Рівно місяць тому світу стало відомо про новітню розробку українського ОПК — далекобійну ракету Фламінго. Тоді вона була представлена як абсолютно нове слово в українському військовому ракетобудуванні. Проте під цим малося на увазі, що вже були виготовлені і навіть успішно пройшли бойові випробування поодинокі експериментальні зразки. І лише через кілька днів повідомили, що виробник має намір значно масштабувати виробництво вже до кінця поточного року.
Видання Today.ua зібрало факти, які можуть свідчити як про життєздатність цих планів, так і про їх нереальність.
Що являє собою ракета Фламінго?
Це — нове слово не лише в українському військовому ракетобудуванні, а й у світовому. На користь такої новизни говорять заявлені технічні характеристики Фламінго:
- розрахункова дальність польоту ракети - 3000 км;
- висота польоту — до 5 кілометрів;
- максимальний час польоту — 4 години;
- максимальна швидкість — 950 км/год, крейсерська швидкість — 859–900 км/год;
- маса бойової частини - 1150 кг;
- розмах крил – 6 метрів;
- час підготовки до запуску - 20-40 хвилин.
Навігація ракети здійснюється за допомогою базової інерціальної або супутникової навігації без наземних поправок, що робить її майже невразливою для систем РЕБ противника. При цьому на підльоті до цілі за допомогою датчиків можна скоригувати її траєкторію таким чином, щоби підвищити точність влучання. Це забезпечує Фламінго радіус влучання близько 14 метрів.
Більшість цих характеристик роблять українську розробку, що випускається вітчизняним підприємством Fire Point, набагато ефективнішою, ніж відомі закордонні аналоги. Так, порівняльні характеристики Фламінго з американськими Томагавками та англо-французькими Storm Shadov – явно не на користь "іноземців". Українська ракета і летить набагато далі, і бойовий заряд несе більший, і за швидкістю їм майже не поступається. При цьому єдина характеристика, яка поки що не на її користь — час підготовки до пуску. У Фламінго він приблизно утричі більший.
Завдяки своїм бойовим характеристикам, які без перебільшення можна назвати унікальними, Фламінго може завдавати ударів у глибокому тилу ворога, за Уральським хребтом, уражаючи цілі, які ще вчора вважалися недосяжними для українських військових.
Причому мова йде не лише про наземні об’єкти, але й підземні ангари та бункери, оскільки завдяки своєму загостреному носу, величезній масі і колосальному заряду ракета зможе руйнувати добре укріплені об’єкти противника на великій глибині.
Тобто, Україна отримала без'ядерний військовий виріб, який можна за ефективністю порівняти з тактичною ядерною зброєю. При цьому всі заявлені характеристики ракети, як стверджує українське керівництво, були підтверджені бойовими випробуваннями.
При цьому, як заявила керівник виробництва компанії Fire Point Ірина Терех, завдяки розробленим вітчизняним технологіям собівартість виробництва таких ракет виходить значно нижчою, ніж у закордонних аналогів.
"Здешевленню сприяє власна технологія композитного виготовлення крил, яка скорочує цикл виробництва з семи днів до двох годин. Це дозволяє зменшити собівартість без втрати ефективності", - заявила керівниця.
До того ж, судячи з детальних знімків ракети, дуже ймовірно, що там використовують турбовентиляторний двигун, який іще за радянських часів був розроблений українськими конструкторами для навчально-тренувального літака L-39 Альбатрос. Це було б цілком логічно, оскільки Україна досі має технологію виготовлення такого двигуна, а потужності вітчизняного підприємства Мотор Січ дозволяють швидко розгорнути його серійне виробництво.
Таким чином, маючи в арсеналі таку грізну зброю, Україна може змінити, принаймні, співвідношення сил на фронті, а якщо вийде, то й хід війни. Принаймні, на майбутніх мирних переговорах з Путіним (а вони рано чи пізно відбудуться) Зеленському буде що пред'явити кремлівському диктатору, який в кожному рукаві тримає по ядерній боєголовці. Крім того, є важливий політичний момент, який не можна не враховувати.
