В Україні низький рівень пенсій, але попри війну, саме ці соціальні виплати завжди і в повному обсязі виплачуються громадянам. Те ж саме стосується і пенсій з інвалідності.
Та чи готова держава до пенсійної реформи, щоби підвищити рівень життя пенсіонерів і забезпечити додаткові виплати для військових та дітей війни? І чи повинна сучасна молодь довіряти системі, чи вже настав час самостійно відкладати на пенсію?
На всі ці питання в інтервʼю today.ua відповів народний депутат України, Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Михайло Цимбалюк.
- Під час повномасштабної війни держава продовжує виплачувати пенсії громадянам, але ці соціальні виплати давно варто переглянути, адже вижити на кілька тисяч гривень нереально. Через війну деякі соцвиплати на паузі. Чи може таке статися з пенсіями?
- Можна критикувати пенсії по сумі, по платоспроможності, по інфляції. Але те, що держава всі 11 років війни Росії проти України повністю виплачує всі соціальні зобов'язання, то це позитив. Чи може статися так, що повністю припинять виплачувати пенсії? Я не думаю. Так не станеться. Бо поки буде існувати держава та існуватиме платіжна система, до тих пір будуть виплачувати пенсії. Через те я не вірю, що будь-який уряд піде на такі речі. Тут можна людей заспокоїти - пенсії будуть виплачуватись, незвижаючи на фінансову скруту, яка є в державі.
- Кількість працюючих в Україні не покриває потреби усіх пенсіонерів, тому держава дотує Пенсійний фонд. Наскільки велика діра, яку потрібно зараз латати?
- Понад третину української економіки працює в тіні, і уряд це визнає. У різних державах в Європі максимум 3-5% економіки може бути в тіні, а в нас - третина. Це загрозлива ситуація, і уряду треба діяти так, щоб вивезти з економіку з тіні, бо там резерв. Якщо казати про діру, то вона є відносна. Це, дякуючи мобілізованим, а їх є велика кількість, і вони мають грошове забезпечення, і вони сплачують єдиний соціальний внесок. Через те Пенсійний фонд у нас зараз майже не дотований, дотуються тільки так звані "спецпенсії".
Зважаючи на те, що уряд дотує Пенсійний фонд, то, якщо навіть є залишки, то Пенсійний фонд змушений повертати їх в державу. Хоча я вважаю, що це неправильно, і фонд може деяким категоріям доплачувати із залишків, але сьогодні війна і ми маємо те, що маємо. Через те можна говорити, що Пенсійний фонд працює збалансовано і сьогодні йому вистачає тих видатків, які надходять через єдиний соціальний внесок.
- Так виходить, що є бабуся, яка отримує 2,5 або 3 тисячі, а є екс-суддя, екс-працівник силових структур, який отримує 30, 40, 50 тисяч. І ми дотуємо ці пенсій, і при тому не доплачуємо людям, які отримують мінімум. Чи розглядається варіант оптимізації витрат і скорочення спеціальних пенсій в Україні?
- Вони і так скорочені. І в бюджеті на цей рік вже встановлено обмеження – 23 тисячі. Тобто більше 23 тисяч не отримують. Але є нюанси, що більше 23 тисяч отримують наші військові пенсіонери, які пішли на заслужений відпочинок після 2014 року, під час Великої війни. І такий дисбаланс буде, ми нікуди від цього не дінемося. Бо сьогодні сектор безпеки і оборони на першому місці.
Якимось чином держава має стимулювати людей, які ризикують життям і втрачають здоров'я. Пенсія – це один зі стимулів. Через те ми не можемо говорити тільки про пенсію силовиків. Це категорії, куди входять і ліквідатори наслідків на Чорнобильській АЕС. Ми теж у них забрали, це справедливо? Якщо ми кажемо про правоохоронців, то ми маємо зрозуміти, що держава повністю змінює пріоритет. Бо коли ми сьогодні агітуємо підписувати контракт на службу в Збройних силах України, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Національній поліції, Службі безпеки, то ми їм кажемо: держава не може сьогодні вам платити більше 23 тисяч гривень грошового забезпечення, але один зі стимулів – це пільгове отримання житла, пенсійне забезпечення за віком досягнення 50-55 років, в залежності від служби і від грошового забезпечення у вас буде гідне пенсійне забезпечення.
