Після зустрічі з Трампом на Алясці та візиту Путіна до Китаю у Кремлі панує ейфорія. Судячи з посилення войовничої риторики, влада країни-агресора увійшла в раж. У Москві впевнені, що рано чи пізно Україна капітулює, тому треба під будь-якими приводами уникати переговорів про перемир'я та йти на загострення, причому не лише з Києвом.
Про підсумки весняно-літньої кампанії росіян та ще про багато чого іншого - в ексклюзивному для today.ua інтерв'ю з відомим військовим аналітиком Ігалем Левіним. Він офіцер запасу Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ), учасник другої Ліванської війни (бої між Ізраїлем та шиїтським угрупуванням «Хезболла» в липні—серпні 2006 року) та ізраїльської військової операції «Литий свинець» (знищення в Газі військової інфраструктури руху ХАМАС у грудні 2008 року - січні 2009-го). З 2016 року Левін допомагає нашим військовим грамотно протистояти ворогові, а його аналітичні статті можна сміливо розбирати на цитати.
Ось фрагмент з його тексту на Facebook у День незалежності: "Україна, яка бореться, — це втілення завіту про тих, хто чинив опір, коли всі здавались, про тих, хто відмовлявся, коли всі приймали, про тих, хто залишався вірним, коли всі зраджували. Пам'ятайте, що в цьому світі багато хто хотів би бачити, як ви падете. Позбавте їх такого задоволення".
І зовсім недавно: "Усі ми маємо щодня питати себе ввечері перед сном: що я сьогодні зробив для того, щоб росіянам було погано, що я зробив, щоб вони вили та скиглили?".
"У росіян взагалі все йде не за планом - який період не візьмете"
- Ігаль, те, що відбувається останнім часом, вже назвали постпекінською ескалацією. У ніч проти 10 вересня під час чергової масованої атаки на Україну трапилася безпрецедентна історія – за різними даними від 19 до 23 російських БПЛА перелетіли на територію Польщі, причому забралися дуже далеко. Польські військові підіймали в повітря літаки F-16 разом із бортами союзних сил НАТО, включаючи голландські F-35 та італійські AWACS, влада закрила кілька аеропортів через «незаплановану військову активність, пов'язану із забезпеченням державної безпеки». Вперше з початку російсько-української війни було обстріляно повітряний простір члена Альянсу. І це не були дрони, які «заблукали», а переліт по запрограмованому маршруту.
- Звісно, це була абсолютно цілеспрямована атака.
- Напевно, її узгодили з Путіним.
- Те, що він був у курсі, - поза всяким сумнівом.
- Реакція світу на інцидент була передбачуваною – багато слів про неприпустимість подібного та про глибоке занепокоєння. «Ми побачили всю уявну «силу» НАТО», - уїдливо прокоментували нову реальність російські пропагандисти. У Кремлі зараз радісно потирають руки, адже пробна куля виявилася вдалою. І стовідсотково пишуть накази про підготовку більш масштабних атак такого роду.
- Це була перевірка на міцність НАТО та Польщі. Оскільки ми бачимо, що особливо серйозної реакції вона не викликала, Кремль, безумовно, продовжить такі атаки.
- Настав новий етап війни?
- Чи можна назвати це якимсь новим етапом? Для України ні, але глобально, у плані протистояння тієї ж Європи та Росії, - так.
– Зрозуміло, що зарано робити висновки про результати літнього наступу росіян, оскільки ще є час до осіннього бездоріжжя. Дасть Бог, нічого радикального на фронті не станеться.
Однак західні ЗМІ вже виходять із заголовками на кшталт «російська армія провалила весняно-літню кампанію 2025 року». Там пишуть, що більшість ключових амбітних завдань, поставлених Кремлем на період із квітня по серпень, не було досягнуто, що росіяни не змогли розвинути успіх у Донецькій області, не кажучи вже про Херсонську та Запорізьку, де лінія фронту залишилася стабільною. Вони лише нещодавно вийшли до Покровська та Куп'янська, не створили буферну зону на Сумщині, на північному напрямку план створення «поясу безпеки» також зазнав краху.
