Роки війни показали, що ситуація на фронті ніколи не буде стабільною, і все залежить від сил і можливостей кожної зі сторін. В той час як Росія продовжує брехати, а США потурають їй у цьому, Україна продовжує тримати оборону. Ми маємо перемоги в Чорному морі, показуємо ефективність з виробницта ракет, але на деяких напрямках фронту ситуація вкрай напружена.
Що відбувається на півдні, в морі, на Білгородщині, і чи готує Росія літній контрнаступ – в інтерв'ю з речником Української добровольчої армії Сергієм Братчуком.
СИТУАЦІЯ НА ПІВДНІ
– Генштаб фіксує на півдні спроби ворога просуватися біля Пʼятихаток та Малих Щербанів. Яка ситуація зараз там?
– Це саме ті рубежі, які були деокуповані під час контрнаступу влітку 2023 року, і на сьогодні ворог активізував тут свої зусилля. Мета ворога очевидна – повернути рубежі, закріпитися і, можливо, планувати якісь наступні дії. Бо говорити, що на сьогодні росіяни здатні створити велике угруповання саме ударно-наступального характеру наразі не доводиться.
Але зрозуміло, що на цьому напрямку – це намагання вплинути на нашу логістику.
Ми передбачали, що ворог за певний час активізується на Запорізькому напрямку, так воно і відбулося. Наша оборона тут міцна, бо ворог промацував цю оборону, але активізація по штурмових діях відрізняється від більш-менш спокійних попередніх місяців. Активізація ворога відбулася, але його плани не відповідають заявам російських медіа і, власне, тих “представників українського суспільства”, які кричать, що на Запоріжжі стався глибокий прорив ворога. Говорити про це на сьогодні передчасно.
– Тактика "м'ясних штурмів" ворогом зберігається?
– Є бажання командування 58-ї загальновійськової армії росіян перерізати у своїй смузі важливу для наших ЗСУ рокаду між Оріховим і Камʼянським. Знову таки, аби різко ускладнити нашому командуванню маневри, ворог проявляє активність малими штурмовими групами. Оця тактика, яка є по всьому фронту, виявилась у ці місяці найбільш активним інструментом, який використовується росіянами.
Механізована складова може додаватися, тут без сумніву. Але на сьогодні це штурмові групи – одна пішла, потім наступна. Фактично можемо говорити про "мʼясо", але дозованими порціями.
– Ситуація з островами на Херсонщині, чи робить ворог спроби форсувати Дніпро?
– Щодо бійців річкового флоту – це питання до Дніпровських раків, мабуть (жартує – Ред.). Але якщо говорити серйозно, то в медійному плані на сьогодні ситуація на придніпровському напрямку менш активна, ніж на Запоріжжі. Але водночас ця ситуація залишається стабільно напруженою, тому що плани ворога не змінилися.
Всі підрозділи, які діють на цьому напрямку, їхнє завдання не змінилося – це максимальна спроба зайти на острови, закріпитися там. Поки їм вдається закріпитися лише двохсотими і трьохсотими.
Малими Дніпровськими протоками ворог намагається подолати водну перешкоду. А далі зрозуміло і очевидно, і ворог не приховує, що хоче щось на зразок Кринок створити на правобережжі. Тобто захопити невелику локацію і спробувати її утримати з перспективою розширення.
– Фіксується активність ворожих БПЛА Шахед, які запускають з Криму. Що відбувається насправді?
– Якщо говорити по Шахедах, то ворог відкрив ще три нові майданчики для запуску БПЛА типу Шахед. Всі вони знаходяться у районі Приморсько-Ахтарська. Це додатково до семи функціонуючих, тобто їх вже 10. Звичайно, це може дозволити агресору наростити кількість запущених Шахедів під час однієї атаки.
Чому акцентую увагу на Приморсько-Ахтарську? Тому що зрозуміло, що це південний напрямок і, як правило, звідти летять якраз БПЛА – Херсонщина, Миколаївщина, Одещина, Кропивницький, Вінниця. Тактика ворога – з різних векторів заходити на одну і ту саму ціль. Така тактика відпрацьована росіянами по всьому нашому півдню.
Що стосується зокрема Херсона, крім артилерії дошкуляє використання ворогом fpv-дронів і терор місцевого населення. Зараз проводиться відповідна робота щодо посилення нашого захисту за допомогою РЕБ, але ворог не полишає використовувати Херсон і правий берег, щоб тероризувати місцеве населення. Цинізм зашкалює. Пояснення просте – терор заради терору.
У нас є контрбатарейна боротьба: кілька тижнів вже відзначається велика кількість знищених ворожих артилерійських систем, що не може не радувати.
– У кого ініціатива щодо активності дронів на оптиці? Чи перелітає через Дніпро?
– Я таких фактів, щоб перелітали не знаю, але такі ворожі спроби є. Ворог активно перейшов на оптоволокно, в цьому плані вони попереду. Але сподіваюся, з нашого боку активність протидії буде підвищуватися. І ми самі дедалі частіше застосовуємо оптоволокно.