- Один із одіозних пенсіонерів Сергій Ківалов має пенсію 246 тисяч гривень, це задекларована інформація. Називаю пана Ківалова для прикладу, хоч він такий не один в Україні. А де ж тоді обмеження в 23 тисячі?
- У нас є категорії. Наприклад, судді, це теж справа спецзаконів, які мають довічне грошове забезпечення. Я не знаю, чи Ківалов працював колись суддею, чи ні, і яким чином він встановив пенсію, можливо через суд. Але, наскільки мені відомо, його теж мають стосуватися обмеження, бо це неприпустимо. Але, я ще раз підкреслюю, ми маємо говорити про те, що треба змінювати спецзакони.
Проблема не в тому, чому хтось отримує багато. Проблема в тому, чому хтось отримує мало, а це майже 25% всіх пенсіонерів, які отримують до 3 тисяч гривень. Це 2 мільйони 600 тисяч громадян. От в чому проблема. Бо підхід, що давайте заберемо в багатих і поділимо між бідними - це радянський підхід. Так Ленін зробив. І до чого їх довела радянська модель? Ми маємо говорити про іншу.
Перше, що не може бути такий різнобій і шалений розрив, треба робити пенсійну реформу.
Бо сьогодні, наприклад, якщо чоловік йде на пенсію з посади декана, то матиме пенсію в межах 10 тисяч, а той, що пішов на пенсію з цієї ж посади десять років тому має 4 тисячі. От в цьому проблема.
Але є інша річ: у нас велика кількість громадян і до сьогодні працюють "на конверт". А пенсійний фонд бачить лише те, що людина сплачувала як єдиний соціальний внесок. Проблема в тому, щоб сьогодні молоді люди вже дбали про свою пенсію. Не тільки клали гроші в недержавні Пенсійні фонди. Вони мають дивитися, щоб роботодавець їх офіційно оформлював і сплачував відповідно до зарплати єдиний соціальний внесок. І це ті кошти, які потім будуть працювати.
Майбутні пенсіонери мають розраховувати на себе
- На яку пенсію може розраховувати сучасна молодь, чи їм краще думати про фінансову подушку, в тому числі у недержавних організаціях?
- Потрібно, як на мене, розраховувати на себе. І головне - працювати офіційно. Якщо нам вдасться удосконалити солідарну систему, то це і є гарантія від держави. Але, зважаючи на інфляцію, ми ж не знаємо економічно, що нас чекає. То молодим людям я бажаю, щоб вони мали достойну роботу, офіційну, і, звичайно, користувалися й іншими системами. У нас є три види: солідарна, накопичувальна та страхова. Тобто страхові фонди в нас існують, можна відкладати і там. Це теж позитивно, бо накопичувальна пенсійна система і страхова – це твої кошти. Коли працює солідарна система, то якщо людина помирає - кошти пропадають. А в накопичувальній і страховій є твій рахунок, і ти можеш заповісти дітям, дружині, чоловіку тощо. Тобто треба різні варіанти шукати, але запорука хорошої старості – це достойна робота і бажано офіційна.
- Коли рівень українських пенсій наблизиться до пенсій європейського рівня?
- Впевнений, що економічна стабільність настане після війни. І приблизно 4-5 років великої відбудови. Тоді справді в державу підуть великі інвестиції. У нас вже є проблема приблизно 5 мільйонів робочих місць, а буде ще більше, через це тоді ринок праці зросте. І роботодавці, і держава в тому числі, змушені будуть платити європейського рівня зарплати, аби повернути наших людей з Європи додому.
Звичайно, треба створювати приблизно європейські умови: безпеки, соціального захисту, ну і, звичайно, рівня оплати. Я впевнений, що нам вдасться цього досягти. Я оптиміст.
- ООН змінила класифікацію вікових категорій населення. Молодь у них тепер рахується до 45 років. Чи може це у майбутньому підштовхнути Україну до перегляду пенсійного віку та його продовження?
- Це дуже складне питання. Це може бути переглянуте, як на мене, тільки в одному випадку - коли рівень життя українців буде зростати. Дивлячись на війну, на зубожіння людей, я не бачу найближчим часом можливості для підняття пенсійного віку. Він і так у нас зріс. Бо на сьогоднішній день, щоб жінка оформила пенсію досягнувши 60-літнього віку, їй потрібно 30 років стажу, чоловіку – 35. Якщо цього стажу немає, то тоді пенсію не призначають і потрібно звернутися через три роки.
