На початку вересня війна знову нагадала про себе новим рівнем небезпеки. У ніч на 7 число російська ракета “Іскандер” влучила в будівлю Кабінету міністрів України — перший прямий удар по урядовому кварталу за весь час повномасштабної війни. Лише кілька днів по тому польські та нідерландські винищувачі збивали російські безпілотники вже над територією НАТО. Два епізоди, розділені сотнями кілометрів, засвідчили: конфлікт не лише не слабшає, а й дедалі виразніше загрожує вийти за межі України.
Серед уламків київського удару слідчі виявили понад тридцять іноземних компонентів — доказ того, що попри санкції Росія продовжує знаходити канали для поповнення арсеналу, повідомляє Інстутиу вивчення війни ISW.
А 10 вересня одразу дев’ятнадцять російських дронів перетнули польський кордон. Частину збили польські F-16 і нідерландські F-35, інші впали на території країни, що змусило Варшаву ініціювати консультації за статтею 4 НАТО. Це перше бойове перехоплення російських апаратів у небі держави-члена Альянсу.
Чи отримав Путін рішучу відповідь? Провокація показала слабкість та низьку ефективність ППО НАТО. Адже безпілотники не були збиті, а для протидії їм використовували винищувачі 5 покоління та ракети вартістю більше 2 млн доларів за одиницю. Існує думка, що ця подія підштовхне країни-члени Альянсу зосередитись на прикритті Польщі від потенційних ударів з боку РФ, що може змістити фокус уваги з Україною.
Тим часом усередині Росії зростає втома від війни. Серпневе опитування “Левада-центру” зафіксувало рекордно низьку підтримку бойових дій: лише 27 % респондентів хочуть їх продовження, тоді як 66 % закликають до переговорів. На піку вторгнення прихильників було майже вдвічі більше. Соціологи пояснюють це дедалі більшими втратами — майже кожна третя родина знає когось, хто загинув. Проте експерти застерігають: у системі, де всі ключові рішення ухвалює одна людина, громадська думка радше стримує нові мобілізації, ніж диктує мир.
Економіка додає свого тиску. Ліквідна частина Фонду національного добробуту Росії на початок вересня скоротилася до 3,93 трлн рублів — лише 1,8 % ВВП, удвічі менше, ніж на старті війни, пише The Moscow Times. Уряд дедалі частіше закриває дефіцит внутрішніми позиками під рекордно високі відсотки, а витрати на обслуговування боргу вже вимірюються трильйонами.
На дипломатичному фронті теж без прориву. Серпнева зустріч Дональда Трампа з Володимиром Путіним не принесла результатів: Москва наполягає на додаткових територіальних поступках, Київ це відкидає, а американська позиція залишається розмитою. Тим часом у Пекіні відбулася рідкісна тристороння зустріч лідерів Китаю, Північної Кореї та Росії — сигнал про те, що Пекін і Пхеньян готові демонструвати спільний фронт на тлі західних санкцій. Індія теж діє обережно, але показово: прем’єр Нарендра Моді паралельно посилив економічні контакти з Москвою і Пекіном, даючи Вашингтону зрозуміти, що Делі має альтернативи й не збирається повністю прив’язувати свою політику до інтересів США.
Ці факти складаються в тривожну картину. Росія поки зберігає ресурси для тривалої війни, підживлюваної постачаннями зброї з КНДР, Ірану та потоками "сірої" електроніки з Китаю. Україна продовжує отримувати підтримку Заходу, але інцидент із дронами в Польщі показав, наскільки легко війна може вийти за кордони. Для світу це нагадування: конфлікт у центрі Європи не можна "заморозити" без реального рішення. Для України — сигнал, що попереду довга й виснажлива боротьба, де військова стійкість і дипломатія однаково вирішальні.