За даними військового оглядача Bild Юліана Рьопке, за літо росіяни захопили лише 0,3% території України – 1800 квадратних кілометрів, і це переважно поля, лісосмуги, невеликі села та населені пункти, які не мають стратегічного значення. Хоча ворог мав певні тактичні успіхи на окремих ділянках фронту, його надії на прорив української оборони виявилися марними. Ба більше, наші воїни на деяких напрямках перехоплюють ініціативу та проводять контрнаступні операції локального характеру. Якщо брати загальну картину, що показав цей період у нас та у них?
– Це дуже об'ємне питання. Можна нескінченно довго розмірковувати про те, що Україні не вистачає на фронті солдатів, і що Росія продовжує тиснути, безжально вбиваючи тисячі своїх вояків. Про цю тенденцію сказано багато. Не хочеться повторюватись. Вона зберігається, проте з'явилося одне «але». Влітку Росія майже не використовувала бронетехніку. Вона її накопичувала. І зараз ми бачимо, як у них активізувалися штурми вже із її застосуванням. Це та різниця, яку ми відзначаємо, якщо порівнювати бойові зіткнення влітку та на початку осені.
- Росія кілька разів змінювала терміни захоплення усієї Донецької області. Після відходу з Київщини, Харківщини та Чернігівщини у Кремлі заявляли, що головна мета – вихід на адмінкордон Донеччини до кінця літа 2022 року. Потім були нові дедлайни – до Нового року, до весни 2023-го, до кінця 2023-го, до виборів президента у березні 2024 року. Зараз заяви розмитіші: говорять про «поступове звільнення Донбасу», уникаючи конкретних дат, хоча, за словами Зеленського, Путін пообіцяв американцям, що все відбудеться до кінця поточного року. Фактично понад 40% Донецької області залишається під контролем України. Хоча ситуація дуже складна і росіяни просуваються, все одно так звана СВО йде зовсім не за планом.
- У них все пішло не так, як вони планували, ще навесні 2022 року. У росіян взагалі все йде не за планом - який період не візьмете. Тому що вони скрізь зустрічають гідну відсіч.
- Маючи чисельну перевагу, вони не можуть її реалізувати навіть тому, що сучасна війна – це війна технологій. Хто лідирує у технологічних перегонах - ми чи росіяни?
- Дивлячись у яких аспектах. Україна випереджає Росію у певних дронових технологіях. З іншого боку, у росіян виходить масштабувати якісь рішення, що Україні не вдається. Це різні якості, я б їх не порівнював.
Україна може, наприклад, створити дуже непогані дрони, які здатні летіти на велику відстань і там вразити якусь конкретну вежу НПЗ. Це не щось ординарне. Складно зробити дрон, який пролетить тисячу кілометрів і точно влучить у ціль.
З іншого боку, у Росії виходить, наприклад, організувати справді масове виробництво тих самих шахедів. Вони регулярно використовують сотні дронів. Вже була атака з 805 БПЛА. Налагодити серійне виробництво чогось - непросте завдання. Тобто ми бачимо, що у різних площинах у нас і у них є свої плюси та мінуси.
- А час зараз на чиєму боці?
- Росіяни впевнені, що на їхньому. Принаймні, напевно, так думає Путін, інакше він зупинив би цю бійню.
Оптимісти, які підтримують Україну, вважають, що, якщо Захід, насамперед мається на увазі Європа, не припинить підтримку України фінансами та ресурсами, а навпаки її збільшуватиме, то час на боці України. Оскільки Європа незрівнянно багатша за Росію. Росія ніколи не зможе її переплюнути у цьому плані.
"З війни складно вийти"
– Не досягнуто ще однієї мети літнього наступу росіян – увійти в зиму не в польових умовах, а «пересидіти» холоди у вуличних боях у Покровську, Костянтинівці, Сіверську, Куп'янську та Боровій. Росія готується до осіннього наступу, про що свідчить масштабне перегрупування сил на фронті. Очікується, що нові підрозділи відправлять на нові штурми. Чого очікувати найближчим часом?
- Війна продовжуватиметься, як тривала весь цей час до цього.
- 12-16 вересня відбудуться масштабні російсько-білоруські військові навчання «Захід-2025». Всі у напрузі, оскільки буде велике скупчення сил на кордоні з Європою. Які варіанти розвитку подій можуть бути? Найгірший сценарій?
- Тяжко сказати. Найгірший варіант – ядерна війна. Гірше не вигадаєш.
