4 листопада за новим календарем (у старому календарі це 17 листопада) православна церква вшановує пам’ять святителя Павла Тобольського - видатного українського проповідника, богослова та просвітителя XVIII століття, який залишив глибокий слід в історії духовного життя як України, так і Сибіру.
Що відомо про життя Павла Тобольського
Павло Тобольський, у миру Петро Конюшкевич, народився в Самборі на Львівщині. Освіту він здобув у Києво-Могилянській академії, після чого прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі.
Проповідницький талант і богословська ерудиція Павла швидко привернули увагу церковних діячів. Так, у 1741 році його запросили до Москви, де він став проповідником, а згодом - архімандритом Юр’ївського монастиря в Новгородській єпархії. Через 14 років активного служіння його призначили митрополитом Тобольським і Сибірським. Саме там він проявив себе як справжній просвітитель: відкрив семінарію, запросив викладачів з Києва, підтримував освіту, допомагав знедоленим і сприяв будівництву близько двадцяти храмів.
Його називали "світлом Тобольська" за глибоку віру, доброту й активну просвітницьку діяльність. Святитель Павло проповідував українською мовою, підтримував розвиток освіти, допомагав бідним, запрошував викладачів із Києва до Тобольської духовної семінарії. За час свого служіння він ініціював будівництво близько 20 храмів.
Святитель відкрито виступав проти втручання влади у справи церкви, через що зазнав переслідувань. Відмовившись переїхати до Петербурга, він залишив посаду та повернувся до Києво-Печерської лаври, де й завершив земний шлях.
Святитель Павло помер 4 листопада й похований під Великою лаврською церквою.
У 1999 році Священний Синод Української православної церкви зарахував його до лику святих.
Кого ще вшановує церква 4 листопада
Цього ж дня церква згадує мучеників Никандра та Єрмея - воїнів III століття, які загинули за віру в Христа. Вони відмовилися приносити жертви язичницьким богам, за що були страчені. Їхня відвага та незламність стали прикладом істинної віри для багатьох поколінь християн.
А ще 4 листопада церква вшановує преподобного Йоаникія Великого - одного з найшанованіших подвижників Візантії IX століття. Він понад 50 років провів у суворому пості й молитві, жив у самоті на горі Олімп у Віфінії та прославився даром чудотворення. Йоаникій відомий своєю глибокою вірою, смиренням і любов’ю до ближніх, а також захистом православ’я під час іконоборчих суперечок.
Крім того, 4 листопада церква вшановує:
- освячення собору Святої Софії в Києві;
- преподобного Меркурія, постника Києво-Печерського.
Традиції та звичаї цього дня
У народі 4 листопада називають днем Веремія або Яремою - “сиди вдома”. Здавна вважалося, що цього дня по землі ходить нечиста сила, тож час є небезпечним. Щоб уберегти оселю від злих духів, на підвіконня клали грона горобини - потужний оберіг, а над дверима та вікнами малювали хрести.
За народними прикметами, цього дня краще не виходити без нагальної потреби та не починати нових справ. Натомість можна прибирати в домі, займатися рукоділлям чи дрібним ремонтом. Яремин день вважають часом домашнього спокою і єдності, коли вся родина має бути разом під одним дахом.
Церква ж закликає цього дня до доброчинності - допомоги нужденним, примирення з близькими та щирої домашньої молитви, особливо для тих, хто не може відвідати богослужіння. У цей день віряни звертаються до святителя Павла з молитвами про мудрість, духовну силу, витримку та просвітлення. Також у храмах відбуваються поминальні молитви за мучеників, які постраждали за віру.
Що не можна робити 4 листопада:
сваритися, заздрити, пліткувати;
відмовляти у допомозі нужденним;
починати нові справи чи вирушати у далеку дорогу;
проводити сватання, переговори чи приймати гостей;
заводити нові знайомства.
Народні прикмети дня:
якщо птахи зранку неспокійні — ввечері буде дощ або сніг;
туман зранку — попереду кілька теплих днів;
ясна погода — очікується похолодання.
