Працівник одного з київських ТЦК забив мобілізованого до смерті. Побиття та знущання над чоловіком відбувалися на очах офіцерів та інших мобілізованих. Проте ніхто з них не заступився за жертву і не припинив екзекуції. Після побиття чоловіка просто викинули на плац збірного пункту — як непотріб.
Про те, що передувало жорстокому вбивству, та як усе відбувалося, йдеться у матеріалі sud.ua
Нині жорстокі вбивства військовозобов’язаних чоловіків у ТЦК, на жаль, стали буденністю. Причому у переважній більшості випадків такі справи навіть не доходять до суду через відсутність доказової бази. Але цього разу справа таки опинилася в суді, адже свідками розправи працівника ТЦК над чоловіком стало багато людей.
Передісторія трагедії
Вранці 7 травня 2025 року працівники ТЦК разом із поліцією затримали киянина Н. При затриманні з’ясувалося, що чоловік порушив правила військового обліку та перебуває в адміністративному розшуку. Того ж дня затриманого відправили на медкомісію, і він був визнаний медиками придатним до військової служби.
Наступного дня, 8 травня, його доставили до одного з навчальних центрів. Однак там мобілізованого "забракували". З’ясувалось, що він має травму стегна та страждає на варикозне розширення вен. До того ж виявилося, що рекрут має алкогольну залежність. Усі ці вади тамтешнє командування визнало несумісним з військовою службою. Отож мобілізованого відправили назад.
Однак уже наступного дня, 9 травня, його знову повезли "на оглядини" — вже до іншого навчального центру, що розташований на Львівщині поблизу міста Старичі. Але й там мобілізованого забракували з аналогічних причин. Довелося працівникам ТЦК знову повертати рекрута на столичний збірний пункт. Слід також зауважити, що в автобусі, який віз їх зі Львівщини до Києва, були не лише працівники ТЦК, але й інші "забраковані" рекрути.
Офіцер ТЦК дозволив мобілізованому купити напій із вмістом алкоголю
Пізно ввечері 9 травня майор столичного ТЦК, який був старшим у групі супроводу мобілізованих чоловіків, дав команду водієві автобуса зупинитися біля супермаркету, щоб новобранці могли купити собі щось попоїсти. Тоді ж Н., якому судилося не пережити наступної ночі, придбав у магазині банку енергетика Revo, який містить у собі алкоголь. Причому той самий майор, який керував процесом, дав згоду мобілізованому на купівлю такого напою.
Після вжитого енергетика захмелілого Н. потягнуло "на подвиги". Він почав чіплятися до працівників ТЦК, не підкорявся їхнім наказам, облаяв їх та загалом заважав усім присутнім спати. Тоді один із військовослужбовців ТЦК, що були у групі супроводу, вирішив вгамувати надміру буйного пасажира.
Приборкання захмелілого пасажира перетворилося на жорстоку розправу
Працівник ТЦК кілька разів вдарив його в обличчя. Захмелілий Н. упав на підлогу автобуса, після чого ТЦК-шник ще кілька разів ударив його електрошокером. А потім схопив його за голову та заходився товкти нею об підлогу автобуса.
Але й після цього завзятий "приборкувач" не вгамувався. Він почав бити лежачого ногами по голові. І, очевидно, щоб закріпити "виховний момент", кілька разів скочив йому з розгону на груди. Причому завзятий ТЦК-шник повторював цю екзекуцію дорогою до Києва неодноразово.
Усе це відбувалося за мовчазної згоди всіх присутніх в автобусі - як інших мобілізованих, так і безпосередніх командирів ката.
І якщо "мовчання ягнят" ще якось можна зрозуміти, оскільки кожен із них боявся, що може стати наступною жертвою знущань, то мовчання офіцерів ТЦК нічим виправдати не можна. Ніхто з командирів не зупинив розправу підлеглого над мобілізованим.
Після приїзду до столичного Збірного пункту ТЦК кат просто виволік свою жертву за ноги з автобуса та кинув чоловіка на плацу, спокійно вирушивши далі у своїх справах.
Лише через деякий час на чоловіка, що лежав нерухомо просто неба, хтось звернув увагу та вирішив викликати медиків. Однак ті лише констатували смерть мобілізованого. Проведена судово-медична експертиза визнала, що смерть потерпілого настала від численних травм голови і грудей. У загиблого були виявлені численні гематоми, переломи ребер та пошкодження внутрішніх органів.
Справа дійшла до суду, але...
Через те що справу не вдалося зам’яти, 11 травня винуватця побиття заарештували. Він знаходиться під вартою на гауптвахті. А 4 липня суд продовжив йому запобіжний захід, хоча підозрюваний клопотав про його заміну на домашній арешт. Він викотив суду свої аргументи на користь пом’якшення запобіжного заходу: мала дитина, яка знаходиться на його утриманні, та літня матір, що потребує його допомоги. Крім того, підозрюваний заявив, що має серйозні проблеми зі здоров’ям та потребує медичної допомоги в умовах стаціонару. Однак суд не визнав його аргументи переконливими та залишив його під вартою.
Дії підозрюваного ДБР кваліфікує як перевищення влади. Саме так. Слідство кваліфікувало його дії за ч. 5 ст. 426-1 (перевищення військовою службовою особою влади із застосуванням насильства, яке спричинило тяжкі наслідки в умовах воєнного стану). Покарання, яке передбачено Кримінальним кодексом за такою статтею, становить від 8 до 12 років позбавлення волі.
Чому злочин не класифікують як умисне вбивство, скоєне з особливою жорстокістю, невідомо. Крім того, офіцери, з мовчазної згоди яких відбувалося побиття чоловіка, мали би розглядатися слідством як співучасники злочину.
Є також запитання і до медиків, які свого часу визнали підозрюваного придатним до служби в ТЦК. Якщо він має вади здоров’я, пов’язані із психічним розладом, то як можна було призначати його на таку посаду?
Та очевидно кваліфікованим і високоповажним юристам, які проводили розслідування, видніше, як і що класифікувати.
Нагадаємо, стали відомо, скільки вироків отримали співробітники ТЦК за побиття та незаконне утримання громадян.