А з найближчого - що росіяни під час навчань підуть на таку провокацію, як заняття якогось села, яке знаходиться буквально на кордоні, і офіційно нахабно заявлять, що вони заблукали. І Захід не відреагує жорстко, а розпочне дискусії. Це буде дуже погано.
- Військовий експерт Сергій Грабський сказав: "Росіяни можуть воювати тільки людьми, а техніки як не було, так і немає". У найближчій перспективі з особовим складом у противника проблем не буде. А от з бронетехнікою, насамперед із танками, там справді складнощі. Російська військова промисловість виявилася нездатною збільшити її випуск у рази.
- Так, у них є просадка стосовно техніки, оскільки вони за ці роки спалили тисячі одиниць. Там виробляють якусь кількість танків на рік. Але якщо ці танки ми не бачимо на фронті, вони ж кудись ідуть. Отже, не потрібно заперечувати сценарій, що вони можуть накопичувати цю техніку для війни, наприклад, з країнами Балтії та Фінляндією. Якщо не війни, то якихось обмежених дій у тому чи іншому масштабі.
- Заступник голови російської Ради безпеки Медведєв у статті для ТАРС про Фінляндію використовував лексику та наративи, які Кремль озвучував для вторгнення в Україну. Він погрожував, що головне для влади Фінляндії – не забувати, що протистояння з Росією «може призвести до краху фінської державності вже назавжди». Ми чудово розуміємо, що Медведєв озвучує тексти, які йому дають у Кремлі. Проте там просто так нічого не роблять. Росія ж відтворила у 2024 році Ленінградський військовий округ. Тобто там серйозно розглядають сценарії нападу на північноєвропейські країни.
– Це цікава тема. Нікому не зрозуміло, чому вони різко з'їлися на фінів. Не хочеться гадати. Але те, що вони займаються військовим будівництвом у Ленінградському окрузі, який ви згадали, – це факт. Це бачать і розуміють і у Фінляндії, і в НАТО.
- Що зараз відбувається у російському генералітеті? Все частіше пишуть, що вже кілька місяців хитається крісло під начальником їхнього генерального штабу Герасимовим, який обіймає цю посаду з 2012 року, що їм дуже незадоволений Путін, що на місце Герасимова мітить командувач Сухопутних військ Мордвічов. Там суцільні інтриги за доступ до тіла фюрера.
– Останнім часом не стежив за цим. А інтриги завжди там були.
- Російські ЗМІ пишуть, що «у Росії попереду дві СВО – нинішня, в Україні, і, схоже, в Азербайджані». Чи дійде до «захисту» російськомовних жителів Азербайджану?
– Треба розуміти дуже просту річ – Путін воює настільки, наскільки в нього є на це ресурси. Якби мав можливість послати на голови мешканців України не вісімсот дронів, а дві тисячі, він би послав. Якби було сьогодні ще одне велике угруповання військ та можливість провести спецоперацію в Азербайджані – провів би. Потрібно розуміти, що зараз в Україні Росія залучає фактично максимум своїх сил. А загальної мобілізації вони не хочуть та намагаються її уникнути. Це говорить про те, що, якщо ви бачите, що десь росіяни не діють, то це не тому, що вони хороші й добрі, що прийняте якесь мудре рішення або тому, що вони вважають, що мир кращий за війну, а тому, що у них просто немає на це сил.
- Наскільки виснажена зараз російська армія?
– Щоб проаналізувати її стан, потрібна серйозна інформація. Я не маю того обсягу даних, щоб говорити на цю тему. Це не таке просте питання.
- Під час параду в Пекіні Сі Цзіньпін, Кім Чен Ин та Путін продемонстрували світу свою солідарність та єдність. Таким чином, було де-факто оформлено їх протистояння Сполученим Штатам і всьому західному світу. У Китаю своя гра, йому потрібна слабка Росія, Північна Корея залежить від Китаю. Напевно, ця трійця говорила і про військове співробітництво. Як може розвиватися ситуація у цьому сегменті?
- Відносини між Росією та Китаєм – це не стосунки рівних партнерів. Щодо військового співробітництва, Китай офіційно не допомагає Росії. Але ж ми знаємо, що це не так. Давати зброю не можна, Китай не хоче репутаційно підставляти себе. Тому допомагає обходити санкції, допомагає ресурсами, верстатами та обладнанням. Позиція Китаю – ми даємо вам вудку.
