Останніми роками у політичних та експертних колах точаться розмови щодо ймовірності початку ядерної війни. Через геополітичну напруженість Годинник Судного дня дедалі більше наближається до опівночі. Відтак у багатьох людей виникає питання: "як вижити після ядерного удару?".
Про це йдеться у матеріалі видання УНІАН.
Автори публікації дослідили питання виживання під час ядерного катаклізму. Зокрема, журналісти приділили особливу увагу укриттям. Як зазначається у публікації, насправді бойові частини ядерної зброї відрізняються потужністю. Тож наслідки удару залежать передусім від цього показника. Чим більший заряд, тим масштабнішими будуть руйнування та радіаційне забруднення. Водночас ядерний вибух супроводжується не лише руйнацією, а й потужним тепловим випромінюванням, яке здатне залишати опіки на шкірі на значній відстані від епіцентру.
Також під час вибуху ядерного заряду утворюється грибоподібна хмара, яка містить радіоактивні частинки. З часом вони осідають на землю. Як наслідок, відбувається зараження ґрунту, води та навіть повітря на чималій відстані від місця влучання заряду.
Під час ядерної атаки, зокрема, як укриття можна використати підвали житлових будинків і погреби. Щоправда, ефективним таке сховище буде лише протягом перших хвилин після вибуху. Бетон у підвалах здатний не лише захистити від потужної вибухової хвилі, а й частково поглинути радіоактивне випромінювання у момент вибуху. Водночас підвал або погріб може слугувати захистом лише у разі, якщо він не розташований поблизу епіцентру. До того ж таке укриття не захищає від радіоактивних частинок, якими після вибуху наповнюється повітря. Тому після удару навіть заряду малої потужності (0,1–10 кілотонн) у підвальному приміщенні можна перебувати не більше 30 хвилин. Після цього, за можливості, слід знайти безпечніше сховище. Водночас перехід до нового укриття має займати не більше 5 хвилин.
Існують і спеціальні цивільні бункери. Йдеться про герметичні армовані споруди, облаштовані вентиляційними системами з фільтрами для очищення повітря. Також у таких сховищах передбачені запаси чистої води.
Третім і найбезпечнішим варіантом укриття є військові бункери. Вони здатні витримати навіть ядерний удар, що стався неподалік. Такі споруди також мають захист від електромагнітного імпульсу, тож електроніка, яка перебувала у бункері на момент вибуху, може працювати й після нього. Деякі військові бункери обладнані всім необхідним для тривалого перебування людей.
Слід враховувати, що перебувати у сховищі доведеться щонайменше 14 днів. Саме протягом двох тижнів рівень радіаційного випромінювання суттєво знижується, хоча й залишається небезпечним.
Тому в укритті передусім має бути достатній запас чистої води. Адже без води людина може прожити лише 3–7 днів, тоді як без їжі організм здатний протриматися кілька тижнів.
Через електромагнітний імпульс значна частина електроніки може вийти з ладу. Тож за відсутності механічного годинника відлік часу доведеться вести, орієнтуючись на власні циркадні ритми — організм сам сигналізує, коли настає час відпочинку.
Також через відсутність сонячного світла організму може бракувати вітаміну D. Водночас його можна отримати з окремих продуктів, зокрема з консервованої печінки тріски.
Загалом як рівень забруднення, так і шанси на виживання залежать від віддаленості сховища від епіцентру вибуху. Чим вона більша, тим вищі шанси. Поблизу ж епіцентру найбільша ймовірність вижити — у військовому бункері.
Нагадаємо, людство може очікувати майбутнє, в якому за воду доведеться воювати.