Наявність власної далекобійної ракети повністю розв’язує Україні руки
Адже досі вони були переважно зв'язані. Захід, маючи в арсеналі подібну зброю, тривалий час взагалі не давав її Україні. А згодом, коли Україні все ж вдалося переконати західних партнерів у тому, що такі ракети життєво важливі для протистояння озброєному до зубів агресору і здобути таку зброю, почалися обмеження: за кількістю поставок, за дозволеною дальністю ударів і за цілями, які можна атакувати.
Тепер же, маючи власний аналогічний виріб, Україна може атакувати що завгодно на території Росії і коли завгодно. І тепер єдиною перепоною на шляху використання такої зброї може стати лише її обмежена кількість. Тому зараз перед українськими виробниками стоїть головне завдання — якнайшвидше масштабувати виробництво та перейти до серійного виготовлення Фламінго.
Місяць тому, коли ракету вперше показали світу, підприємство Fire Point випускало по одній такій ракеті на день. Це добре, але цього замало. Адже за об'єктивними підрахунками самих творців ракети, близько 80% випущених Фламінго не долетять до цілей. Усе ж противник має потужну систему ППО і нехтувати цим не можна. Проте, якщо з тисячі випущених ракет 200 зможуть уразити ціль, то можна говорити про зміну стратегії у цій війні. Питання в тому — чи буде ця тисяча?
Вже до кінця року Україна має намір випускати по 7 Фламінго на день
За словами Ірини Терех, за серпень було вироблено 30 таких ракет. А вже зараз, у вересні, їм вдасться випустити 50 Фламінго. Але цього мало. Тому вже до кінця поточного року підприємство планує випускати по 7 таких ракет на день. Це дасть близько 200 ракет на місяць. А отже, умовно кажучи, щомісяця на всій території Росії можуть бути уражені близько 40 важливих оборонних цілей.
"До грудня у нас їх буде більше. А до кінця грудня або в січні-лютому має розпочатися серійне виробництво", - заявив президент України Володимир Зеленський.
Що може завадити цим планам?
Насправді може завадити дуже багато чого. В першу чергу, ситуація з безпекою. Адже Україна — воююча країна. І ворог не дрімає. У нього теж працює розвідка та функціонує агентурна мережа. Тому може статися що завгодно: від прямого влучання ракети у виробничий об'єкт до диверсій на підприємстві. Можуть також знищити готові або майже готові вироби на етапі їхнього транспортування. Недарма ж російські військові зараз активно взялися за руйнування залізничної інфраструктури в Україні.
Тому не можна не думати про те, що в будь-який момент може "прилетіти": по виробничих потужностях, по складах, по логістиці. У контексті цих небезпек цілком обґрунтована логіка українського керівництва — перенести хоча би частину виробничого процесу туди, де безпечно — за кордон. Перший крок до цього вже зроблено.
У Данії вже створено дочірнє підприємство Fire Point, яке займеться виробництвом твердого палива для Фламінго, а з часом, можливо, і для інших ракет — як українських, так і закордонних. Причому данці явно надихнулися швидкістю, з якою зараз впроваджує всі нововведення український ОПК, та обіцяють запустити виробництво вже з 1 грудня 2025 року.
Ймовірно, це лише початок процесу переносу виробничих потужностей українського ОПК за кордон — на територію країн НАТО. Крім уже очевидних переваг, це також дасть Україні в подальшому потужну інтеграцію вітчизняної оборонної промисловості з промисловістю країн Альянсу. А така інтеграція, в якій залучені гроші, причому дуже великі гроші, працює набагато ефективніше та надійніше, ніж різного роду меморандуми, договори та декларації про наміри, які часом не варті навіть паперу, на якому вони складені.