Щодо Північної Кореї, її стабільність як держави дуже важлива для Китаю. Потрібно розуміти, що солдати Північної Кореї поїхали на російсько-українську війну не без того, що Сі про це знав, м'яко кажучи.
- Наша головна проблема – катастрофічна нестача людей на фронті. Сили оборони потребують серйозного поповнення. Навряд чи ця ситуація покращуватиметься. Що далі?
- Далі буде гірше.
- До якого ступеня?
– Не знаю. Будь-яка війна йде по наростаючій і згодом набуває страшнішої форми. Тому всі розумні люди намагаються війни закінчувати швидше. Зверніть увагу, Ізраїль та Іран воювали дванадцять днів, потім розбіглися. Ізраїль сказав: «Все, досить», та й Іран особливо не поспішав бити по Ізраїлю у відповідь. ЦАХАЛ завжди проводить швидкі операції. Тому світові лідери в жаху від Путіна. Вони не розуміють, чому він не хоче припинити цю бійню, адже Путін насамперед штовхає свою державу в прірву. На Заході вважають, що він поводиться дуже нелогічно.
Нині ніхто не воює довго. Бо з війни важко вийти. Чим довше вона триває, тим стає тільки гірше.
- Останнім часом багато говорять про те, що після війни в Україні з'являться ПВК, що ветерани будуть затребувані в усьому світі саме в такій якості, оскільки мають колосальний досвід, їх не треба нічому вчити. Як ви ставитеся до теми появи українських ПВК?
- Ніяк не ставлюся. Якщо є люди, які хочуть себе реалізувати таким чином, то хай. Головне, щоб це залишалося в якійсь правовій зоні, щоб цю діяльність якось урегулювали законодавчо, і щоб вона не завдала шкоди українцям.
- Які картинки цього етапу війни вам назавжди вріжуться в пам'ять?
- Це три епізоди, які бачив у Києві на початку повномасштабного вторгнення.
- Ви тут були?
- Звісно.
Перший, коли величезні колони легкових машин і людей, які бігли з міста, йшли в один бік, а по сусідній трасі до Києва їхали танки – ЗСУ підтягували сили з півдня.
Другий – приліт по одній з колон ЗСУ, яка рухалася поруч із нами. Якби росіяни трохи не промахнулися, все було б сумно.
Третій – це нерівний повітряний бій у небі трохи на південь від Києва, у бік Білої Церкви, між українським МіГом та двома російськими Су. Все закінчилося нічиєю. Російські літаки піднялися високо в небо, а МіГ фактично притиснувся до землі та пішов у бік заходу. Це справило на мене величезне враження, бо не щодня побачиш таке.
Все відбувалося прямо над моєю головою. Я був на дев'ятому поверсі. МіГ пролітав буквально за якісь лічені сотні метрів над будинками. Майже можна було розглянути тризуб на кілі.
- Останнім часом багатьох дуже дратує фраза «ми вже перемогли». Вас також?
- Це питання з каверзою. Фіни, наприклад, виграли війну по суті. Тому що вони зберегли державність.
Мета Путіна – позбавити Україну суверенітету та незалежності. Його влаштує будь-який варіант - пряма окупація, васалітет, роздробленість і купа анклавів типу так званих «ДНР» і «ЛНР» - неважливо, головне, щоб було підпорядкування Москві. Поки що це не сталося. Україна зберегла державність, тож у цьому сенсі на даному етапі ви не програли як мінімум.
Україна програє тоді, коли у Києві буде проросійська влада, коли тут відкриватимуть офіси ФСБ, а їхня агентура – спокійно працюватиме, вбиваючи та залякуючи людей. Тобто як Білорусь та Росія зараз, наприклад.
Зрозуміло, що дратує, коли говорять про перемогу, бо громадянське суспільство постійно відчуває негаразди війни, які лягають на його плечі. Але при цьому слід розуміти, що держава поки що навіть близько не перетворилася на військовий табір, а суспільство здебільшого не відчуває реального тягаря. Що, до речі, розуміють росіяни, тому вони використовують терор і б'ють по цивільних. Вони не били б, якби цивільним було б і так максимально погано.
