Українські військові, які потрапляють у полон до росіян, проходять через справжнє пекло. Лікарі розповідають про випадки жорстоких знущань, принижень і психологичних зламів. Наприклад, один із бійців зізнався, що під загрозою смерті його змусили вбити побратима.
Історію одного полону, яка ламає душу, розповів на своїй сторінці в Facebook лікар Сергій Риженко.
Правду кажуть, що війна залишає шрами не лише на тілі. Вона нищить те, чого не побачити очима: душу, свідомість, відчуття себе. І те, що доводиться переживати нашим захисникам, досить часто за межею уявлення про людський біль і страждання.
Наприклад, Сергій Риженко поділився історією українського військового, який нині проходить лікування в Центрі ментального здоров’я. За словами лікаря, ця історія залишає глибокий слід у серці кожного, хто її чує.
Йдеться про чоловіка, який на початку 2025 року добровільно став до лав Збройних сил України, де став кулеметником. А до того він 18 років працював майстром.
І от одного дня для Миколи (ім’я змінене з міркувань безпеки) все змінилося - його підрозділ опинився в оточенні, і почалося справжнє пекло.
Російські військові захопили їхню позицію. Під дулом автомата Миколу змусили зробити немислиме - добити свого пораненого побратима пострілом у голову. Вибору у чоловіка не було.
"Після цього, - пише лікар, - йому кинули їжу, як собаці, і змусили їсти серед тіл загиблих друзів".
Захисник розповів, що відчув щось схоже на "тваринний жах", який охопив тіло й розум. Коли ж попросився у туалет, окупанти лише засміялися. Але саме тоді йому вдалося вихопити зброю, вдарити одного з катів, іншого застрелити - і втекти.
Тепер, уже в безпеці, він щодня переживає той жахливий момент знову і знову.
Після полону Микола перестав спати, майже не їсть, чує голос загиблого побратима, що іноді змінюється на дитячий. Його переслідує образ обличчя друга - з відкритими очима, ніби питає: "Чому?" і благає про пощаду.
"Микола - віруюча людина. Але він каже, що там, на війнв, йому довелося робити речі, які не вписуються в Божий закон", - додає Риженко.
За словами лікаря, кожної ночі його пацієнт втрачає зв’язок з реальністю. Він відзначає біль, оніміння в різних частинах тіла, де були легкі поранення. А перед засипанням чоловік бачить обличчя загиблих побратимів і їх очі.
