримати відмову, зіткнутися з нерозумінням або упередженим ставленням. Таке сприйняття призвело до прагнення ромських громад вирішувати проблеми самостійно. Тому, перш ніж допомогти, необхідно переконати людей звернутися по цю допомогу, наголошує Петро Бурлаченко.
"Сьогодні існує чимало інструментів захисту прав національних меншин, але значна частина ромів воліє взагалі не звертатися по допомогу, — підкреслює правозахисник. — Автономність громад допомагає зберігати культурну ідентичність, але ускладнює взаємодію з державою. Виникає замкнене коло, в якому роми та право ніби протиставляються одне одному".
Подолати цю суперечність можна лише за допомогою системних ініціатив. У межах своєї правозахисної діяльності в Черкасах Петро регулярно проводив для ромів тренінги з підвищення правової обізнаності. Це дозволило майже вдвічі зменшити кількість судових звернень у питаннях житлово-комунальних послуг, соціальної допомоги та працевлаштування, а також на третину скоротити кількість судових спорів, пов’язаних із юридичною необізнаністю.
Згодом цей досвід був трансформований у програму покращення соціального становища ромів в Україні в межах національної стратегії уряду. Багатофакторний підхід Петра зосереджувався на спрощенні доступу до соціальних служб, навчанні основам правової грамотності та вибудовуванні довірчих відносин між ромами і державними інституціями. Його методика, яка стала прототипом для інших регіонів України, також передбачала навчання представників органів влади роботі з вразливими групами населення.
"Попри позитивну динаміку у подоланні дискримінації щодо ромів, у правозахисній практиці ми й досі інколи стикаємося з неприпустимими випадками, особливо з боку правоохоронних органів, — пояснює Петро. — Саме тому представники влади мають будувати відносини з ромами через правові механізми, а не крізь призму упереджень і стереотипів".
На його переконання, державні службовці, які працюють із ромськими громадами, мають проходити регулярні тренінги з взаємодії з вразливими групами. Це дозволить налагодити конструктивний діалог, створювати спільні робочі групи та впроваджувати механізми зворотного зв’язку для моніторингу конфліктних ситуацій і оперативного реагування.
Реформи з відчутним ефектом
Важливим чинником інтеграції ромів є постійна актуалізація нормативно-правової бази у сфері роботи з вразливими групами населення. Вона має відповідати реальним потребам суспільства та стратегічному вектору розвитку країни.
Водночас Петро Бурлаченко наголошує: нові ініціативи мають проходити ретельну експертизу. Вони повинні усувати реальні прогалини в законодавстві, а не просто декларувати зміни заради змін. Як ключовий критерій ефективності правозахисник пропонує стратегічний аналіз потенційного впливу законопроєктів на суспільство. Його досвід успішного лобіювання таких рішень доводить, що саме цей підхід дозволяє досягати найбільшого результату.
"Будь-яка правова ініціатива має оцінюватися з точки зору можливості її впровадження на місцях. Щоб ресурси та зусилля давали відчутний результат для вразливих груп, ініціатива повинна бути відтворюваною та керованою", — підкреслює Петро Бурлаченко.
Ця позиція також ґрунтується на його досвіді співпраці з міжнародним фондом «Відродження», де Петро як член програмної ради займався аналізом заявок правозахисних проєктів. Під його керівництвом були доопрацьовані та реалізовані десятки успішних ініціатив, спрямованих на допомогу вразливим групам населення. Оптимізація процесу розподілу грантів не лише дозволила профінансувати проєкти, що допомогли тисячам людей, а й дала Петру можливість напрацювати навички створення масштабних правових програм. Його власні рішення залучили понад 100 000 доларів грантового фінансування завдяки роботі з актуальними проблемами законодавства.
Права меншин як індикатор європейського курсу України
Інтеграція ромів у правове поле є важливою складовою євроінтеграційного курсу України. Петро Бурлаченко, як учасник міжнародних проєктів за участі ООН, ОБСЄ та USAID, наголошує, що успіх обох процесів залежить від поєднання якісного законотворення, продуманих ініціатив і довіри між державою та ромськими громадами.
"Реальні результати з’являються тоді, коли всі елементи системи працюють комплексно: коли закони виходять за межі паперу і перетворюються на операційні процеси на місцях, доступ до прав для вразливих груп забезпечується ефективно", — зазначає Петро Бурлаченко.
Сучасне становище ромів в Україні демонструє позитивну динаміку. Проте підтримувати темпи подолання дискримінації та забезпечення правової підтримки неможливо без комплексного підходу — оновлення законодавства, підготовки державних служб та правової просвіти. Саме ці заходи здатні не лише підвищити ефективність державних програм, а й зміцнити довіру між ромами та владою, створюючи реальні можливості для дотримання прав і активної участі меншин у житті суспільства, що підтверджує відданість України європейським стандартам прав людини.
