Україна пропонує Європі взяти на себе пряме фінансування ЗСУ з 2026 року. Завдяки цьому можна буде значно поліпшити фінансове забезпечення українського війська, а також інтегрувати його в систему оборони Європи.
Про це повідомив у своєму Facebook міністр фінансів України Cергій Марченко.
За словами Марченка, він зі своїми колегами з країн G7 обговорював питання щодо продовження фінансової підтримки нашої країни у наступному році. В результаті цих обговорення вдалося з’ясувати головне: партнери підтримають Україну фінансами і в 2026 році.
"Надзвичайно важливо, отримав чіткі сигнали - підтримка України буде продовжуватись", - зазначив Марченко.
У контексті фінансової допомоги українська влада пропонує партнерам долучитись до прямого фінансування ЗСУ. Зараз вони лише надають нам військову допомогу, однак фінансування війська відбувається з бюджету України. Щоб усе це відбувалося законно, наша влада висунула ідею інтеграції українського війська в оборонну систему Європи.
"Впевнений, що таке рішення має ряд стратегічних переваг для України, зокрема збереження фінансової стабільності у 2026 році і надалі, а для ЄС - убезпечення від потенційної російської агресії. Адже українська армія має весь необхідний для цього досвід", - зауважив міністр фінансів.
Якщо ця ідея буде сприйнята партнерами схвально, то Європа має взяти на себе фінансування або, принаймні, співфінансування Збройних Сил України. Це забезпечить Україні фінансову стабільність, а наше військо, у свою чергу, буде щитом Європи від російської агресії і прийматиме на себе всі можливі нові удари з боку російського сусіда.
Сергій Марченко також роз’яснює, чому це буде вигідним для Європи. Адже європейські країни і так планують збільшувати свої збройні сили та нарощувати військовий потенціал. Водночас "під боком" у них є досвідчена і загартована у реальних бойових операціях українська армія.
"Враховуючи військові ризики, Європа вже шукає шляхи зміцнення оборони, зокрема через збільшення чисельності військового персоналу. Але розбудова подібного потенціалу потребуватиме років і значних ресурсів. Інтеграція українських збройних сил – дієве рішення, що має економічні переваги для країн-партнерів", - зазначає автор публікації.
До того ж, як уже очевидно порахували в українському Мінфіні, фінансування ЗСУ не буде обтяжливим для європейських країн. Воно потребуватиме лише невеликої частки ВВП Євросоюзу.
"Вона може бути розподілена між країнами, які готові доєднатися до ініціативи, і включена до розрахунку оборонних витрат відповідно до зобов'язань цих країн перед НАТО", - зауважив Сергій Марченко.
Він також наголосив, що фінансова підтримка українського війська — це на сьогодні найкраща інвестиція у стабільність та безпеку Європи. Причому, як зауважив представник України, діяти треба вже негайно. Іншими словами, українська влада хотіла би, щоб Європа взяла на себе фінансування ЗСУ вже з наступного року.
Щоправда, для цього, очевидно, доведеться вносити зміни до Конституції України, в якій чітко зазначено, що фінансування України "здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України". Втім, навряд чи це стане перепоною.
Проте, судячи з коментарів під публікацією Сергія Марченка, не всі українці поділяють ентузіазм влади щодо остаточного перетворення України на щит Європи. Думки коментаторів розділилися.
При цьому, очевидно, на співучасть США у фінансування ЗСУ вже розраховувати не варто. Хоча ще рік тому деякі американські сенатори, в тому числі й однопартійці Дональда Трампа, зауважували, що війна в Україні виявилась для США дуже вигідною інвестицією в ослаблення Росії. І що грошей на військову допомогу Україні потрібно значно менше, ніж на фінансування численних інституцій, які були покликані підривати ідеологічні підвалини російського суспільства та розхитувати агресора зсередини.
Нагадаємо, ідею фінансування ЗСУ за рахунок партнерів раніше озвучив посол України при ООН Андрій Мельник. В інтерв’ю для DW він зауважив, що якби Німеччина та інші країни Європи взяли на себе фінансування військових видатків ЗСУ, то Україна могла би воювати проти РФ ще, принаймні, чотири роки. Цей час знадобився би Європі для нарощування власного військового потенціалу.
