Попри серію дипломатичних контактів між Заходом і Росією, перспектива припинення вогню в Україні залишається примарною. Кремль не демонструє жодних ознак готовності завершувати війну.
До такого висновку приходить директорка Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень Гвендолін Сассе у своїй аналітичній статті для The Guardian.
Париж зібрав 35 держав, але ясності не додав
Нещодавня зустріч у французькій столиці об’єднала 35 країн у форматі "коаліції охочих", яка мала б напрацювати механізми гарантій безпеки для України після можливого припинення вогню. Участь США поруч із європейськими лідерами стала важливим політичним сигналом, однак конкретних рішень не з’явилося.
- Припинення вогню немає - і навіть натяку на початок реальних переговорів.
- Росія паралельно посилює удари по українських містах і енергетичній інфраструктурі, використовуючи холодний сезон як інструмент тиску на цивільних.
Декларація намірів замість плану
Підсумковий документ зустрічі - Паризька декларація - виглядає радше політичним жестом, ніж дорожньою картою. У ній ідеться про:
- можливий моніторинг перемир’я під керівництвом США
- подальшу підтримку ЗСУ
- створення багатонаціональних сил у Європі
- зобов’язання реагувати на порушення перемир’я Росією
Проте механізми реалізації залишаються невизначеними.
Війська Заходу: готовність є, але з умовами
Лондон і Париж підтвердили, що готові розмістити свої контингенти в Україні після встановлення режиму тиші, однак їхня позиція залишається обережною. Обидві країни розглядають таку присутність виключно як інструмент стримування, а не як участь у бойових діях. Водночас ключові параметри майбутньої місії залишаються невизначеними: від критеріїв фіксації порушень до формату реагування на можливі провокації.
Новим фактором стала заява канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який уперше допустив участь німецьких військових, але лише на території сусідніх держав НАТО та за умови схвалення Бундестагу. Це свідчить про те, що навіть найближчі союзники України поки не готові до рішучих кроків без чіткої політичної рамки та гарантій колективної підтримки.
Без США система гарантій не працює
Сассе наголошує, що будь-яка реалістична модель безпеки для України неминуче спирається на американську участь. Європейські країни можуть забезпечити військову присутність і технічну підтримку, Україна - власну обороноздатність, але саме США залишаються ключовим елементом стримування Росії.
Однак нинішня політична динаміка у Вашингтоні робить такі гарантії нестабільними. Адміністрація Дональда Трампа демонструє прагматичний, транзакційний підхід до міжнародних зобов’язань, що ставить під сумнів довгострокову сталість будь-яких домовленостей. Це створює стратегічну невизначеність, яку Кремль, без сумніву, враховує у своїх розрахунках.
Кремль грає на виснаження
За словами Сассе, головна перешкода миру - відсутність політичної волі Москви. Путін переконаний, що час працює на нього, а прямі контакти з Вашингтоном лише підсилюють його впевненість у можливості вигідних для себе домовленостей.
Новий світовий порядок без правил
Автор статті зазначає, що термін "коаліція охочих" нагадує про іракську кампанію США, але водночас відображає нову реальність - епоху ситуативних союзів, які діють поза рамками класичних міжнародних інституцій.
"Те, чи закінчиться війна в Україні і як саме вона закінчиться, стане визначальним для цього нового світового порядку", - резюмував Сассе.
Нагадаємо, коли війська НАТО можуть зайти в Україну: нардеп назвав сценарії, які обговорюють на Заході.
