Згідно з даними IT Ukraine Association, експорт ІТ-послуг України у 2021 році досяг $6,8 млрд, а число SE перевищила триста тисяч. Водночас, за версією Coursera Global Skills Report 2021, Україна у 2021 році увійшла до топ-10 світових лідерів за технологічними навичками, зокрема з програмування та аналізу даних, випередивши багато країн Європи й Азії.
Простими словами, цифрова стійкість та вміння розробляти власні технологічні екосистеми знову в авангарді. А люди, здатні “бачити” й створювати кінцевий результат у цьому напрямі, — трендсетери.
Наш співрозмовник – технічний лідер міжнародних проєктів, архітектор програмних рішень Дмитро Румянцев. Його професіоналізм підкреслює не лише понад 25-річний досвід роботи в ІТ, а й солідне портфоліо, у якому зібрано чимало мастодонтів, таких як Luxoft, MarketSight, Stampli, ABBYY Language Services, Lucky.net, System Integration, Києво-Могилянська бізнес-школа, найбільша українська група гірничо-металургійних компаній.
За майже три десятиліття Дмитро Румянцев пройшов шлях від ентузіаста до фахівця, який розробляє цифрові рішення для міжнародних корпорацій: створене ним програмне забезпечення допомагає банкам і промисловим компаніям у всьому світі працювати стабільніше та ефективніше.
— Дмитре, сьогодні ІТ-інфраструктура — це не просто технічна основа, а стратегічна необхідність для виживання та зростання бізнесу. Чому так склалося?
— Це абсолютно закономірний процес, на мою думку. За останні 10–15 років компанії пройшли шлях від сприйняття та використання ІТ як інструмента підтримки до усвідомлення, що саме інфраструктура визначає стійкість і конкурентоспроможність у будь-якому сегменті бізнесу. Коли фінанси, логістика, безпека, комунікації зав’язані на «цифрі», будь-яка слабка ІТ-точка стає вразливістю для всіх.
Крім того, у сучасному світі швидкість змін колосальна. Якщо раніше стратегію розраховували на роки, то тепер компанії адаптуються за тижні. Розвинена інфраструктура дає їм цю гнучкість: можливість швидко й безболісно масштабуватися, спокійно реагувати на нові ризики, підтримуючи безперервність операцій за будь-яких умов. Саме тому ІТ більше не додаткова функція, а серце бізнесу, від якого залежить, чи виживе компанія.
— У вашій професійній кар’єрі багато «вперше»: перша в Україні пошукова система, перша інфраструктура дистанційного навчання. Що вами керує, коли ви беретеся за такі проєкти?
— Мій головний «вічний двигун» — це цікавість і бажання зробити те, чого ще ніхто не робив. Коли я розробляв першу в Україні пошукову систему й запустив першу платформу для дистанційного навчання, у мене не було під рукою готових методичок.
Я рухався інтуїтивно, на стику можливостей тодішніх технологій, логіки та запитів суспільства. Але саме це відчуття першого кроку мене й надихало. І, між іншим, надихає досі (усміхається).
— Ви створили платформу дистанційного навчання, що стала першою в Україні масштабною цифровою освітньою ініціативою в корпоративному та державному секторах і запровадила культуру дистанційної освіти в країні. Чи входить цей проєкт до переліку ваших особливо важливих технологічних внесків?
— Безумовно. Ця платформа буквально стала «першовідкривачем» сфери дистанційної освіти в Україні. Але найважливіший фактор полягає в тому, що завдяки їй тисячі фахівців отримали доступ до актуальних знань, що допомогло їм не лише професійно зростати, а й упроваджувати цифрові інструменти у своїх компаніях. Згодом це програмне забезпечення стало основою цифрової трансформації всього фінансового сектору України, впровадження платіжних систем і підвищення загальної фінансової грамотності на національному рівні. А для мене особисто це яскраве підтвердження того, що справжні інновації — це люди, які за допомогою технологій змінюють правила гри.
— Ви співпрацюєте з корпораціями-гігантами в Україні та за кордоном: створюєте для них софт, який стає галузевим стандартом. Чи є різниця між українськими та західними підходами до ІТ?
— За кордоном більше уваги приділяють процесам та документації, в Україні дуже сильна інженерна винахідливість. Українські айтішники вміють досягати результату в умовах обмежених ресурсів — у цьому наша сила. Коли я працюю з американськими або європейськими командами, поєдную обидва підходи: системність і гнучкість, дисципліну та креативність.
— Ваша робота в відомому гірничо-металургійному холдингу призвела до численних технологічних проривів, суттєво покращивши їхні бізнес-процеси за допомогою розробки централізованої системи моніторингу. Чим саме вам запам’ятався цей проєкт?
— Це був один із найбільш масштабних і відповідальних проєктів у моїй кар’єрі. Холдинг, про який ви питаєте, — найбільша промислова група України з десятками підприємств у різних країнах та десятками тисяч співробітників. До 2019 року компанія використовувала низку інструментів для контролю окремих контурів — сервери, мережі, додатки, хмарні сервіси. Але бракувало єдиного управлінського пульта, який показував би цілісну картину стану та дозволяв швидко знаходити корінь проблем. Мінімальний технічний збій у такому фокусі коштував власнику тисячі доларів.
Моє завдання полягало в тому, щоб спроєктувати та розгорнути централізовану систему моніторингу, яка агрегувала дані з різнорідних джерел, візуалізувала їх у зрозумілій управлінській моделі та підтримувала проактивну реакцію на інциденти.
