Якість освіти насамперед залежить від рівня обізнаності самих освітян. Однак наразі українські працівники освіти дедалі частіше відмовляються поліпшувати власні професійні навички. Натомість вчителі масово купують сертифікати про підвищення кваліфікації. Стало відомо, чому в галузі освіти виникла така негативна тенденція.
Про це повідомляє портал “Всеосвіта”, посилаючись на освітню омбудсменку Надію Лещик.
Зокрема, як з'ясувалося, більшості вчителів для підвищення власної кваліфікації доводиться жертвувати своїм вільним часом. Відповідно до статистики, 74,84% освітян покращують професійні навички саме у позаробочий час.
Водночас регулярне підвищення кваліфікації входить до посадових обов’язків вчителів. Щоправда, йдеться лише про обов’язкові 150 годин протягом п’яти років, які освітяни мають витратити на поліпшення своїх навичок. До того ж нині не існує жодних нормативів щодо часу, витраченого вчителем на підвищення кваліфікації протягом року. Тобто освітяни можуть роками не приділяти цьому питанню уваги. Головне - аби за п’ять років вони знайшли у своєму розпорядку зазначені 150 годин.
Також, як зауважує Надія Лещик, вчителі мають право самостійно звертатися до будь-яких суб’єктів, які займаються підвищенням кваліфікації. І ніхто не має права обмежувати освітян у такому виборі.

Держава фінансує підвищення кваліфікації вчителів. Однак освітяни не мають можливості одноосібно розпоряджатися цими коштами. Щоб використати бюджетні гроші, вчитель має подати пропозицію до плану, який колективно складає освітній заклад. Отож трапляються випадки, коли дійсно якісні та корисні для педагога курси недоступні - адже їх просто немає в зазначеному плані. У такому разі єдиною можливістю для вчителя поповнити власні знання залишається оплата навчання з власного гаманця.
Крім того, наразі не існує жодних ефективних інструментів контролю за суб’єктами підвищення кваліфікації. Тож трапляються надавачі курсів, які просто користуються високим навантаженням на освітян та замість знань пропонують купівлю сертифікатів. У свою чергу працівники освіти погоджуються на це, аби не витрачати власний позаробочий час.