Але, дивлячись на скандинавські держави, на інші європейські – там суттєво піднятий пенсійний вік. Це може бути однією з умов, коли ми станемо членами європейської родини. Але я ще раз підкреслюю, у нас є дуже важливі цілі: нам треба підняти рівень життя чоловіків і жінок. Бо чоловіки, на жаль, живуть ще менше, ніж жінки. А під час війни ця статистика ще погіршилася. Через те поки що я не бачу перспективи щодо підняття пенсійного віку.
- Нещодавно зʼявилася можливість отримати статус "дитина війни", російсько-української війни мається на увазі. Чи може розраховувати сучасна "дитина війни" на те, що отримували наші дідусі та бабусі у минулому?
- Ми з жахом визнали, що в нас є діти війни сьогодення, бо ми звикли, що це ті діти, які пережили лихоліття Другої світової. Я впевнений, що в майбутньому до цього статусу будуть підходити більш поважно. І це категорія дітей, які це лихоліття понесуть в покоління, а держава достойно буде їх підтримувати. Хоча компенсувати це, звичайно, неможливо.
- Існує пенсія з інвалідності. Чи готова Україна в майбутньому до виплати таких пенсій сотням тисяч людей, які отримають цей статус через війну?
- Там теж пройшла певна трансформація. Коли ми говоримо про військовослужбовця з інвалідністю під час дії воєнного стану, то це зовсім інша історія. Вони отримують те, що і повинні згідно грошового забезпечення, в залежності від отриманої травми тощо. Там пристойні, як на мене, виплати.
А у цивільних людей, в залежності від групи, різні виплати. Від 1 800 грн, до 5 000 приблизно. Але ми маємо говорити, чи може особа з інвалідністю вижити за ці кошти. Звичайно, є велика проблема. Ми маємо адаптувати підходи європейців, в яких найвищий відсоток зайнятих людей - осіб з інвалідністю. У нас та сама ситуація – люди хочуть працювати.
Ми прийняли закон, щоб на державній роботі більше задіювали осіб з інвалідністю, щоб створені були окремі робочі місця, і ми навіть стимулюємо роботодавців. Тобто ми цим шляхом зараз пішли.
Навіть військові з інвалідністю кажуть: "Ми не хочемо бути тягарем. Ми хочемо займатися тим, чим можемо бути корисним державі". Цим людям треба створювати умови, щоб вони були корисні для держави, звичайно, якщо стан здоров'я дозволяє. Якщо не дозволяє, то це вже має бути навантаження на державу.
Пенсіонерам радять продовжувати працювати
- Знаємо, що нині працюючі пенсіонери можуть розраховувати на отримання 85% нарахованої пенсії, але не менше, ніж 1423 гривень 50 копійок. Чи ефективно себе показала ця програма? І що порадите чинним пенсіонерам – паралельно працювати чи вигідніше все ж таки жити виключно на пенсію в Україні?
- Звичайно, потрібно працювати. Більше того, зараз це стимулюють роботодавці. У нас, до речі, 2,8 мільйонів пенсіонерів нині працюють. І середня пенсія працюючих громадян - 6300 гривень. І держава стимулює, що якщо 2 роки попрацював, то це можливість підняти свою пенсію. Потрібно працювати, бо це продовжує життя самого пенсіонера - він в соціумі, він потрібен, він це відчуває. Більше того – це є додаткова оплата. Ми не підтримали пропозицію, щоб людина обирала або пенсію, або зарплату для працюючих пенсіонерів. Ми вважаємо, що цих людей треба стимулювати. І ми бачимо, як збільшується кількість працюючих пенсіонерів.
Тут дві причини. Перша - роботодавці починають цінувати тих людей, які раніше звільнилися і мають фах. Друга – це зменшення кількості робочої сили. Таким шляхом йде дуже велика кількість європейських держав. У нас за цим також майбутнє. Людина, яка має пенсію, але має бажання і стан здоров'я – вона має бути корисна не тільки для себе, а й для держави.
- Пане Михайло, вам в листопаді 61, ви вже пенсійного віку. Чи будете працювати і надалі на пенсії? І розкажіть про розмір своєї пенсії.
- Ну я теж отримую пенсію за вислугою років, як генерал, але зараз підпадаю під обмеження. Через те отримую, як і всі ті, кому обмежена пенсія.
- 23 тисячі?
- Ні, у мене 30.
- Хочете і надалі працювати?
- Звичайно, потрібно працювати – тим самим, ми себе стимулюємо і показуємо іншим приклад.