У результаті вийшла унікальна карта, де на шарі географії відображалися реальні об’єкти інфраструктури та канали зв’язку. Колірна індикація показувала стан SLA та динаміку метрик. Клік по вузлу відкривав контекст: останні події, пов’язаний сервіс, поточні роботи, коментарі змін. Для мережевих інженерів і чергових це стало своєрідною «панеллю пілота». Крім того, було видно, як проблема впливає на бізнес-сервіси: наприклад, затримки в каналі між певними майданчиками могли пояснити падіння часу відгуку в ERP або затримку у файловому обміні між заводами.
— Ви реалізували проєкт, який уперше об’єднав десятки різнорідних джерел даних , від мережевого моніторингу до бізнес-додатків , в єдину систему спостереження. Як вам вдалося подолати цю різнорідність?
— Ми почали з налаштування конекторів до існуючих систем і створили спільний словник подій. Всі дані нормалізуються та класифікуються так, щоб правила кореляції могли зіставляти однакові явища в різних сегментах. Наприклад, падіння доступності додатку та деградація мережі тепер аналізуються разом — це допомагає розуміти причинно-наслідкові зв’язки та не дублювати алерти.
— Тобто по суті ви побудували інтеграційну платформу, яка стала центром спостереження для всього холдингу?
— Саме так. Це вже не просто моніторинг, а управлінська система. Тепер IT-департамент бачить картину повністю: від «заліза» та каналів до бізнес-сервісів. Завдяки цьому підвищилася надійність, прискорилася реакція на інциденти, зменшилося навантаження на чергових і скоротилася кількість помилкових тривог. Ми перевели контроль за інфраструктурою з «постфактум-режиму» у проактивний, тобто система попереджає збої до того, як вони стануть проблемою.
— Часто в подібних проєктах технологію ставлять на перше місце, але у вас, здається, акцент був на управлінській цінності. Як би ви сформулювали головний результат?
— Від фрагментів до цілісності. Ми зібрали розрізнену телеметрію, пов’язали її з логікою бізнесу та зробили моніторинг інструментом прийняття рішень, а не просто технічним звітом.
— Наскільки відомо, однією зі складностей стало не програмування, а налагодження спільної термінології між командами. Чому саме це виявилося критичним?
— Поки в різних підрозділах немає згоди щодо базових визначень того, що вважати «інцидентом», «деградацією» або «відновленням», алгоритми сперечатимуться з людьми. Ми зафіксували понятийні моделі та ролі у процесах, і після цього швидкість впровадження зросла в рази. Це той випадок, коли лінгвістика стала не менш важливою, ніж код.
— І все ж будь-яка цифрова система — це передусім люди. Як змінилася корпоративна культура після впровадження вашого рішення?
— Ми не просто впровадили інструмент — ми створили спільну операційну культуру. Коли інженери, менеджери та аналітики говорять однією мовою та бачать загальну картину, зростає довіра та ефективність. Цей проєкт став каталізатором зрілості всієї організації: ми навчились працювати не тільки швидше, а й усвідомлено.
— Чи можна сказати, що цей проєкт став своєрідною школою цифрової наступності — коли нове не витісняє старе, а допомагає йому розвиватися?
— Абсолютно. У корпоративній інфраструктурі неможливо просто «замінити все». Потрібно будувати мости між поколіннями систем, підвищувати рівень зрілості крок за кроком. Ми довели, що візуалізація — це не прикраса, а мова управління. Саме вона робить складне прозорим, а управління — усвідомленим.
— Дмитро, у ваших проєктах часто звучить ідея системного підходу — ви розглядаєте інфраструктуру не як набір технологій, а як живий організм. Що це значить для вас?
— Коли працюєш в IT, легко застрягти на деталях — у коді, інтерфейсах, графіках. Справжній професіонал має бачити ціль: як усе це впливає на компанію та її стійкість. Системний підхід — це коли лікуєш не симптоми, а знаходиш корінь проблеми. Для бізнесу це критично: усуваєш першопричину — і вся система стає надійнішою.
— Можна сказати, що цей проєкт став для вас переходом від інженерних рішень до створення стійкості цілого бізнесу?
— Безумовно. Я відчув, що створюю не просто технічне рішення, а механізм саморегуляції для величезної організації — її нервову систему. Вона допомагає своєчасно реагувати на загрози, запобігати збоям. Коли бачиш, що твоя робота реально захищає бізнес і людей — це, мабуть, найсильніша мотивація.
— На багатьох проєктах ви поєднуєте ролі архітектора, інженера та керівника. Що для вас важливіше — код чи команда?
— Команда. Навіть найкращий інженер без неї не досягне значного результату. Важливо бачити потенціал людей, давати їм простір для зростання та довіри. Складні системи будуються не тільки з коду, а й з взаєморозуміння.
— Ваші колеги відзначають, що ви вмієте поєднувати технічну глибину та управлінську ясність. Як вам це вдається?
— Я намагаюся, щоб команда розуміла не тільки «що робимо», а й «навіщо». Це дає впевненість у кожному рішенні. Плюс — культура якості: автоматизація заради сенсу, а не моди. Ми усуваємо рутину, щоб зосередитися на цінності, а не на ручній перевірці релізів.
— Вас часто запрошують у проєкти, де потрібно об’єднати старі платформи, нові хмари та різні команди. Як ви заслужили довіру великих індустріальних клієнтів?
— Репутацією людини, яка не шукає легких рішень і доводить розпочате до кінця. Я вмію поєднувати несумісне — технології різних поколінь, корпоративні культури, підходи до управління. І головне — не ламати те, що працює, а вибудовувати еволюцію, а не революцію.
— Який принцип визначає ваш професійний стиль?
— Бути чесним із собою і не підмінювати сенс ефектом. У будь-якій системі важливо розуміти, навіщо ти це робиш. Якщо є сенс, є довіра і дисципліна — результат неминучий.
