Дослідник біогазових технологій аналізує можливості трансформації вітчизняного агропрому через призму довгострокового планування.
Світовий потенціал виробництва біогазу становить майже трильйон кубометрів на рік – еквівалент чверті глобального попиту на природний газ. При цьому сьогодні використовується лише 5% цього потенціалу. Парадокс полягає в тому, що людство буквально викидає ресурси, одночасно борючись із проблемою утилізації органічних відходів та енергетичною залежністю.
Володимир Шепелєв – кандидат економічних наук, автор запатентованих рішень у сфері перетворення відходів тваринництва на цінний енергетичний ресурс і єдиний дослідник, чиї розробки з безвідходного виробництва отримали впровадження в кількох державних установах та приватних підприємствах. Його підхід кардинально змінює сприйняття відходів агропрому – від проблеми, що вимагає витрат на утилізацію, до джерела доходу та енергетичної незалежності.
Досліджуючи український ринок свинарства для кандидатської дисертації "Регулювання ринку свинини в Україні", Шепелєв виявив дивовижний феномен: відходи, які фермери вважали тягарем, містили колосальний енергетичний потенціал. Розрахунки показали, що лише відходи свинарства можуть забезпечити до 15% енергоспоживання країни при масовому впровадженні біогазових установок.
"Ми платимо за утилізацію того, що може приносити прибуток", – пояснює дослідник. – "Це як викидати нафту, скаржачись на дорогий бензин".
Розроблена ним технологія перетворює відходи на повноцінний енергетичний цикл: спеціальні бактерії розкладають органіку з виділенням метану, газ очищується і скраплюється для використання, а залишок стає високоякісним добривом. Ключова відмінність підходу Шепелєва – економічна рентабельність без державних субсидій завдяки комплексному використанню всіх продуктів переробки. Теоретичні розробки отримали практичну перевірку на кількох агропідприємствах, де головним викликом стала психологія фермерів, звиклих до короткострокового планування.
Результати перевершили прогнози: одне підприємство скоротило витрати на опалення на 60%, а річний дохід від продажу біодобрив склав близько 200 тисяч доларів. Але головне – змінилося мислення учасників ринку, які почали планувати розвиток на роки вперед. Після захисту дисертації Шепелєв викладав у Національному університеті біоресурсів і природокористування, одному з провідних ВНЗ України. У рамках педагогічної діяльності він адаптував навчальні програми під реалії європейської інтеграції, замінюючи застарілі ГОСТи на сучасні стандарти. Експертиза дослідника отримала міжнародне визнання: він був запрошений до складу журі American Business Expo Award, престижної програми, організованої коаліцією бізнес-лідерів.
Зараз Шепелєв вивчає американську модель агровиробництва. Планована докторська дисертація буде присвячена створенню універсальної моделі продовольчої безпеки, здатної функціонувати в будь-яких економічних умовах.