– Росіяни добудували залізницю з РФ до Бердянська і далі? Які результати та який вплив на фронт?
– Я б не перебільшував деякі речі, але б і не применшував їхню загрозу. Деякі моменти ворог інформаційно масштабує або імітаційно використовує. Подробиці відкривати не буду, тому що триває робота сил оборони, і вона спрямована на знищення ворожої логістики. Росіяни намагаються логістику покращити, навіть створенням якості доріг на окупованій Херсонщині. Але робота сил оборони України буде позитивною, я сподіваюся.
СИТУАЦІЯ В ЧОРНОМУ МОРІ
– Як вважаєте, кому вигідніше перемир’я у морі?
– Я так розумію, що росіяни і шампанське пили з цього приводу. Але ці “домовленості” в морі реалізувати одночасно точно неможливо. Наміри у кожної зі сторін діаметрально протилежні, я про Україну і Росію. Ми не хочемо, щоб вони били по наших портах. А росіяни хочуть знищити наш експортний коридор. Я підкреслюю, що не зерновий, як це подається в документах, або хочуть подати москалі, а саме експортний коридор.
Ніколи Україна не била по російських портах, лише по кораблях і катерах. Понад 40 суден були уражені або пошкоджені, як мінімум 22 потоплені. А росіяни пошкодили 33 цивільні судна. Звичайно, вони ховають за цими намірами своє бажання повернути Чорноморську флотилію до Криму. Україна сьогодні перемагає на Чорному морі і не може допустити повернення в Севастополь російських військових кораблів.
Я сподіваюся, що нам вдасться переконати американців, а може і вони починають відкривати очі, зрозуміють, що росіяни брешуть. І при чому брешуть завжди.
– Чи є умовна лінія у Чорному морі, за яку не має перепливати ворожий флот?
– Я був би за те, щоб вони сиділи у своїх портах на території РФ і не висовували звідти носа. Як ракетоносії заховали в Новоросійську, хай там вони і сидять.
СИТУАЦІЯ НА БІЛГОРОДЩИНІ
– Яка роль операції на Білгородщині і які наші успіхи там?
– Я завжди не поспішаю говорити про наші успіхи, бо є приклад Курської операції. Тут такий же варіант, що треба дотримуватися інформаційної тиші. Питання цікаве, я б назвав це обережно елементом продовження Курсько-Білгородської операції. Це суб'єктивна моя точка зору. Існує таке чи ні має сказати Генштаб чи керівництво ЗСУ.
Але очевидно, що ворог певні свої підрозділи змушений перекидати до Білгородської народної республіки. Питання чому – бо деякі відповіді очевидні з одного боку, а з іншого залишимо три крапки…
ХІД ВІЙНИ: ФРОНТИ ТА ЗБРОЯ
– Зеленський анонсував дрони по 3000 км та “Довгі Нептуни”, чи змінює це правила гри?
– По-перше, те що факт використання “Довгого Нептуна” підтверджений, це добре. Медійно було відомо, що він буде, і ніхто не зможе змінити хід історії в цьому плані. Була відкрита інформація, що це буде дальність 800 км, дехто з фахівців сьогодні говорить про дальність використання 1000 км. Це не може не вражати.
Наша оборонка за дуже короткий термін здатна виробляти такі штуки. Це величезний плюс. У нас є виробництво, компоненти. Питання якості є, тепер треба піднімати питання кількості, спроможності нашої економіки робити відповідну кількість таких ракет.
Це те, на що ми маємо робити ставки, як в казино. Те, що дають партнери має здатність закінчуватись, а тут ми можемо виробляти самі. Якщо нам вдасться за максимально короткий термін часу поставити це питання на великий потік, то це може змінити правила гри.
– На Покровському напрямку нам вдається зрізати “клешні” ворога. За рахунок чого вдалось розвинути такий успіх і чи можна його масштабувати?
– На Покровському напрямку якщо комусь здається, що все спокійнісінько, то цього немає. Важкі бої тривають на всіх ділянках. Але нам вдалося зробити на мій погляд те, що здавалося неможливим. Сьогодні ознаки стабілізації фронту на цьому напрямку набувають характеру сталості. Але я кажу обережно, бо фронт динамічний і все може змінюватися.
Що в першу чергу зіграло свою роль – звичайно, це буденна бойова робота наших побратимів. І, звичайно, призначення командувачем на цей напрямок генерала Драпатого. Це створення тих комунікацій, яких не вистачало між підрозділами на цьому напрямку, що давало можливість росіянам просуватися на локаціях, як на Очеретино.
– Ваш прогноз на подальші дії ворога – чи достатньо наявних сил? Чи є спроможності і можливості у росіян готувати літній контрнаступ?
– Наше командування про всі ризики і виклики в цьому напрямку знає. А що стосується партнерів і союзників, то їм треба думати про головніше – якнайбільше надати Україні зброї і і боєприпасів, щоб ми могли зупиняти ту навалу і діяти так, як маємо діяти.
