Верховний суд України поставив крапку у спорі щодо поділу майна подружжя, підтвердивши факт того, що державна реєстрація квартири на одного з партнерів не означає, що вона належить лише йому.
Таке рішення ухвалено під час розгляду касаційної скарги у справі №199/8806/23, пише Судово-юридична газета.
Суд касаційної інстанції залишив у силі постанову апеляційного суду, який визнав спірну квартиру спільною сумісною власністю та поділив її між чоловіком і дружиною порівну. Вирішальним доказом стала письмова згода дружини на укладення договору купівлі-продажу, де прямо зазначалося, що житло купується за спільні кошти та в інтересах сім’ї.
Як виник спір
Подружжя, яке перебуває у шлюбі з 2010 року, протягом спільного життя придбало автомобіль Opel Vectra та квартиру площею 39,5 м² у Дніпрі. У 2020 році житло було оформлене на чоловіка. Після погіршення стосунків сторони не змогли домовитися про добровільний поділ майна. У матеріалах справи зазначено, що чоловік категорично заперечував проти розподілу квартири.
У 2023 році дружина подала позов, вимагаючи визнати і автомобіль, і квартиру спільною власністю. Суд першої інстанції погодився лише щодо авто, а житло визнав особистою власністю чоловіка, посилаючись на те, що воно нібито придбане за його особисті кошти.
Жінка оскаржила це рішення, і Дніпровський апеляційний суд у травні 2025 року став на її бік, визначивши за нею право на половину квартири - 19 м². Судді наголосили, що презумпція спільності майна подружжя не була спростована, а письмова згода дружини підтверджує спільний характер коштів.
Що вирішив Верховний суд
Розглянувши касаційну скаргу чоловіка, Верховний суд не знайшов підстав для її задоволення. Судді підкреслили кілька ключових правових позицій:
- Майно, набуте у шлюбі, вважається спільним, незалежно від того, на кого воно зареєстроване.
- Факт реєстрації не визначає правовий режим майна - він не може автоматично робити квартиру особистою власністю одного з подружжя.
- Письмова згода другого з подружжя на укладення договору, де зазначено спільність коштів, є прямим підтвердженням того, що майно набувалося для сім’ї.
- Суд не має права ігнорувати волевиявлення подружжя, якщо вони самі визначили майно як спільне.
- Касаційна інстанція не переоцінює докази, а доводи позивача фактично зводилися саме до цього.
У підсумку Верховний суд підтвердив, що вирішальним є не те, на кого записана нерухомість, а те, за які кошти вона придбана та яку волю сторони висловили під час укладення договору. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Нагадаємо, українцям заборонили передавати деяку спадщину: що не зможуть унаслідувати рідні.
